Рішення КАС ВС № 9901/168/20

РІШЕННЯ Іменем України 17 вересня 2020 року Київ справа №9901/168/20 адміністративне провадження №П/9901/168/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Усенко Є.А., суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М., Желтобрюх І.Л., Гусака М.Б., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 25.06.2020 №1974/0/15-20 та про зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Громадянин ОСОБА_1 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) №1974/0/15-20 від 25.06.2020; зобов`язати ВРП при новому розгляді його заяви від 19.08.2019 щодо причини та підстави звільнення з посади судді Дарницького районного суду м. Києва (з доповненнями від 28.08.2019 та з додатковим обґрунтуванням від 09.06.2020) прийняти рішення, яким змінити формулювання підстави звільнення, зазначеної у рішенні ВРП №1124/0/15-19 від 11.04.2019 як «за власним бажанням», на звільнення його з посади судді Дарницького районного суду м. Києва у відставку - «у зв`язку з поданням заяви про відставку» відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що станом на 22.03.2019 (дата його звернення до ВРП із заявою про звільнення за власним бажанням з посади судді Дарницького районного суду м. Києва) у нього було право на звільнення у відставку, оскільки у нього був стаж, який дає право на відставку судді. Зазначення ним у заяві про звільнення за власним бажанням, обумовлено тим, що він помилявся щодо свого права на відставку. Така помилка була викликана правовою невизначеністю щодо застосування частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що мала місце станом на час його звернення із заявою про звільнення. Помилці у формуванні його волевиявлення щодо підстави звільнення сприяв також незадовільний стан здоров`я (тривала неврологічна хвороба та інсульт, що викликали необхідність у стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №1). З метою виправлення помилки щодо підстави, з якої він бажав звільнитися, він 08.04.2019 написав заяву до ВРП, в якій просив звільнити його з посади судді у відставку, проте, внаслідок збігу обставин, які від нього не залежали (перебування на стаціонарному лікуванні, невиконання ОСОБА_2 (колишньою дружиною) його прохання відправити заяву за належністю) ця заява станом на 11.04.2019 (дата прийняття ВРП рішення «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду м. Києва за власним бажанням» від 11.04.2019 № 1124/0/15-19), до ВРП подана не була. 19.08.2019 та 28.09.2019 його представник адвокат Власенко В.В., діючи в його інтересах, звернувся до ВРП із заявами про зміну причини (підстави) його звільнення (зміну формулювання причини звільнення), зазначеної в рішенні від 11.04.2019 № 1124/0/15-19, на звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. 09.06.2020 він подав до ВРП додаткові обґрунтування зазначених вище заяв. Рішенням ВРП від 25.06.2020 №1974/0/15-20 йому відмовлено в задоволенні цих заяв. Це рішення позивач вважає неправомірним, оскільки воно не відповідає чинному законодавству, зокрема пункту 4 частини шостої статті 126, пункту 9 частини першої статті 131 Конституції України, пунктам 1, 3, 4 частини першої статті 2, частинам першій, другій статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», частинам першій, другій статті 116, частині другій статті 137, частині третій статті 142, статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частині третій статті 235 Кодексу законів про працю України. Відмовляючи йому у зміні формулювання причини (підстави) звільнення, ВРП діяла не у відповідності з наданими їй Конституцією України повноваженнями, без врахування всіх обставин (зокрема, без врахування, що у нього є стаж, що дає право на звільнення судді у відставку), порушила його права як судді, в тому числі, на отримання щомісячного грошового утримання у разі звільнення у відставку; допустила дискримінацію по відношенню до нього, оскільки звільняла інших осіб з таким же стажем роботи у зв`язку з поданням заяви про звільнення у відставку. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2020 відкрито провадження у справі № 9901/168/20. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 30.07.2020 о 16:00. 28.07.2020 та 29.07.2020 від представника ВРП на адресу суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 10.09.2020. 07.09.2020 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про об`єднання в одне провадження справи №П/9901/168/20 та справи №П/9901/239/20. Заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Протокольною ухвалою суду від 10.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання в одне провадження справ №П/9901/168/20 та №П/9901/239/20 та оголошено перерву у справі до 17.09.2020. 14.09.2020 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. 17.09.2020 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи. Протокольною ухвалою від 17.09.2020 колегія суддів, керуючись частиною першою статті 205 КАС, відмовила у задоволенні клопотання представника ВРП про відкладення розгляду справи, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи вирішено продовжити в порядку письмового провадження. Від ВРП надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову вказує, що відповідно до чинного законодавства ВРП не зобов`язана виправляти помилку судді щодо підстави для звільнення, яку він вказав у заяві про звільнення за власним бажанням. В разі, якщо ініціатива про звільнення виходить від судді, ВРП зобов`язана прийняти рішення про його звільнення відповідно до вказаної ним у заяві про звільнення підстави, а не передбачати «дійсні бажання» судді. Розглядаючи заяви ОСОБА_1 про зміну формулювання причини (підстави) звільнення, відповідач діяв в межах своїх повноважень та на підставі закону, не порушуючи права позивача. Перевіривши доводи сторін, наведені на обґрунтування позовних вимог і заперечень, дослідивши надані сторонами письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Судом встановлено, що 22.03.2019 ОСОБА_1 подав до ВРП заяву про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням (а. с. 56, т. 1). 02.04.2019 суддю Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 повідомлено про розгляд ВРП 11.04.2019 його заяви про звільнення з посади судді за власним бажанням. 05.04.2019 ОСОБА_1 особисто подав до ВРП заяву, адресовану члену ВРП ОСОБА_4, в якій повідомив про відсутність стороннього впливу та примусу на нього при прийнятті рішення про звільнення, підтримав в повному обсязі заяву про звільнення за власним бажанням та подав (як додаток) уточнену заяву про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. Повідомляв про проходження стаціонарного лікування, просив розглянути заяву і випадку його відсутності на відповідному засіданні ВРП (а. с. 57, 58 т. 1). 11.04.2019 ВРП було ухвалено рішення «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням» № 1124/0/15-19 (а. с. 55, т. 1). 20.08.2019 та 28.08.2019 до ВРП надійшли звернення адвоката Власенка В.В. (від 19.08.2019 та від 28.08.2019 відповідно), в інтересах ОСОБА_1 , з проханням розглянути питання про зміну формулювання причини (підстави) звільнення зі звільнення «за власним бажанням» на звільнення «у зв`язку з поданням заяви про відставку». Звернення обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 станом на 11.04.2019 мав стаж, який давав йому право звільнитися з посади судді у відставку. Та обставина, що ОСОБА_1 в заяві про звільнення не вказав цю підставу, в зверненнях пояснюється його помилкою щодо наявності у нього права на звільнення у відставку, викликаною юридичною складністю механізму вирішення питання про право судді на звільнення у відставку. До звернення була додана, зокрема заява ОСОБА_1 від 08.04.2019 про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку, яку, як зазначено у зверненні, ОСОБА_1 не зміг подати до ВРП, оскільки в зазначений період проходив стаціонарне лікування в Київській міській клінічній лікарні №

1. Ці звернення були розглянуті ВРП в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян». Листом від 09.09.2019 № 33124/0/9-19 позивача поінформовано, що чинним законодавством не передбачено повноваження ВРП скасовувати чи змінювати раніше прийняті рішення (а. с. 67, т. 1). Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 9901/475/19 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення від 11.04.2019 № 1124/0/15-19, визнання протиправною бездіяльності визнано протиправною бездіяльність ВРП щодо не призначення до розгляду по суті заяви ОСОБА_1 щодо підстав звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва від 19.08.2019. Зобов`язано ВРП розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 19.08.2019 щодо підстав звільнення з посади судді Дарницького районного суду м. Києва. В іншій частині позову відмовлено. На виконання зазначеного рішення ВРП призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 від 19.08.2019, за результатами якого прийнято рішення «Про відмову у задоволенні заяв адвоката Власенка В.В., поданих в інтересах ОСОБА_1 про зміну формулювання підстав звільнення» від 25.06.2020 № 1974/0/15-20. Це рішення вмотивовано тим, що станом на 11.04.2019 до ВРП не надходили заяви ОСОБА_1 про відкликання поданої ним раніше заяви від 22.03.2019 про звільнення з посади судді за власним бажанням чи про відкладення її розгляду у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, про його намір змінити формулювання підстав для звільнення з посади судді. Статтею 126 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Конституційними гарантіями незалежності судді є, зокрема встановлення нормами Конституції підстав для звільнення судді та визначення органу, який правомочний звільнити суддю. Так, згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Ці конституційні норми розкриті в Законі України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) та в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-. VIII). Зокрема, повноваження ВРП щодо ухвалення рішень про звільнення судді з посади встановлено пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII, а звільнення судді з посади за загальними обставинами визначено статтею 55 цього Закону. Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. У разі звернення судді із заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади після попереднього з`ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення (частини друга, четверта цієї статті). Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Звільнення судді з посади за загальними обставинами презюмує його волевиявлення як щодо самого звільнення, так і щодо підстави звільнення. Суб`єктивні права судді подати заяву у відставку та на звільнення з посади за власним бажанням не виключають одне одного, однак, їх одночасна реалізація виключається. Перевірка підстав для звільнення судді відповідно до його волевиявлення лежить в площині компетенції ВРП, складовою якої є обов`язок ВРП забезпечити дотримання встановлених законом гарантій щодо волевиявлення судді на звільнення з посади. Засобом такого забезпечення є обов`язкове попереднє (до прийняття рішення) з`ясування ВРП дійсного волевиявлення судді щодо звернення із заявою про звільнення за власним бажанням. Як встановлено, позивач звернувся до ВРП із заявою про звільнення з посади судді за власним бажанням. ВРП забезпечила позивачу встановлену частиною другою статті 55 Закону № 1798-VIII гарантію дійсного волевиявлення на звільнення з посади з такої підстави, про що свідчить зміст заяви позивача члену ВРП ОСОБА_4 від 05.04.2019. Довід позивача, що, звертаючись із заявою про звільнення з посади судді за власним бажанням, він діяв під впливом помилки щодо свого права на звільнення у відставку, знаходиться поза межами правового регулювання звільнення судді за загальними підставами. Це висновується як із особливого статусу судді, яким обумовлено, зокрема підстави та порядок звільнення судді, так і з норми частини другої статті 55 Закону № 1798-VIII. За змістом цієї норми тільки сторонні чинники, які посягають на незалежність судді і внаслідок дії яких або під впливом яких суддя подав заяву про звільнення з посади за власним бажанням, визнаються такими, що визначають дефектність волевиявлення судді щодо звільнення. Таку ж оцінку слід дати і доводу позивача щодо такого чинника його помилки у власному правовому статусі, як застосування ВРП статті 137 Закону № 1402-VIII станом на дату звернення його із заявою про звільнення не на користь впевненості, що він має право подати заяву про відставку. Презюмується, що суддя, який застосовує норми права при здійсненні правосуддя, здатний правильно застосувати закон при визначенні свого правового статусу, а відтак зміна ВРП практики застосування зазначеної статті при розгляді заяв суддів про відставку не є об`єктивним чинником, від якого залежало дійсне волевиявлення позивача щодо підстави звільнення. Приймаючи рішення від 25.06.2020 № 1974/0/15-20, ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами № 1798-VIII та № 1402-VIII; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення); безсторонньо, добросовісно; розсудливо; забезпечила позивачу реалізацію права на участь у процесі прийняття рішення. ВРП не допустила дискримінаційного підходу до позивача при вирішенні питання щодо підстав його звільнення. Довід позивача про такий підхід ВРП спростовується тим, що рішення, на які посилається позивач у позовній заяві на обґрунтування цього доводу, прийняті ВРП за результатами розгляду заяв суддів про відставку, тоді як в заяві від 22.03.2011 позивач просив звільнити його за власним бажанням. Посилання позивача на не відповідність зазначеного рішення ВРП частині третій статті 235 Кодексу законів про працю в Україні, не відповідає правовому регулюванню підстав та порядку звільнення судді з посади, яке встановлено частиною шостою статті 126 Конституції України та Законами 1798-VIII та № 1402-. VIII. Керуючись статтями 241-246, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд В И Р І Ш И В : У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 25.06.2020 №1974/0/15-20 та про зобов`язання вчинити дії відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі до Великої Палати Верховного Суду. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... Є.А. Усенко, О.В. Білоус, М.М. Гімон, І.Л. Желтобрюх, М.Б. Гусак, Судді Верховного Суду