Постанова Київський апеляційний суд № 369/135/20
від 24.07.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДСправа № 369/135/20 Суддя в І-й інстанції Омельченко М.М. Провадження № 33/824/1269/2020 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 24 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Іванченка О.О., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року, - в с т а н о в и в : Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 30 грудня 2019 року, о 14 годині 37 хвилин, по вул. Велика Кільцева дорога, 4 в, в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, керував автомобілем марки «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510», результат тесту становив 1,29 %. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалися на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з`ясовані неповно, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Звернув увагу на те, що не погодившись із результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події, працівники поліції у порушення вимог Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 не запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров`я. На переконання апелянта, у разі незгоди водія із результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, або його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП може бути складений лише після відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Натомість, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що апелянту пропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а він від такого огляду відмовився. Направлення на проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, яке міститься у матеріалах справи вважав неналежним та недопустимим доказом, оскільки воно датується 14 годиною 45 хвилин у той час як огляд на місці події був проведений о 14 годині 53 хвилини. Тобто, незгода апелянта із проведеним оглядом та його вимога на проходження огляду у закладі охорони здоров`я була висловлена значно пізніше оформленого направлення. Окрім цього, апелянт звернув увагу і на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів факту керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказав також і на письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які фактично підписали заздалегідь підготовлені працівниками поліції формуляри. При цьому, пояснення у свідків були відібрані о 14 годині 50 хвилин, а огляд був проведений о 14 годині 53 хвилини, а сам протокол був складений о 15 годині. Звернув увагу на те, що заявлені клопотання про безпосередній допит свідків у ході судового розгляду суддею місцевого суду були залишені без уваги. У зв`язку із цим, звернув увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судувід 27.06.2019 року № 560/751/17, відповідно до якої письмові пояснення свідків адмінправопорушення без їх допиту у судовому засіданні є неналежними доказами. У якості неналежного та недопустимого доказу вважав і долучений до матеріалів справи відеозапис, який являється фрагментарною нарізкою із двох частин та унеможливлює фактичне відтворення обстановки на місці події. Апелянт звернув увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судувід 18.07.2019 року № 216/5226/16-а, відповідно до якої доказом порушення правил дорожнього руху не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови. Поряд із цим, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судувід 15.11.2018 року № 524/5536/17 відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, є неналежним доказом, якщо в протоколі немає посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Просив постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які доводи апеляційної скарги підтримав, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Підстави, умови та порядок огляду водіїв на стан сп`яніння, у тому числі і алкогольного регламентують наступні нормативні документи: ст. 266 КУпАП, «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду», затверджений постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. N 1103 (в подальшому - Порядок) та «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (в подальшому - Інструкція 1452/735). Порядок фіксації процедури проведення огляду, фіксації його результатів та складання процесуальних документів регламентують такі нормативні документи: «Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376 (в подальшому - Інструкція 1376) та «Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджена наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 (в подальшому - Інструкція 1026). За результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлені порушення зазначених вище нормативних документів, що були допущені поліцейськими у ході виявлення фіксації та документуванні вчиненого адміністративного правопорушення. Так, ст. 266 КУпАП, Порядком та Інструкцією 1452/735 передбачено два види огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме: на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів, та у закладі охорони здоров`я. Огляд у закладі охорони здоров`я проводиться у випадку коли водій відмовляється пройти огляд за допомогою технічних засобів або коли він не погоджується із результатами цього огляду. У випадку коли водій висуває вимогу про проходження огляду у закладі охорони здоров`я, його доставка до найближчого такого закладу, який має право на проведення такого огляду є обов`язком поліцейських. Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 , що дані ним у суді апеляційної інстанції, він не погодився із результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічних засобів та заявив клопотання про проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Він пішов до готелю покласти речі, залишивши поліцейським документи, а коли повернувся, то поліцейських на місці не було. Із протоколом про адміністративне правопорушення він ознайомився 02.01.2020 року у відділенні поліції. Суд вважає, що указані пояснення ОСОБА_1 матеріалами справи та зібраними у справі доказами не спростовані. Дійсно із протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського ОСОБА_4 вбачається те, що протокол дійсно складався у відсутності ОСОБА_1 , який, за змістом рапорту, залишив місце події на етапі відібрання пояснень у свідків. Проте, залишилось не з`ясованим питання про те, чому у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським було зазначено те, що ОСОБА_1 відмовився від пояснень та підпису протоколу про адміністративне правопорушення, чому ОСОБА_1 не було висунуто вимогу не залишати місце події, та чому поліцейськими не було вжито заходів направлених на забезпечення належного фіксування адміністративного правопорушення у тому числі і за допомогою засобів примусу, можливих у зазначеній вище обстановці. Суд звертає увагу на те, що складання за таких обставин протоколу про адміністративне правопорушення у відсутності особи є істотним порушенням права цієї особи на захист. Для зсування зазначених вище обставин та усунення викладених суперечностей до суду, для допиту у якості свідка, викликався поліцейський який складав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 . Не дивлячись на те, що поліцейський був належним чином повідомлений про час та місце розгляд справи, до суду для допиту у якості свідка він не з`явився, у зв`язку із чим зазначені суперечності усунуті не були. За відсутності допиту у якості свідка поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення, пояснення поліцейського ОСОБА_4 , що викладені у формі рапорту виглядають не переконливо і не можуть прийматися судом у якості доказу. У зв`язку із тим, що у ході розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції виникли сумніви в частині обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, усунути які не виявилось можливим внаслідок пасивної поведінки представника органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, суд ці сумніви, у відповідності до положень ст. 62 Конституції України тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. На думку суду, належним та допустимим доказом у цій справі повинен був стати відеозапис виявлення та фіксації адміністративного правопорушення, що мав би бути зроблений за допомогою нагрудної камери (відео реєстратора) поліцейського. Порядок та умови використання поліцейськими портативних пристроїв, що мають функцію відеозапису визначені Інструкцією 1026. Відповідно до п 2. розділу І цієї Інструкції застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Наведене дає підстави стверджувати те, що застосування зазначених вище приладів повинне забезпечити можливість зібрання належних та допустимих доказів у відповідній адміністративній справі, стверджувати про законність, об`єктивність та неупередженість дій поліцейських у ході виявлення та фіксації адміністративного правопорушення та свідчити про дотримання гарантованих законом прав осіб, що беруть участь у адміністративному провадженні, у тому числі і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Гарантією цього є положення п.5 розділу ІІ Інструкції 1026 за змістом якого включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання поліцейським службових обов`язків, а відео зйомка ведеться безперервно, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Між тим, із оглянутого у судовому засіданні відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського вбачається, що на ньому не зафіксований увесь процес виявлення та фіксації адміністративного правопорушення. Зокрема відеозапис раптово обривається на повідомленні поліцейським результатів огляду на стан сп`яніння за допомогою технічних засобів. Усі інші процесуальні дії, у тому числі і процес складання протоколу про адміністративне правопорушення на даному відеозаписі, у порушення вимог п.5 розділу ІІ Інструкції 1026, поліцейськими не зафіксовані. Таким чином внаслідок недотримання поліцейськими вимог Інструкції 1026 щодо безперервності виявлення та фіксації адміністративного правопорушення залишилися не спростованими пояснення ОСОБА_1 в частині його вимог про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я та залишення поліцейськими місця події. Як зазначалось вище, для усунення зазначених вище суперечностей до суду для допиту у якості свідків викликались як поліцейський, який склав протокол про адміністративне правопорушення, так і особи у присутності яких відбувалась фіксації адміністративного правопорушення. Не дивлячись на належне повідомлення цих осіб про час та місце слухання справи вони до суду не з`явились. У зв`язку із тим, що судом були вичерпані процесуальні можливості направлені на виклик свідків до суду, розгляд справи був продовжений за відсутності їх допиту. Таким чином зазначені вище суперечності, між обставинами, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення, рапортом поліцейського та поясненнями ОСОБА_1 у ході провадження у цій справі усунуті не були, причиною чого стало порушення вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень та процесуальна пасивність осіб, які викликались для допиту у якості свідків, у тому числі і представника органу поліції. У відповідності до положень ст. 62 Конституції України усі зазначені вище суперечності судом тлумачаться на користь ОСОБА_1 . За таких обставин судом констатується порушення поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують виявлення та фіксацію адміністративного правопорушення, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на захист. У зв`язку із цим відсутні підстави вважати те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена, а тому постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 не можливо визнати законною та обґрунтованою. Це указує на необхідність скасування цієї постанови із закриттям провадження у справі у зв`язку із недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Ігнатюк