Постанова Київський апеляційний суд № 369/13887/19

Справа № 369/13887/19 Головуючий в суді І інстанції - Омельченко М.М. Провадження № 33/824/1598/2020 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Попика В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 17.10.2019 о 18 годині 45 хвилин керував автомобілем «Citroen Picasso», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Машинобудівників в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з`ясовані неповно. Так, апелянтом указано про те, що свідки зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення співпрацюють з працівниками патрульної поліції, що на думку останнього, ставить під сумнів їх неупередженість та вказані показання не можуть бути взяті судом до уваги. Окрім того, зазначив, що в протоколі наявний лише один підпис свідка, який візуально відрізняється від підпису проставленого ним у поясненнях. Звернуто ОСОБА_1 також увагу і на внесенні виправлення в протокол, а саме наявний додатковий запис чорнилом іншого кольору та почерком. Дані обставин, на переконання апелянта, свідчать про недопустимість проколу в якості належного доказу. Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначено і про відсутність відеозапису за нагрудної камери працівників поліції даної події. Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадженні на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Вислухавши пояснення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив скаргу задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що і було поставлено у вину ОСОБА_1 . Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Аналіз об`єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вчиненого у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у поєднанні із вимогами зазначених вище нормативних документів дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі зазначеної категорії підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у особи, яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Лише при наявності усіх зазначених обставин та доказів, які підтверджують ці обставини, поліцейських може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення. Вимог цих нормативних документів як у ході фіксації поліцейськими вчиненого адміністративного правопорушення, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції дотримано не було. За результатами розгляду справи у суді першої інстанції, на підставі досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Такими доказами суддею визнано: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №223799 від 17.10.2019 року; письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Проте, суд вважає, що указані висновки суддею місцевого суду зроблені внаслідок неповного з`ясування фактичних обставин справи, неналежної оцінки зібраних у справі доказів з точки зору їх допустимості та достатності та порушення вимог КУпАП в частині безпосередності дослідження доказів, а тому погодитись із цими висновками не можливо. Як зазначено вище, факт керування особою, яка має ознаки алкогольного сп`яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у ст. 251 КУпАП. Між тим, у справі не зібрано достатньої кількості доказів, які би указували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Поліцейський ОСОБА_4, який склав протокол про адміністративне правопорушення, безпосередньо факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не виявляв. Будь-яких доказів цього факту, встановлених за допомогою об`єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять. Щодо пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то суд зважає на те, що письмові пояснення цих свідків є не у повній мірі конкретними та суперечать матеріалам справи в частині виклику поліцейських. Зазначені свідки у суді першої інстанції не допитувались, чим був порушених принцип безпосередності дослідження доказів судом. Ця обставина, у поєднанні із тим, що свідки не попереджались про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України та їм не роз`яснювались положення ст. 63 Конституції України, виключала можливість прийняття пояснень цих свідків у якості доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні поставленого йому у вину адміністративного правопорушення. Судом ці свідки неодноразово викликались до суду апеляційної інстанції. Не дивлячись на отримання свідками повісток, до суду вони не з`явились. За наведених обставин суд приходить до висновку про неможливість визнання пояснень зазначених свідків у якості доказу вини ОСОБА_1 . Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким держава висуває до ОСОБА_1 претензії адміністративно - караного характеру, він не містить фактичних даних, якими доводяться обставини, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а тому він не можу визнаватись доказом у справі цієї категорії. Наведене у свої сукупності указує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння. В ході провадження у цій справі не доведений і факт пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Матеріали справи не містять доказів, які би цю обставину підтверджували. Суд відхиляє як докази цієї обставини протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із мотивів викладених вище. При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 ( в подальшому Інструкція 1026) поліцейськими у ході виявлення та фіксації повинна безперервно здійснюватись відеозйомка за допомогою нагрудної камери. Проведення такої відео зйомки є обов`язковим. На думку суду положення Інструкції 1026 щодо безперервної відеофіксації факту адміністративного правопорушення та вчинених процесуальних дій направлені як на забезпечення законності дій поліцейських, так і на об`єктивне та неупереджене фіксування цього адміністративного правопорушення належними доказами. Між тим із матеріалів справи вбачається, що відеофіксація указаних вище подій поліцейським не проводилась, що ставить під сумнів як висновки поліцейського, так і судді про доведеність зазначених вище обставин. З метою усунення зазначених суперечностей до суду у якості свідка був викликаний поліцейський ОСОБА_4 , який склав протокол про адміністративне правопорушення. Не дивлячись на те, що свідок своєчасно отримав повістку про час та місце розгляду справи, до суду він не з`явився. Витлумачивши, відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви у цій частині обвинувачення на користь ОСОБА_1 суд приходить до висновку про недоведеність факту пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Неврахування цих обставин призвело до хибних висновків судді про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і, як наслідок цього, ухвалення рішення про закриття провадження у справі із нереабілітуючої підстави, яке не ґрунтується на вимогах закону, зокрема ч.1 ст. 130, ст. 251, ст. 252, ст. 283 КУпАП. За наявності зазначених вище порушень закону постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Оскільки зібраними у справі доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, провадження у цій справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька