Постанова 4824 № 756/5627/15-ц

Єдиний унікальний номер справи 756/5627/15-ц Провадження №22-ц/824/6360/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Тімуш Д.І. розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: В жовтні 2019 року заявник звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, а саме виконавчого листа № 756/5627/15-ц, виданого 23.12.2015 р. Оболонським районним судом м. Києва, та виконавчого документу №756/5627/15-ц, провадження №2/756/3476/15ц, виданого 18.10.2018 р. Оболонським районним судом м. Києва. Свою заяву обґрунтував тим, що державним виконавцем відкрито декілька виконавчих проваджень по одній справі, але за виконавчими листами, виданими в різний час на одне те саме боргове зобов`язання. При цьому на час подачі даної заяви боргу за кредитним договором вже не існує, оскільки строк пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання вже сплив. Просив заяву з цих підставі задовольнити. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, посилається на те, що справа розглянута судом із порушенням встановленого законом порядку, а оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судом в порушення ст.ст. 187, 432 ЦПК України питання відкриття провадження та прийняття заяви до розгляду не вирішено взагалі, відповідні ухвали суду з цього приводу в матеріалах справи відсутні. Також оскаржувана ухвала є неправильною й по своїй суті, оскільки суд безпідставно відхилив посилання заявника на відсутність боргу у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. Не надав він й оцінки наявності інших обставин, які відповідно до положень ч. 2 ст. 432 ЦПК України є підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню. З наведених підстав просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви. Стягувач та заінтересована особа подали відзиви на апеляційну скаргу, де вказали, що доводи апеляційної скарги вважають безпідставними, а ухвалу суду - законною і обґрунтованою, такою, що в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні. У відповідності до положень ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог. Зважаючи на наведену норму, у суду були відсутні підстави для розгляду питання визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, з тих підстав, які не були заявлені заявником. В якості підстави для своєї заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник вказував на відсутність боргу у зв`язку з тим, що стягувачем було пропущено строк для пред`явлення такого виконавчого листа до виконання, що з точки зору заявника припиняє саме зобов`язання. Крім того в заяві ОСОБА_1 містилося і посилання на наявність двох виконавчих листів щодо стягнення одного боргу, що з його точки зору призводить до подвійного стягнення. Оскільки останнє твердження вже було предметом судового розгляду при вирішенні попередньої заяви ОСОБА_1 , за результатами чого ухвалою Оболонського районного суду від 17.10.2019 року, залишеною без змін постановою Київського від 21.01.2020 року, в задоволенні заяви було відмовлено, предметом розгляду в рамках даної справи є лише вимоги заявника, що ґрунтуються на твердженні про припинення зобов`язання у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Підстави для припинення зобов`язання передбачені главою 50 ЦК України. Зокрема ч.1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виключно на підставах, встановлених договором або законом. При цьому припинення зобов`язання у зв`язку із сплином строку пред`явлення виконавчого документу до виконання чинним законом не передбачена. Даний строк регулює лише термін, протягом якого стягувач має право ініціювати процедуру примусового виконання, і його пропуск може призвести лише до втрати можливості примусити боржника виконати свій обов`язок за встановленою законом процедурою. В той же час пропуск такого строку не припиняє самого зобов`язання, а виконання боржником зобов`язання в добровільному порядку після спливу строку допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Аналогічної позиції дійшов й Верховний Суд у ряді постанов, зокрема від 11.09.2019 року у справі №201/13602/16-ц; від 06.03.2019 року у справі №753/32377/15-ц; від 15.05.2017 року у справі № 6-786цс17, в яких хоча й досліджувалося припинення зобов`язання у зв`язку з пропуском строку позовної давності, однак які через схожість правової конструкції можуть бути використані й у даній справі. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що твердження позивача щодо припинення боргу у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не ґрунтується на положеннях закону, відтак жодним чином не може обґрунтовувати наявності передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Окремо звертає увагу колегія суддів апеляційного суду і на те, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи були детальним чином досліджені твердження заявника щодо того, чи взагалі в даній справі стягувачем було пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Як було встановлено в ході розгляду справи, виконавчий лист було повернуто стягувачу 10.12.2018 року. Відповідно вимог ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Наведена норма врегульовує питання й у даних правовідносинах, а посилання заявника щодо наявності підстав вважати строк пред`явлення спірних виконавчих документів до виконання таким, що був пропущений, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. За таких умов суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що строк пред`явлення виконавчого документу у даних правовідносинах до виконання на даний час не пропущений. Окремо зважає колегія суддів апеляційного суду на безпідставність посилань апелянта на незаконність оскаржуваного судового рішення через непостановлення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження з розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки положеннями чинного процесуального закону, які врегульовують процедуру розгляду такого роду заяв, постановлення зазначеної ухвали не передбачене. На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та вважає, що доводи апелянта не обґрунтовують наявності підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько