Постанова 4824 № 756/8233/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/8233/18 Головуючий у І інстанції -Шевчук А.В. апеляційне провадження №22-ц/824/6676/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сержанюка А.С., Матвієнко Ю.О., за участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Деснянський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання батьківства,- встановив: У червні 2018 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання свого батьківства щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесення відповідних змін до актового запису про народження. В обґрунтування позову вказував, що у нього разом з його цивільною дружиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_5 . На момент народження дитини позивач не перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Запис про батька дитини було здійснено в актовому записі про народження зі слів матері. Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.05.2018 року №270 малолітній дитині ОСОБА_3 надано статус дитини сироти, оскільки мати дитини ОСОБА_4 загинула ІНФОРМАЦІЯ_3 в ДТП. При цьому, Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 05.06.2018 року №313 дитину ОСОБА_3 влаштовано під опіку ОСОБА_1 , яка є рідною сестрою загиблої ОСОБА_4 . ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_5 має батька і не підпадає під поняття дитини, що позбавлена батьківського піклування. На даний час позивач позбавлений можливості мати регулярні побачення зі своєю донькою, за твердженням останнього, опікун перешкоджає йому приймати участь у вихованні і утриманні дитини, хоча він прагне до налагодження родинних відносин з донькою на ранньому етапі її життя. За таких обставин, останній звернувся до суду із даним позовом для підтвердження свого батьківства. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Російської Федерації (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Києва. Внесено зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 23.12.2014 року №3888, записавши її батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Російської Федерації. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Російської Федерації (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. в рахунок сплаченого судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в зв`язку з неповнотою та неправильністю обставин, які мають значення для справи. Судом надано неправильну оцінку доказам, які не доводять батьківство. Судом не було проведено судово-медичну та біологічну експертизу на предмет визначення кровного споріднення та справу розглянуто неповноважним судом, оскільки заявлений судді відвід не був вирішений. Крім того справа розглянута з порушенням правил підсудності. У відзиві позивач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , громадянка України у м. Києві народила доньку ОСОБА_3 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 ). Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 17.05.2018 року актовий запис про народження №3888 від 23.12.2014 року складено Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, підставою запису відомостей про батька - ОСОБА_2 була заява матері ОСОБА_4 від 23.12.2014 року в порядку ч.1 ст. 135 СК України. У відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. При цьому, згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний центр» Деснянського району м. Києва від 15.06.2018 року №1233 відповідно до наявної первинної медичної документації, а саме індивідуальної карти вагітної та породілі №146 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у пункті першому в рядку за назвою «Прізвище і місце роботи чоловіка, телефон» зазначено інформацію наступного змісту: « ОСОБА_2 , 1986 р.н, приватний підприємець, 8 926 385 66 22» (Т.1 а.с.30). За довідкою Комунального некомерційного підприємства «Київський міський медичний центр «Академія здоров`я людини» від 12.06.2018 року №061/216-715 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був присутній у якості партнера на пологах своєї дружини ОСОБА_4 , пологи відбулися ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 год. 38 хв., народилася дівчинка (Т.1 а.с. 29). Судом встановлено та підтверджено Договорами найму житлових приміщень, в тому числі від 06.04.2014 року, 04.03.2017 року, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 винаймали житло до народження та після народження дитини як сім`я (Т.1 а.с. 51-57). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та дитина ОСОБА_5 проживали спільно, разом проводили відпочинок, здійснювали подорожі, в тому числі за кордон. 24.08.2016 року ОСОБА_4 та дитина ОСОБА_5 отримали дозвіл на тимчасове проживання в Російській Федерації в м. Октябрський, Республіка Башкортостан за місцем реєстрації ОСОБА_2 (Т.1 а.с.65-67, 70). Згідно довідок дитячих центрів (Т.1 а.с. 100, 101) ОСОБА_5 відвідувала дитячі курси та студії разом зі своїм батьком ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_4 . Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.05.2018 року №270 малолітній дитині ОСОБА_3 надано статус дитини-сироти, оскільки мати дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 загинула в дорожньо-транспортній пригоді 07.04.2018 року (Т.1. а.с. 103), а Розпорядженням від 05.06.2018 року за №313 над малолітньою ОСОБА_3 та її житлом і майном встановлено опіку. Опікуном призначено тітку дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . В судовому засіданні ухвалою від 21.01.2019 року було задоволено клопотання позивача про призначення у справі судово-медичної та біологічної експертизи на предмет визначення кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 методом ДНК-аналізу. Цією ж ухвалою опікуна дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зобов`язано з`явитися особисто та забезпечити явку дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на вимогу експерта для можливості відібрання зразків з метою проведення експертизи (Т

2. А.с. 60,61). При цьому, згідно листа Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз від 22.04.2019 року за №100-337/991 експертиза не проведена у зв`язку з тим, що на неодноразові призначення дати відбору ОСОБА_5 для відбору зразка крові доставлена не була. Не було проведено експертизи на предмет визначення кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 під час ініційованої ОСОБА_1 перерви в судовому засіданні, саме для проведення такого дослідження. З висновку генотипоскопічного дослідження від 20.04.2018 року №17477 Медико-генетичного центру «МАМА-ПАПА» вбачається, що біологічне батьківство учасника ОСОБА_2 відносно учасника ОСОБА_3 , в рамках проведеного дослідження, не виключається. Ймовірність того, що отриманий результат не є наслідком випадкового збігу індивідуалізуючи ознак неродинних осіб, складає 99,99996% (Т.1 а.с.26-28). З пояснень позивача та наданих суду сімейних фотокарток вбачається спільне проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 до народження дитини, присутність останнього на пологах, безпосередня участь у житті дитини та її матері. Виказуючи в судовому засіданні нічим не підтверджені сумніви щодо батьківства ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 не надала та не сприяла отриманню жодного належного та допустимого доказу на спростування вказаного висновку. Встановивши вказані обставини, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного. Відповідно до статті 128 СК України визнання батьківства за рішенням суду відбувається за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року призначено по справі судово-медичну та біологічну експертизи на предмет визначення кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 методом ДНК-аналізу. Цією ж ухвалою опікуна дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зобов`язано з`явитися особисто та забезпечити явку дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на вимогу експерта для можливості відібрання зразків з метою проведення експертизи (Т

2. А.с. 60,61). 21 січня 2019 року відповідач та її представник були присутні під час призначення експертизи. Судом було вжито заходи та сторонам на запит експертної установи про забезпечення явки дитини для відбіру зразків крові направлялись відповідні повідомлення (а.с. 67, 72, 74 ), проте на 14.03.2019 року та 11.04.2019 року відповідач явки не забезпечила, що стало підставою для повернення ухвали суду без виконання. Статтею 109 ЦПК України передбачено, що наслідком ухилення від участі в експертизі, залежно від того, хто из цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні. Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. (постанова ВС від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц). Наявність таких обставин, встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи про те, що позивач проживав спільно з ОСОБА_4 з червня 2013 року. Травень-червень 2014 року (Медичні довідки ,договори про надання платних медичних послуг Т.1 а.с. 17-23); орендували житло у м. Москва Російсьької Федерації, квітень 2014 року (Т.1 а.с. 51-57). ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 . Позивач був на пологах та забирав з пологового будинку (Т.1 а.с. 29-30). ОСОБА_10 та позивач у червні 2016 року звертались в РФ з приводу запису батька (Т. 2 а.с. 43-45); перебували на податковому обліку в РФ з 17 травня 2016 року(Т.1 а.с. 66-67); ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проходили в РФ медичне обстеження травень 2016 року (Т.1 а.с. 37); ОСОБА_5 відвідувала дитячий садочок у Москві РФ (Т.1 а.с. 100-101). У позивача знаходяться закордонні паспорти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_11 ,1 а.с. 24, Т.2 а.с. 51). Обставини справи про те, що ОСОБА_4 дійсно у 2014 році поїхала працювати до Моски, РФ і через деякий час повернулась вагітною, стала на облік у жіночу консультацію Деснянського району м. Києва не заперечувались відповідачем. Також матеріали справи містять певну кількість сумісних фото щодо спільного проведення довкілля, з пологового будинку, у період вагітностіта після (а.с. 40-50). Сумісних подорожей (Т. 2 а.с. 2-42, 52-43) Позивач здійснював горшові перекази на ім`я ОСОБА_4 за період з 01.01.2013-01.05.2018 року (Т. 2 а.с. 46). На ім`я відповідача у червні-липні 2018 року (Т. 2 а.с. 49-50, 138-140). Таким чином судом встановлено усі ознаки притаманні проживання позивача та ОСОБА_4 однією сім`єю до народження дитини, спільне виховання дитини та її утримання. Батьківство підтверджується Висновком генотипоскопічного дослідження від 20.04.2018 року №17477 Медико-генетичного центру «МАМА-ПАПА» вбачається, що біологічне батьківство учасника ОСОБА_2 відносно учасника ОСОБА_3 , в рамках проведеного дослідження, не виключається. Ймовірність того, що отриманий результат не є наслідком випадкового збігу індивідуалізуючи ознак неродинних осіб, складає 99,99996% (Т.1 а.с.26-28), що проводилась за учасьтю дитини з відібранням зразків букального епітелію. Організація проведення генотипоскопічного дослідження була виконана таким чином: виділення ДНК, аналіз поліморфізу ампліфікованих фрагментів хромосомної ДНК, ймовірностно - статистична обробка, аналіз отриманих даних, результат аналізу - на базі лабораторії DDC (Фаєрвілд, США). Аналізування результату від лабораторіїDDC(Фаєрвілд, США), формування висновку генотипоскопічного дослідження - медико-генетичний центр «МАМА ПАПА». Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-біологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_5 від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до, на момент народження дитини і після, визнання позивачем дитини своєю. Заперечуючи встановлені судом обставини, відповідач належних і допустимих доказів на їх спростування не надала. Доводи апеляційної скарги направлені виключно на переоцінку фактичних обставин справи і доказів щодо встановлення батьківства. Мотиви апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права під час проведення експертного дослідження колегія суддів також відхиляє, оскільки судом першої інстанції відповідні експертизи призначалися, проте проведені не були з вини відповідача, яка не сприяла їх проведенню, що підтверджується листом Служби у справах дітей та сім`ї ВО КМР від 03.05.2019 року, в якому посадова особа стверджує про належне повідомлення відповідачки про дату проведення експертизи та інші відомості про перешкоджання. Доводи апеляційної скарги про те, що справа розглянута неповноважним складом суду, спростовуються ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року, якою вирішено заявлений судді відвід. При цьому, враховуючи суб`єктний склад та предмет судового розгляду не заслуговують на уваги і доводи про порушення судом правил підсудності при розгляді справи. За таких обставин колегія суддів колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23). Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко А.С. Сержанюк