Ухвала КЦС ВС № 494/1175/18

Ухвала 21 вересня 2020 року місто Київ справа № 494/1175/18 провадження № 61-13085ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Березівської дитячо-юнацької спортивної школи, Березівської районної ради Одеської області, Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 27 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду дві касаційні скарги у справі № 494/1175/18, а саме: 1) На рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині позовних вимог до Відділу освіти Березівської районної державної адміністрації Одеської області про зобов`язання нарахувати і виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу; 2) На рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року про закриття провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до Березівської ДЮСШ про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. За формою та змістом вказані касаційні скарги не відповідають вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з наступних підстав. І. Щодо предмету касаційного перегляду З урахуванням положень статті 389 ЦПК України в касаційному порядку у справі № 494/1175/18 можуть бути оскаржені наступні судові рішення: - рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року; - постанова Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати і виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу; - ухвала Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року про закриття провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до Березівської ДЮСШ про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Натомість подаючи дві касаційні скарги на одне рішення суду першої інстанції та заявляючи вимоги про ухвалення нового рішення про задоволення позову, заявник не оскаржує постанову апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, якою вказане рішення суду було залишено без змін. ІІ Щодо підстав касаційного оскарження За змістом частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційних скаргах не зазначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. ІІІ. Щодо сплати судового збору В порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано оригінал документу, що підтверджує сплату судового зборуабо документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. В касаційних скаргах заявник зазначає, що звільнена від сплати судового збору в силу закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вказані вимоги не є вимогами про стягнення заробітної плати або поновлення на роботі, а отже підлягають оплаті судовим збором. Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №307/3251/16. Позов було пред`явлено до суду у 2018 році. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено станом на 01 січня 2018 року в сумі 1 762 грн, а станом на 01 січня 2020 року в сумі 2 102 грн. Таким чином розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 1 409, 60 грн (із розрахунку 1 762 грн х 0,4 х 200%), а за подання касаційної скарги на ухвалу суду 420, 40 грн (із розрахунку 2 102 грн х 0,2), а усього 1 830 грн. IV. Щодо викладення касаційних скарг російською мовою Касаційні скарги ОСОБА_1 викладені російською мовою. Натомість відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99 зазначав, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Згідно частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. З огляду на зазначене, касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою. Аналогічні по суті висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 21 січня 2019 року в справі № 761/42431/17. У разі, якщо ОСОБА_1 не володіє або недостатньо володіє державною мовою, вона має право при складанні процесуальних документів користуватися послугами перекладача. V. Щодо строку на касаційне оскарження Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. ОСОБА_1 пропущено строк на касаційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року, постанови Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, оскільки касаційні скарги подані 27 серпня 2020 року. ОСОБА_1 просила поновити пропущений строк на касаційне оскарження посилаючись на те, що не приймала участі в судових засідання в апеляційному суді, а судові рішення отримала поштою 23 липня 2020 року. Разом із тим сама по собі відсутність заявника в судовому засіданні апеляційного суду не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Доказів, які б підтверджували дату отримання оскаржених судових рішень апеляційного суду до касаційної скарги не додано. Крім того навіть у разі отримання судових рішень 23 липня 2020 року, касаційна скарга згідно поштового штемпелю здана на пошту 27 серпня 2020 року, тобто із пропуском визначеного законом тридцятиденного строку. За таких обставин зазначенні ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними. Крім того за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 до 23 липня 2020 року зверталась до суду першої інстанції із заявами про роз`яснення судового рішення, про виправлення описки у виконавчому листі, про визначення порядку та способу виконання рішення суду, що може свідчити про те, що їй було достеменно відомо про розгляд справи апеляційним судом та ухвалені ним 21 квітня 2020 року судові рішення. Відповідно до частин другої-третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Вказані недоліки касаційних скарг підлягають усуненню шляхом складання касаційної скарги, яка повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема: - має бути викладена державною мовою; - містити відомості про всі судові рішення, які оскаржуються та клопотання особи, яка подає скаргу стосовно всіх оскаржених судових рішень; - містити зазначення підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Крім того до касаційної скарги на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року, постанови Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року має бути доданий документ про сплату судового збору в сумі 1 830 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до УК у Печерському районі/ Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Також протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали ОСОБА_1 має право навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та надати документи, які підтверджують такі підстави. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ: Касаційні скарги ОСОБА_1 у цивільній справі № 494/1175/18 залишити без руху. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. Якщо в зазначений строк наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Шипович