Постанова 4856 № 120/3580/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3580/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Курко О. П. 27 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним і скасування розпорядження щодо накладення дисциплінарного стягнення, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним і скасування розпорядження щодо накладення дисциплінарного стягнення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження першого заступника голови Бершадської районної державної адміністрації № 23-рк від 24.10.2019 року про застосування до начальника відділу освіти, фізичної культури і спорту Бершадської районної державної адміністрації ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Бершадської районної державної адміністрації судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, відповідачем зазначено, що 03.06.2019 року (у період який дає право на оскарження рішення термін якого визначено до 10.06.2019 року) прийнято на складське зберігання від ФОП ОСОБА_2 фарбу, на суму 279800 грн на підставі укладеного договору зберігання між ФОП ОСОБА_2 та начальником відділу освіти, фізичної культури та спорту Тартачною О.М. Дисциплінарною комісією дії позивачки кваліфікувались як неналежне виконання посадових обов`язків, оскільки не можуть начальником відділу освіти, фізичної культури та спорту райдержадміністрації, як органом державної влади, укладатися договори відповідального зберігання, де орган державної влади виконує функції зберігача, так як здійснення таких функцій не віднесено до сфери його повноважень, а також не може розглядатися як господарче забезпечення діяльності цього органу в розумінні ч. 3 ст. 3 ГК України. Зазначене, стало в подальшому, підставою для застосування до державного службовця, дисциплінарного стягнення у вигляді догани. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 18 травня 2020 року на адресу суду через канцелярію надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності. 27 травня 2020 року на адресу суду через канцелярію надійшло клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 31.03.2017 року розпорядженням голови Бершадської РДА № 37-рк ОСОБА_1 призначена на посаду начальника відділу освіти, фізичної культури та спорту Бершадської РДА. Розпорядженням голови Бершадської РДА №13-рк від 19.06.2019 року відносно ОСОБА_1 відкрито дисциплінарне провадження та призначено службове розслідування по факту здійснення прийому господарчих товарів (фарби) у значній кількості без підписання договору. Розпорядженням Бершадської РДА 23-рк від 24.10.2019 року за підписом першого заступника голови позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани. Не погоджуючись із притягненням до дисциплінарної відповідальності, та вважаючи, що в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку, позивач звернулася до суду з оскарженням вказаного розпорядження. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи розпорядження №23-рк від 24.10.2019 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани вийшов за межі своїх повноважень, встановлених діючим законодавством, а тому, розпорядження є таким, що не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Правові відносини, що стосуються проходження державної служби, регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну службу" та Кодексом законів про працю України. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до преамбули Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Згідно зі статтею 1 цього Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. На підставі частини першої статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Частинами першою та другою статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, Закон № 889-VIII є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання дисциплінарної відповідальності державних службовців. Відповідно до частини першої статті 8 вказаного Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Згідно із частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто, протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. На підставі пункту 5 частини другої статті 65 вказаного Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Положеннями частини першої статті 66 Закону № 889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія), поданням дисциплінарної комісії (частини третя і шоста статті 66 Закону № 889-VIII). Стаття 67 Закону № 889-VIII визначає, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. За правилами статті 68 Закону № 889-VIII дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Згідно із частинами першою, дев`ятою - одинадцятою статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Частиною першою статті 74 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша і друга статті 77 Закону № 889-VIII). Відтак, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто, вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, суб`єкта, об`єктивної сторони, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо). Як свідчать матеріали справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, тобто, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Натомість, у своїх запереченнях в судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача, акцентував увагу, що позивачем здійснено перевищення службових повноважень, однак жодних аргументів та розкритих понять на підтвердження своїх доводів не навів. Окрім того, представником відповідача не надано суду доказів того, в чому ж саме полягало невиконання позивачем посадових обов`язків або перевищення службових повноважень ОСОБА_1 . Так, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов`язків особа повинна нести відповідальність, передбачену нормами законодавства про працю. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок. Фактично дисциплінарний проступок, на думку відповідача, полягав в укладенні між відділом освіти, фізичної культури та спорту райдержадміністрації, як органом державної влади договору відповідального зберігання з ФОП ОСОБА_2 . У розпорядженні "Про накладення дисциплінарного стягнення" №23-рк від 24.10.2019 року зазначено, що 14 червня 2019 року за №01.1-1.3.1/2816 головою райдержадміністрації надано доручення відділу освіти, фізичної культури та спорту райдержадміністрації провести інвентаризацію закуплених товарно-матеріальних цінностей з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження. На виконання доручення голови райдержадміністрації та відповідно до наказу відділу освіти, фізичної культури та спорту райдержадміністрації від 14.06.2019 року № 23-рк проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей станом на 14 червня 2019 року. 18 червня 2019 року за результатами проведеної інвентаризації першим заступником голови райдержадміністрації подано доповідну записку про встановлення наявності поставлених до відділу освіти, фізичної культури та спорту райдержадміністрації матеріально-товарних цінностей, зокрема фарби кількістю 2571 одиниць банок на загальну суму 279800,00 грн без договору постачання, так як з метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю по тендерним процедурам не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 19 червня 2019 року № 13-рк "Про відкриття дисциплінарного провадження" відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача начальника відділу освіти, фізичної культури та спорту Бершадської РДА ОСОБА_1 з питання здійснення прийому господарчих товарів (фарби) у значній кількості без підписання договору. Разом з тим, ОСОБА_1 03.06.2019 року укладено договір відповідального зберігання №3 з ФОП ОСОБА_2 , підписано Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання згідно з видатковою накладною від 03.06.2019 року № 2 на суму 279800,00 грн та отримано фарбу у кількості 2571 одиниць банок на загальну суму 279800,00 грн. Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Судом встановлено, що після оголошення ФОП ОСОБА_2 переможцем відкритих торгів, що мало місце 30.05.2019 року, дата підписання договору про поставку була визначена системою на 10.06.2019 року, з урахуванням 10-денного терміну на оскарження, та не пізніше 20 - денного терміну з дня оприлюднення наміру укласти договір з переможцем. Оскільки Антимонопольний комітет України скасував рішення тендерного комітету відділу освіти, фізичної культури та спорту Бершадської РДА про оголошення ФОП ОСОБА_2 переможцем аукціону, договір постачання фарби з останньою у визначений 20-денний термін укладено не було. У свою чергу, той факт, що ОСОБА_1 було отримано на зберігання предмет публічної закупівлі у переможця аукціону до укладення договору поставки товару не суперечить ст. 32 ЗУ "Про публічні закупівлі" та не містить імперативної заборони подібних дій. Також, необхідно зауважити, що посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 3, 8, 43, 52 ГК України є безпідставним, оскільки жодна із перелічених правових норм не може бути застосована при оцінці правовідносин, що виникають у процесі здійснення публічних закупівель органом державної влади. Більш того, суд акцентує увагу відповідача на тому, що ним не обґрунтовано у чому саме полягали порушення ОСОБА_1 в контексті наведених норм ГК України, адже, відповідач обмежився лише переліком правових норм, не розкриваючи їх змісту, та не роз`яснюючи відповідного взаємозв`язку між існуючою нормою права, що встановлює єдиний можливий вид поведінки та протиправною дією, що таку норму порушує. Стверджувати про будь-яку господарську діяльність позивача колегія суддів вважає недоцільним, оскільки укладення договору відповідального зберігання не мало на меті отримання прибутку в грошовому еквіваленті та не носило систематичний характер, що виключає можливість застосування ст. 43, 52 ГК України. Судова колегія вважає, що посилання апелянта про те, що укладення договору про відповідальне зберігання, а також прийняття товару до завершення процедури закупівлі Законом України "Про публічні закупівлі" та Тендерною документацією не передбачено, не може бути підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, оскільки прямої імперативної заборони у законі щодо таких дій немає. У зв`язку з вищевикладеним, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що на час здійснення дисциплінарного провадження та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у діях позивача був відсутній склад дисциплінарного проступку, який ставився їй у провину. Крім того, суд вважає, що позивач мала всі правові підстави для укладення даного договору зберігання з огляду на ту обставину, що за чинним законодавством зберігачем може вважатись будь-який суб`єкт господарювання, що має достатній обсяг дієздатності, і діяльність якого по зберіганню майна не суперечить нормам законодавства, цілям його діяльності, положенням установчих документів. Поряд із цим, договір зберігання не визнаний неправомірним у судовому порядку та ніяких витрат чи додаткових зобов`язань не спричинив. Також варто звернути увагу на те, що утворена відповідачем дисциплінарна комісія не уповноважена здійснювати дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 , з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про державну службу" (в редакції Закону №889-УІІІ від 01.01.2019 року) для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Начальник відділу освіти, фізичної культури та спорту Бершадської РДА за своєю посадою являється державним службовцем категорії "Б". Відповідно до ч. 2 ст. 69 Закону України "Про державну службу" дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Згідно п. 3-1 ч. 1 ст. 17 ЗУ "Про державну службу" у місцевих державних адміністраціях повноваження керівника державної служби здійснює керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права). Відповідно до п. 3 Положення про відділ освіти, фізичної культури і спорту Бершадської райдержадміністрації, затвердженого Розпорядженням №151 від 31.03.2017 відділ освіти, фізичної культури та спорту Бершадської райдержадміністрації є юридичною особою публічного права. Відтак, суд вважає, що керівник апарату не наділений повноваженнями утворювати дисциплінарну комісію, стосовно керівника структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права, дані повноваження виконуються головою місцевої державної адміністрації. Враховуючи викладене, дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 здійснено не уповноваженим на те складом дисциплінарної комісії. Посилання апелянта на те, що відносно ОСОБА_1 проводилося дисциплінарне провадження, за результатами якого виносилося на розгляд подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке є достатнім та не передбачає обов`язку проводити службове розслідування є безпідставними з огляду на приписи Закону України "Про державну службу", в редакції від 01.01.2019 року, яка була чинна станом на дату прийняття розпорядження про відкриття дисциплінарного провадження. Так, обов`язок проведення службового розслідування відповідачем передбачений ч. 1 ст. 71 Закону України "Про державну службу" в редакції від 01.01.2019 року відповідно до якого з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково. Апеляційний суд звертає увагу відповідача, що зміст ч. 1 ст. 71 Закону №889-УІІІ від 01.01.2019 року передбачає обов`язковість службового розслідування не за сукупністю вказаних вище підстав, а за існуванням кожної з них окремо. Відтак, висновки суду першої інстанції щодо не проведення службового розслідування є законними та обґрунтованими. Крім того, суд зазначає, що розпорядження відповідачів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності - є актом індивідуальної дії, який має відповідати вимогам, встановленим частиною третьою ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Судова колегія наголошує, що право особи на участь у процесі прийняття суб`єктом владних повноважень рішень - є однією із ключових гарантій реалізації її прав у сфері публічної адміністрації. Але всупереч даним нормам, відповідачем не було взято до уваги заяву ОСОБА_1 про участь у засіданні дисциплінарної комісії, про що відображено у протоколі №15 від 08.10.2019. Таким чином, ОСОБА_1 було позбавлено можливості давати усні пояснення, вносити пропозиції з питань, що обговорювались на засіданнях дисциплінарної комісії, і які стосувались саме її інтересів, а також належно захищати свої трудові права і доводити до членів комісії належні обставини і свою невинуватість у скоєнні дисциплінарного проступку. Зазначені судом факти додатково підтверджують протиправність висновку (подання) комісії та, відповідно, і розпорядження Бершадської районної державної адміністрації № 23-рк від 24.10.2019 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). При цьому, судом враховується, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної Ради Європейських Суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів вважає, що відповідач не довів здійснення позивачем протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України "Про державну службу" та іншими нормативно-правовими актами, не спростував доводів позивача про відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, приймаючи розпорядження №23-рк від 24.10.2019 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани вийшов за межі своїх повноважень, встановлених діючим законодавством, а тому, розпорядження є таким, що не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню. Окрім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи представника позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що апеляційна скарга подана не уповноваженою на те посадовою особою, з огляду на наступне. Так, відповідно до розпорядження Президента України від 09 липня 2019 року № 79/2019 № 79/2019-рп "Про звільнення ОСОБА_3 з посади голови Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області" та розпорядження голови Бершадської районної державної адміністрації від 23 липня 2019 року № 17-рк "Про припинення повноважень голови районної державної адміністрації ОСОБА_4 " ОСОБА_4 23 липня 2019 року припинив повноваження голови Бершадської районної державної адміністрації у зв`язку із закінченням строку повноважень Президента України. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації. Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 12 листопада 2013 року №87-рк "Про ОСОБА_5 " Ольшевський ОСОБА_6 призначений на посаду першого заступника голови районної державної адміністрації 15 листопада 2013 року і обіймав іі на день підписання апеляційної скарги по вказаній справі. Розпорядженням Президента України від 28 лютого 2020 року № 157/2020-рп "Про призначення В. Русначенка головою Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області" головою Бершадської районної державної адміністрації призначено ОСОБА_7 . Русначенко В.В. приступив до виконання повноважень голови Бершадської районної державної адміністрації з 05 березня 2020 року відповідно до розпорядження районної державної адміністрації від 05 березня 2020 року № 7-рк "Про голову районної державної адміністрації". Враховуючи вищезазначене, перший заступник голови районної державної адміністрації ОСОБА_5 станом на 02 березня 2020 року виконував обов`язки голови районної державної адміністрації і мав повноваження підписувати апеляційну скаргу. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 28 травня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.