Постанова 4824 № 753/23548/19

Справа № 753/23548/19 Суддя в І-й інстанції Коляденко П.Л. Провадження № 33/824/1440/2020 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 09 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю захисників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокатів Сучкова О.С. та Нечваля Я.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року, - в с т а н о в и в : Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 30 листопада 2019 року, о 12 годині 40 хвилин, у м. Києві, по вул. Славгородській, керував автомобілем марки «Dacia Logan», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. У апеляційній скарзі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що зібрані матеріали не містять об`єктивних даних про керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Висновок судді місцевого суду про керування транспортним засобом, який він встановив із пояснень викликаного в судове засідання в якості свідка працівника поліції ОСОБА_2 та відеозапису з боді-камери працівника поліції, на думку апелянта є необґрунтованим та неправдивим. Так, працівник поліції ОСОБА_2 безпосередньо не бачив факту керування транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом з його боді-камери на якому зафіксовано те, що працівник поліції підійшов до автомобіля у момент, коли ОСОБА_1 стояв біля нього. Свідок ОСОБА_2 не був свідком тих обставин щодо яких надав пояснення у суді, а дізнався про вказані обставини з чужих слів, а саме зі слів невідомих працівників ДСО. Між тим, на думку апелянта свідок ОСОБА_2 є зацікавленою особою, оскільки складав протокол про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим його пояснення не могли бути прийняті судом. Щодо відомостей зафіксованих на відеозаписі з боді-камери працівника поліції на якому зафіксована невідома особа, яка була свідком факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та повідомила про існування інших свідків цих подій, на думку апелянта не можуть бути прийняті судом, оскільки усі ці особи не ідентифіковані у ході складання матеріалів адміністративного правопорушення. Апелянт звернув увагу на те, що у день події, в обідню пору доби припаркував автомобіль біля тротуару та вжив алкогольні напої. Свою поведінку апелянт пояснив поганим настроєм, викликаним смертю свого вітчима. Причиною вживання алкогольних напоїв саме в автомобілі пояснив тим, що у місті Києві проживає у хостелах, правила проживання яких забороняють вживання алкогольних напоїв. По факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння пояснив те, що відповідна вимога працівниками поліції була висунута без свідків, що підтверджується відеозаписом з боді-камери працівника поліції, а протокол про адміністративне правопорушення не містить вказівки на те, від якого саме огляду апелянт відмовився. Просив постанову судді скасувати та закрити провадження у справі. Вислухавши пояснення захисників, які апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримали, підтвердили доводи цієї скарги і просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що і було поставлено у вину ОСОБА_1 . Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Аналіз об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вчиненого у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у поєднанні із вимогами зазначених вище нормативних документів дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі зазначеної категорії підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у особи, яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Лише при наявності усіх зазначених обставин та доказів, які підтверджують ці обставини, поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення. Вимог цих нормативних документів як у ході фіксації поліцейськими вчиненого адміністративного правопорушення, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції дотримано не було. За результатами розгляду справи у суді першої інстанції, на підставі досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Такими доказами суддею визнано: письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у присутності яких ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння; пояснення свідка ОСОБА_2 - поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення, який підтвердив ту обставину, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; відеозапис події, що був зроблений нагрудною камерою поліцейського, на якому зафіксований перебіг подій, постановлених ОСОБА_1 у вину; інші докази. Суд вважає доведеним те, що в період часу, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння і він дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Ці обставини безспірно стверджуються зазначеними вище доказами і фактично не оспорюються стороною захисту. Проте, суд вважає, що у ході провадження у цій справі не здобуто достатньої кількості доказів того, що ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, дійсно керував транспортним засобом, що давало би поліцейському правові підстави для висунення вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як зазначено вище, факт керування особою, яка має ознаки алкогольного сп`яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у ст. 251 КУпАП. Між тим, у справі не зібрано достатньої кількості доказів, які би указували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Так, з моменту виявлення його поліцейськими, ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом. Поліцейський ОСОБА_2, який в подальшому склав протокол про адміністративне правопорушення, безпосередньо факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не виявляв. Будь-яких доказів цього факту, встановлених за допомогою об`єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять. Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_2 та відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом був виявлений громадянами, які в подальшому викликали патрульних поліцейських. Із відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського вбачається, що під час з`ясування обставин цієї події, були присутні певні громадяни ідентифікація яких є не можливою, які стверджували про факт виявлення ними того, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Відповідно до відеозапису та пояснень поліцейського ОСОБА_2 , ці особи є працівниками ДСО. Між тим, у ході провадження у справі залишилось не з`ясованим те, що малось на увазі під абревіатурою «ДСО» та чи відносились ці громадяни до працівників правоохоронних органів. Суд звертає увагу на те, що особи цих громадян у ході провадження у справі не були встановлені, матеріали справи не містять даних, які би давали можливість викликати цих громадян до суду та допитати їх у якості свідків із дотриманням процедури передбаченої законом, у тому числі із попередженням про кримінальну відповідальність за ст.ст. 364, 365 КК України та роз`ясненням їм положень ст. 63 Конституції України. Ті репліки, які указані громадяни висловили під час з`ясування обставин події поліцейським і які були зафіксовані на зробленому поліцейським відеозаписі, не можливо розцінити як пояснення цих громадян оскільки ця інформація була висловлена у виді реплік громадянами, особи яких не встановлені, що викликає обґрунтований сумнів у достовірності інформації, яка містилась у цих репліках, робить не можливим перевірку достовірності повідомлених ними фактів та обставин та виключає можливість їх прийняття у якості доказів. Щодо посилання на цих громадян поліцейським ОСОБА_2 при дачі ним пояснень у суді, то суд звертає увагу на те, що обставини, які повідомив свідок ОСОБА_2 відомі йому із пояснень зазначених громадян. Ці пояснення не можуть бути прийняті судом у якості доказів, оскільки нормами КУпАП не передбачено можливості прийняття у якості доказів показань із чужих слів. Лише у випадку встановлення цих осіб та допиту їх у якості свідків із дотриманням передбаченої законом процедури допиту, можуть бути прийняті у якості доказів повідомлені цими особами обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Між тим, у ході з`ясування та фіксування обставин адміністративного правопорушення, поліцейським ОСОБА_2 не було вчинено жодних дій, направлення на встановлення цих громадян, їх анкетних даних, що дало би в подальшому суду можливість здійснити виклик цих громадян для їх допиту. Оскільки вимог нормативних документів, які регламентують фіксацію адміністративного правопорушення, встановлення осіб свідків та їх допиту у ході провадження у цій справі дотримано не було, жодні фактичні обставини повідомлені зазначеними особами у будь-якій формі не можуть бути визнані доказами у даній справі. Суд звертає увагу, що під час з`ясування поліцейським обставин адміністративного правопорушення громадяни, які себе називали співробітниками ДСО указували на наявність відеозапису, який засвідчував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Проте, жодного такого відеозапису до матеріалів справи докладено не було. Наведене дає підстави стверджувати про те, що у ході провадження у цій справі не було зібрано жодного доказу, який би доводив факт керування ОСОБА_1 автомобілем із ознаками алкогольного сп`яніння. Неврахування цих обставин призвело до хибних висновків судді про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, і, як наслідок цього, ухвалення рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, яке не ґрунтується на вимогах закону, зокрема ч.1 ст. 130, ст. 251, ст. 252, ст. 283 КУпАП. За наявності зазначених вище порушень закону, постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Оскільки зібраними у справі доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, провадження у цій справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення, із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Ігнатюк