Рішення КАС ВС № 9901/223/19

РІШЕННЯ Іменем України 30 липня 2020 року Київ справа №9901/223/19 адміністративне провадження №П/9901/223/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Білоуса О.В. суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Смоковича М.І., Усенко Є.А., секретар судового засідання - Носенко Л.О., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Склярук Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду як суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 9 квітня 2019 року №1083/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», зобов`язання ВРП звільнити ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України у відставку. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, незаконним, а тому підлягає скасуванню. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що розглянув питання про звільнення судді на підставі подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП (вх. №8406/0/9-19). На момент ухвалення рішення ВРП від 9 квітня 2019 року склад ради було сформовано у відповідності до вимог законодавства, на засіданні були присутні 16 членів ВРП, оскаржуване рішення прийнято одноголосно та підписано всіма членами ВРП, які приймали участь у його ухваленні. Рішення містить посилання на підстави та мотиви його прийняття. У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити за викладених у позові та додаткових поясненнях підстав. Зазначив, що ВРП, на його думку, безпідставно звільнила його з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки мала звільнити на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України у відставку. Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову повністю та пояснила, що оскаржуване рішення ВРП ухвалено за результатами всебічного дослідження матеріалів, з дотриманням усіх приписів законодавства, повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, мотиви ухвалення такого рішення в повному обсязі зазначені в ньому. Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали судової справи, встановив таке. 20 грудня 2003 року Указом Президента України №1472/2003 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська строком на п`ять років. 21 жовтня 2010 року постановою Верховної Ради України № 635-VI «Про обрання суддів» позивача обрано на посаду судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська безстроково. 15 червня 2012 року Указом Президента України № 95/2012 «Про переведення суддів» ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим. 06 листопада 2014 року Указом Президента № 53/2014 «Про переведення суддів» позивача переведено на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська. 7 травня 2018 року до ВРП надійшла скарга голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Литвиненка І.Ю. на дії судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 жовтня 2018 року №3112/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 22 жовтня 2018 року позивач подав заяву про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. 25 жовтня 2018 року указана заява надійшла на адресу ВРП. Питання щодо звільнення судді ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про відставку включено до проекту порядку денного №22 засідання ВРП на 26 березня 2019 року. 26 березня 2019 року ВРП ухвалила зупинити розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку на підставі частини третьої статті 55 Закону № 1798-VІІІ. 21 листопада 2018 року Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням №3548/3дп/15?18 притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади за результатами розгляду скарги голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Литвиненка І.Ю., яка надійшла на адресу відповідача 07 травня 2018 року (а.с. 95-101). Підставою притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать, що суддя ОСОБА_1 за відсутності належних правових підстав заявляв самовідводи у справах з індексом « 1-кс», які були передані йому на розгляд за результатами автоматизованого розподілу матеріалів, тобто зловживав правом на самовідвід, систематично та безпідставно порушував правила самовідводу, фактично ухиляючись у такий спосіб від виконання службових обов`язків судді. Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів). Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. Вказане рішення позивач оскаржив до ВРП, яка за результатами розгляду скарги ухвалила рішення від 28 лютого 2019 року №627/0/15-19 про залишення без змін зазначеного рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП (а.с.102-105). 28 лютого 2019 року до ВРП надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 (а.с. 76). 09 квітня 2019 року ВРП рішенням №1083/0/15-19 звільнила ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (а.с. 91-92 та а.с. 106). 23 квітня 2019 року рішенням №1256/0/15-19 ВРП залишила без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку на підставі пункту 9.1 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року №52/0/15?17. Не погодившись з рішенням ВРП від 09 квітня 2019 року №1083/0/15-19, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду. Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законами України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) та від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII). 30 вересня 2016 року набрали чинності Закон України від 2 червня 2016 року №1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VІІІ) та Закон № 1402-VІІІ. Так, відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті). 5 січня 2017 року набрав чинності Закон №1798-VIII, який визначив статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП. Відповідно до статті 112 Закону №1402-VIII, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом №1798-VIII. Статтею 108 Закону №1402-VIII встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом №1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді на надходження до ВРП скарги голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (7 травня 2018 року) та день відкриття дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 (10 жовтня 2018 року) визначався главою 4 Закону №1798-VIII. Зокрема, згідно із частиною третьою статті 42 Закону №1798-VIII, дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону №1798-VIII). Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. Водночас, відповідно до частини дев`ятої статті 109 Закону №1402-VIII, істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: 1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; 2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення; 3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім`ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім`ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім`ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди; 4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією; 5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі пункту 4 частини першої цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді; 6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв`язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності; 7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду. Відповідно до частини першої статті 109 Закону №1402-VIII, до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: 1) попередження; 2) догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; 3) суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади. Статтею 1 Закону №1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Відповідно до статті 18 Закону №1798-VIII, ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги. Згідно із частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII, засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП. Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону №1798-VIII, питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Частиною другою статті 57 Закону №1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Ураховуючи положення частини другої статті 2 КАС України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, і при цьому встановила таке. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 9 квітня 2019 року №27 (а.с. 107-109) та копія оскаржуваного рішення ВРП (а.с. 91-92), свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь у його ухваленні та проголосували за звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача. Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим. Так, частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3). Статтею 112 Закону №1402-VIII установлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VIII, до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Висновок про вчинення суддею дисциплінарного проступку (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів) та про наявність визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України підстави для звільнення судді, мотивовано відповідачем встановленням обставин, викладених у рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року №3548/3дп/15-18. Вказане рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року №3548/3дп/15-18 позивачем оскаржено до ВРП, яка за результатами розгляду скарги ухвалила рішення від 28 лютого 2019 року №627/0/15-19 про залишення без змін зазначеного рішення. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про безпідставність доводів ОСОБА_1 щодо відсутності в рішенні ВРП мотивів для застосування до нього такого дисциплінарного стягнення як звільнення з посади судді. Що стосується посилання позивача на першочерговість розгляду його заяви про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України, то такі доводи є помилковими з огляду на наступне. Так, 22 жовтня 2018 року позивач подав заяву про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. 25 жовтня 2018 року указана заява надійшла на адресу ВРП. Питання щодо звільнення судді ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про відставку включено до проекту порядку денного №22 засідання ВРП на 26 березня 2019 року. 26 березня 2019 року ВРП ухвалила зупинити розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку на підставі частини третьої статті 55 Закону № 1798-VІІІ. 23 квітня 2019 року ВРП ухвалила рішення №1256/0/15-19 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку на підставі пункту 9.1 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15?17. Відносини між ОСОБА_1 та ВРП щодо бездіяльності останньої в період з 25 жовтня по 25 листопада 2018 року в частині нерозгляду заяви позивача від 22 жовтня 2018 року про звільнення його з посади судді у відставку, як встановлено судом, вже були предметом судового розгляду. Зокрема, у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності ВРП, допущеної в період з 25 жовтня 2018 року по 25 листопада 2018 року щодо нерозгляду заяви позивача від 22 жовтня 2018 року про звільнення його з посади судді у відставку та зобов`язання відповідача розглянути на найближчому засіданні ВРП його заяву від 22 жовтня 2018 року про звільнення з посади судді у відставку. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа №9901/75/19), у задоволенні позову відмовлено. У цій справі судами встановлено, що підстави для вирішення питання про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, і, як наслідок, звільнення його з посади судді, виникли раніше, ніж позивач виявив бажання звільнитись у відставку. За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду, дійшов висновку, що у випадку розгляду дисциплінарної скарги на дії судді та одночасного подання таким суддею заяви про звільнення його у відставку пріоритетному застосуванню підлягає норма, яка передбачає зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади з визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Основного Закону України підстави до закінчення розгляду наявних дисциплінарних скарг на дії цього судді. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України у відставку, то колегія суддів вважає, вони задоволенню не підлягають з наступних підстав. Так, судом встановлено, що 23 квітня 2019 року рішенням Вищої ради правосуддя №1256/0/15-19 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку. У судовому засідання, ОСОБА_1 на запитання суду повідомив, що вказане рішення ВРП ним не оскаржувалось, а іншої заяви про звільнення у відставку, крім поданої 22 жовтня 2018 року заяви, ним до ВРП не подавалось. Крім того, у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа №9901/75/19), зазначено, що оскільки заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку рішенням ВРП від 23 квітня 2019 року №1256/0/15-19 залишено без розгляду, то на час розгляду справи спір в цій частині позовних вимог відсутній. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для зобов`язання ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку після залишення її рішенням ВРП від 23 квітня 2019 року №1256/0/15-19 без розгляду (рішення позивачем не оскаржувалось), відсутні. Щодо посилань позивача на інтерв`ю заступника голови ВРП Олексія Володимировича Маловацького, відеозапис якого ОСОБА_1 подано до суду (а.с. 229) для огляду, то колегія суддів не вбачає підстав для його огляду у судовому засіданні, оскільки представник відповідача не заперечувала факту проведення та змісту такого інтерв`ю, однак відзначила, що офіційна позиція ВРП висловлена у її поясненнях у судовому засіданні. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що позивачем, в свою чергу, не наведено існування протилежної практики ВРП, застосованою останньою при розгляді питання про звільнення суддів, де б надавалася перевага у звільненні судді у відставку ніж звільнення судді з інших підстав. За встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВРП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно. А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Керуючись статтями 38-40, 241-243, 246, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ВИРІШИВ: У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення виготовлено 4 серпня 2020 року. Головуючий суддя О.В.Білоус Судді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх М.І.Смокович Є.А.Усенко