Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2694/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2694/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 12 квітня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань праці, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ №656-к від 02.12.2020 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ". - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, на користь ОСОБА_1 судові витрати. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 08.09.2015 був призначений на посаду начальника управління Держпраці у Вінницькій області, згідно наказу Державної служби України з питань праці від 07.09.2015 року №82-кт. У подальшому на розгляд т.в.о. Голови Держпраці В. Сажієнка надійшла службова записка секретаря комісії із проведення перевірок Головних управлінь (Управлінь) Держпраці (далі - Комісія), начальника управління інспекційної діяльності Держпраці О. Л. Гнатюка, що була зареєстрована 01.10.2020 року за №31/8-20. У службовій записці містилась інформація про чисельні порушення та недоліки у роботі управління Держпраці у Вінницькій області (далі - Управління) та пропозиція, щодо вжиття необхідних заходів реагування стосовно начальника Управління ОСОБА_1 . Наказом Держпраці від 21.10.2020 року за №569-К "Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 " було відкрито дисциплінарне провадження щодо начальника управління ОСОБА_1. Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ Держпраці дійшла висновку про наявність в діях державного службовця ОСОБА_1 начальника управління дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме: неналежне виконання посадових обов`язків, що виявилося незадовільній організації роботи та відсутності контролю за результатами діяльності під час проведення планових перевірок на предмет виявлення у суб`єктів господарювання порушень законодавства про об`єкти підвищеної небезпеки та виконання приписів "щодо усунення цих порушень. У результаті чого Наказом т.в.о. голови Держпраці В. Сажієнко № 656-к від 02.12.2020 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " позивачу було оголошено догану. Разом із тим, не погоджуючись із спірним Наказом № 656-к від 02.12.2020 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ", позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові відносини, що стосуються проходження державної служби, регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну службу" та Кодексом законів про працю України. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до преамбули Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Згідно зі статтею 1 цього Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. На підставі частини першої статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Частинами першою та другою статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Отже, Закон № 889-VIII є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання дисциплінарної відповідальності державних службовців Відповідно до частини першої статті 8 вказаного Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Згідно із частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто, протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. На підставі пункту 5 частини другої статті 65 вказаного Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Положеннями частини першої статті 66 Закону № 889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія), поданням дисциплінарної комісії (частини третя і шоста статті 66 Закону № 889-VIII). Стаття 67 Закону № 889-VIII визначає, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. За правилами статті 68 Закону № 889-VIII дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Згідно із частинами першою, дев`ятою - одинадцятою статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Частиною першою статті 74 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша і друга статті 77 Закону № 889-VIII). Із системного аналізу викладених положень Закону № 889-VIII суд робить висновок, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто, вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, суб`єкта, об`єктивної сторони, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо). Крім того, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку та обставини, за яких він вчинений, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації. Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. У теорії трудового права дисциплінарний проступок визначається як винне протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Суб`єктом дисциплінарного проступку є фізично осудна особа, яка перебуває у трудових правовідносинах (працівник) та вчинила дисциплінарний проступок. Службова недбалість, тобто, невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб Службовими діями, які слід кваліфікувати як неправильні (неправомірні, незаконні) і якими завдано шкоди, є: невиконання службових обов`язків (або неналежне їх виконання); виконання таких обов`язків неналежним чином (помилкові рішення); перевищення службових повноважень; зловживання такими повноваженнями. Аналогічні норми містить Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1039 (надалі - Порядок 1039). Судом встановлено, що підставою для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, тобто, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Натомість, у своїх запереченнях в судовому засіданні представник відповідача, акцентував увагу, що Позивачем здійснено систематичне неналежне виконання службових повноважень, однак жодних аргументів Так, ч. 2. ст.73 Закону 889-VIII

2. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування;2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Суд зазначає, що матеріали дисциплінарної справи не містять опису матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі, що вказує на можливість заміни, додавання, виключення тощо будь-яких документів зі справи, також відсутня характеристика державного службовця, складена його безпосереднім керівником та інші відомості, що характеризують державного службовця: відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснень державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, оскільки копія даних письмових пояснень була надана до матеріалів позовної заяви. Відсутність письмових пояснень вказує на неврахування їх при прийнятті оскаржуваного рішення. А надані додатково докази разом з запереченнями на відповідь на відзив суд оцінює критично, так як під час закриття підготовчого засідання відповідач стверджував, що надав всі докази які є в наявності. Згідно з п.35 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, що затверджений постановою Кабінету міністрів України №1039 від 04.12.2019 року Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону. Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу. У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення (керівником державної служби) рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення. Як встановлено судом відповідачем при внесенні керівнику пропозиції (подання) не було повідомлено позивача ОСОБА_1 про дату внесення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення (керівнику державної служби), що є порушенням Порядку. Таким чином, ОСОБА_1 було позбавлено можливості давати усні пояснення, вносити пропозиції з питань, що обговорювались на засіданнях дисциплінарної комісії, і які стосувались саме його інтересів, а також належно захищати свої трудові права і доводити до членів дисциплінарної комісії належні обставини. Також, підсумовуючи зазначене, проаналізувавши дисциплінарну справу, суд робить висновок, що при вирішенні питання про застосування до позивача дисциплінарної відповідальності Комісія лише констатувала факт "вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні посадових обов`язків, що виявилося у незадовільній організації роботи та відсутності контролю за результатами діяльності під час проведення планових перевірок на предмет виявлення у суб`єктів господарювання порушень законодавства про об`єкти підвищеної небезпеки та виконання приписів усунення цих порушень". Усі обов`язкові елементи складу вчиненого позивачем дисциплінарного проступку не були встановлені та не взяті до уваги цілі і наслідки проробленої роботи з боку позивача, всупереч трудового законодавства, винесення безпідставного наказу про оголошення догани. При цьому суд зазначає, що необхідною умовою для накладення дисциплінарного стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена. Об`єктивну сторону дисциплінарного проступку складають протиправна поведінка суб`єкта, негативні (шкідливі) наслідки, причинний зв`язок між ними та поведінкою особи, що притягується до дисциплінарної відповідальності. Відтак, враховуючи вищевикладене, дисциплінарною комісією не доведено ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого державним службовцем ОСОБА_1 , що призвело до прийняття суб`єктом призначення необґрунтованого рішення про накладення на позивача дисциплінарної відповідальності. Суд не бере до уваги твердження відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони не містить доказів та обґрунтувань, які у своїй сукупності дали б змогу суду дійти висновку про відсутність обставин на які посилається позивач. Фактично відзив на позовну заяву дублює висновок дисциплінарної комісії. Водночас, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Крім того, суд звертає увагу, що протягом 2020 позивач отримував надбавки та премії, як заохочення за інтенсивність праці та успішну трудову діяльність за результатами роботи, що є додатковим підтвердженням того, що робота проводилась на відповідному рівні. Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" від 31.07.2008 року, рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" від 22.11.1995 року, рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру" від 21.07.2011 року, рішення у справі "Путтер проти Болгарії" від 02.12.2010 року). Слід зазначити, що критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Зокрема, така позиція знайшла своє висвітлення й у рішеннях Європейського суду з прав людини, який зокрема у в п.36 рішення в справі "Суомінен проти Фінляндії" вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У п.58 рішення в справі "Серявін та інші проти України" Суд зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, при цьому орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Аналогічну позицію Суд виклав і у п.30 рішення в справі "Гірвісаарі проти Фінляндії". Такі вимоги щодо належного обґрунтування рішення мають виправдання, оскільки, убезпечують інших учасників правовідносин від можливої сваволі зі сторони владного органу та є запорукою дотримання принципів юридичної визначеності і верховенства права. Зокрема, такий висновок випливає зі змісту ряду рішень Європейського суду з прав людини. А зокрема, в п.181 рішення в справі "Олександр Волков проти України" суд вказав на те, що відсутність певних обмежень в повноваженнях дисциплінарних органів влади дає їм повну свободу дій, що порушує принцип юридичної визначеності та є протиправним. У п.49 рішення в справі "Волохи проти України" суд зазначив, що в національному законодавстві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів, а надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, у зв`язку з чим закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення. У п.81 рішення в справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії" суд зазначив, що національне законодавство має забезпечувати належний рівень правового захисту від свавільних втручань органів влади й у справах, що впливають на основоположні права виникне суперечність принципу верховенства права одному з фундаментальних принципів демократичного суспільства, що втілений у Конвенції, якщо правовий розсуд, наданий органам виконавчої влади, буде необмеженим. Таку ж позицію суд висловив і в п.30 рішення в справі "Маестрі проти Італії". Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.