Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 820/4146/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 р.Справа № 820/4146/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 820/4146/16 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Харківській області) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія" код ЄДРПОУ 33122269 заборгованість перед бюджетом у сумі 2 976 491,43 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з рахунків у банках, які обслуговують його (стягнену суму перерахувати до державного бюджету у відділення УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова, код МФО 851011, код одержувача (37999669) в установі банку ГУДКСУ у Харківській області, на розрахунковий рахунок 31112029700010, код бюджетної класифікації 14010100 в розмірі 2976491,43 грн.). Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія"(02002, м. Київ, Дніпропетровськийр-н., вул. Євгена Сверстюка, 6.23. код ЄДРПОУ 33122269) заборгованість перед бюджетом у сумі 2976491,43 грн. (два мільйони дев`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста дев`яносто одна гривня 43 коп.) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з рахунків у банках, які обслуговують його (стягнену суму перерахувати до державного бюджету у відділення УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова, код МФО 851011, код одержувача (37999669) в установі банку ГУДКСУ у Харківській області, на розрахунковий рахунок 31112029700010, код бюджетної класифікації 14010100 в розмірі 2976491,43 грн.). Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Важає, що судом першої інстанції, в порушення норм матеріального права, не було враховано, що відповідно до приписів п. 200.4 ст. 200 ПК України сума від`ємного значення повинна бути врахована у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Вказує, що позивачем в адміністративному позові у справі № 820/4146/16 вказано невірну суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету по податковій декларації за березень 2016 року. Крім того, зазначає, що позивачем було порушено вимоги пункту 86.2 статті 86 ПК України та не направлено Товариству протягом трьох робочих днів належним чином складений акт перевірки; порушено порядок направлення вимоги про стягнення податкового боргу, що виник на підставі ППР №0003331501 від 10.03.2015р., а також порушено порядок та строки звернення до суду за стгяненням податкового боргу, що передбачені ст.183-3 КАС України. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Представник відповідача в письмовому відзиві заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 33122269 та зареєстровано як платник податків у Східній об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Харківській області). Відповідач станом на 02.11.2016 р. мав заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2976491,43 грн., який виник на підставі: податкової декларації №9060971105 від 20.04.2016 року у розмірі 1594244,43 грн., податкового повідомлення-рішення №0003331501 від 10.03.2015 року у розмірі 1382247,00 грн. У зв`язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" податкового боргу, податковим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю № 1654-23 від 05.05.2016 року, яка була отримана представником відповідача (а.с.14). Враховуючи викладене позивач звернуся з позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано ПК України. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно п.46. 1 ст.46 ПК України - податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно п.56.11 ст.56 ПК України - не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Приписами п.57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п.п.16.1.4 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.14.1.175 п.14.1 статті 14 Кодексу). Відповідно до п. 59.1, п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За приписами пп.19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів. Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно п. 95.4 ст.95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З огляду на вказані приписи та на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, тому предметом доказуванні у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність податкового боргу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має несплачений податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2976491,43 грн. Вищезазначений податковий борг складається з: 1.) суми податкових зобов`язань по податковій декларації за березень 2016 року №9060971105 від 20.04.2016р. в розмірі 1 594 244,43грн. 2.) податкових зобов`язань відповідно до податкового повідомлення-рішення №0003331501 від 10.03.2015р., що винесене на підставі внесених до акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ №655/20-36-15-01-10/33122269 від 18.02.2015р., в сумі 921 498,00грн. та штрафних санкцій в сумі 460 749,00 грн. Так, матеріалами справи встановлено, що ТОВ фірма «Ідалія» 20 квітня 2016 року було подано податкову декларацію з ПДВ за період березень 2016 року, у якій задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду ( рядок 18 декларації), що повинно бути сплачено до державного бюджету (рядок 18.1 декларації) в розмірі 1 594 800,00грн. Станом на дату подання декларації у Товариства рахувалась переплата в розмірі 555,57грн., а тому вказана сума була врахована в зменшення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, заявлених в податковій декларації за березень 2016 року. Отже, залишок суми податкового зобов`язання з ПДВ, що підлягав сплаті по податковій декларації з ПДВ за березень 2016 року, становив 1 594 244,43грн. і з 01 травня 2016 року вказана сума стала податковим боргом Товариства. З пояснень відповідача слідує, що Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ №655/20-36-15-01-10/33122269 від 18.02.2015р. було отримано Товариством поштою 24.02.2015 року, як і податкове повідомлення-рішення №0003331501 від 10.03.2015 року. Товариством було оскаржено вказане повідомлення-рішення до Харківського окружного адміністративного суду, який постановою від 08.02.2016 року по справі №820/8616/15 відмовив Товариству в задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення. Постанова набрала чинності після її перегляду в апеляційній інстанції - 11.04.2016 року, коли ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду постанова від 08.02.2016 року була залишена без змін. Отже, з дати набрання чинності постанови суду по справі №820/8616/15 несплачена сума податкового зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню №0003331501 від 10.03.2015р. в сумі 921 498,00грн. та штрафних санкцій в сумі 460 749,00 грн. стала податковим боргом Товариства. Таким чином, як на дату звернення Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якої є ГУ ДФС у Харківській області) до суду з позовом про стягнення суми боргу, так і на дату винесення Харківським окружним адміністративним судом оскаржуваного рішення існувала сума заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2 976 491,43грн., що підтверджується розрахунком позовних вимог, обліковою карткою платника податків та її зворотнім боком. Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять, а відповідачем зазначена несплачена податкова заборгованість визнається. Крім того, наявність у відповідача відкритих рахунків в банківських установах, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т.1 а.с.7а). Таким чином, зважаючи на наявність у відповідача податкового боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з усіх відкритих розрахункових рахунків відповідача. Доводи апеляційної скарги про порушення Головним управлінням ДФС у Харківській області порядку проведення перевірки та неврахування сум податкового кредиту є безпідставними через суб`єктивне помилкове тлумачення положень діючого законодавства. Такі доводи не повинні враховуватись, оскільки виходять поза межі предмета доказування. Так, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22.08.2018 по справі 820/1878/16 у разі коли предмет позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у такій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав з якими законодавець має можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом такого позову, оскільки податкове повідомлення рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду такої справи здійснювати їх правовий аналіз. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було порушено вимоги пункту 86.2 статті 86 ПК України та не направлено Товариству протягом трьох робочих днів належним чином складений акт перевірки не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, поясненнями відповідача у відзиві та доданим актом перевірки з конвертом, на якому міститься відбиток поштового штемпелю з датою відправлення 18.02.2015р. (т.1 а.с.161-176) Щодо посилань апелянта на порушення позивачем порядку та строків звернення до суду за стягненням податкового боргу, що передбачені ст.183-3 КАС України, судова колегія зазначає наступне. Вимоги ст.183-3 КАС України (в редакції чинній на дату звернення до суду з позовом) не можуть застосовуватись до правовідносин, що склалися в цій справі, оскільки вказана стаття регулює порядок здійснення провадження у справах, порушених за поданням податкових та митних органів, поданим на підставі статті 183-3 КАС України, оскільки воно є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного). Це провадження є спеціальним видом скороченого провадження, в якому суд не вирішує публічно-правовий спір, а здійснює контроль за рішеннями чи діями органу державної податкової служби, які впливають або можуть вплинути на права та інтереси осіб (насамперед, платників податків) у публічних правовідносинах. Сторонами такого провадження є заявник (орган державної податкової служби, орган митної служби що вніс подання), та відповідач - платник податків, стосовно якого таке подання внесено. В нашому випадку має місце загальне позовне провадження, в якому вирішується публічно- правовий спір саме за позовом, а не за зверненням податкового органу. З огляду на це застосовувати треба загальні норми КАС України, що регулюють процедуру позовного провадження. Твердження апелянта про те, що позивачем порушено порядок направлення вимоги про стягнення податкового боргу, що виник на підставі ППР №0003331501 від 10.03.2015р., ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 року по справі № 820/4146/16 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 24.09.2020 року