Постанова Київський апеляційний суд № 752/9572/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/9572/17 Головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О. Провадження № 22-ц/824/9221/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 23 січня 2017 року у справі № 72/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 23 січня 2017 року у справі № 72/16 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що 23 січня 2017 року Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» було ухвалено рішення у справі № 72/16про стягнення з неї на користь банку заборгованості за договором оренди в сумі 220 796,46 грн. На виконання зазначеного рішення Голосіївським районним судом м. Києва було виконавчий лист № 752/9572/17 від 27 серпня 2018 року, за яким постановою державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 16 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59552920. Однак, наразі заявник знаходиться у скрутному матеріальному становищі, у неї відсутні достатні грошові кошти, які могли бути спрямовані на погашення заборгованості одноразовим платежем, а на утриманні перебуває важкохворий чоловік, на лікування якого вона несе значні витрати, та відсутнє будь-яке нерухоме майно, за рахунок якого можна було погасити наявну заборгованість з метою реального виконання рішення суду. Вказувала, що від виконання рішення третейського суду вона ніяким чином не ухиляється та не відмовляється, втім готова сплачувати заборгованість лише частинами. З огляду на зазначені обставини, заявник просила розстрочити їй виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 23 січня 2017 року у справі № 72/16 на 1 (один) рік рівними частинами. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що норми статті 435 ЦПК України не передбачають можливість вирішення місцевим загальним судом, як судом першої інстанції, питання щодо розстрочення виконання рішення, ухваленого третейським судом, а тому підстави для відкриття провадження за заявою про розстрочення виконання рішення Постійно діючого третейського суду відсутні. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що положення статті 435 ЦПК України, Закону України «Про третейські суди», Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України»не передбачають можливості вирішення третейським судом питання про розстрочення виконання свого ж рішення, тому вона звернулася до місцевого загального суду з відповідною заявою. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», а оскільки Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою від 20 вересня 2017 року видав виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду від 23 січня 2017 року у справі № 72/16, то були усі підстави звернення саме до цього суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду. При цьому зазначені в заяві обставини свідчать про відсутність можливості у повному обсязі одним платежем виконати рішення третейського суду, а тому, на переконання заявника, є достатні підстави для розстрочки їй виконання рішення суду на 1 (один) рік рівними частинами. Відзив ПАТ «Укрсоцбанк» на апеляційну скаргу до суду надійшов. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 23 січня 2017 року у справі № 72/16 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором оренди в сумі 220 796,46 грн та третейський збір в сумі 3 407,96 грн. Вказане рішення боржником у добровільному порядку не виконане. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» і ухвалено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 23 січня 2017 року у справі № 72/16 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди зазначеного вище змісту. 27 серпня 2018 року представник банку за довіреністю - Молдавська О.В. отримала безпосередньо в суді два виконавчі листи № 752/9572/17. 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про розстрочення виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 23 січня 2017 року у справі № 72/16, посилаючись на положення статті 435 ЦПК України, статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», а також рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року у справі № 5-рп/2013. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, вважав, що у даному випадку судом першої інстанції, яким було ухвалено рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, є Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», відтак заява про розстрочення виконання рішення не підлягає розгляду місцевим загальним судомв порядку цивільного судочинства. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом. Такі підстави визначено у статті 186 ЦПК України. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Припис закону про те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства стосуються як позовів (заяв), які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів (заяв), які взагалі не можуть розглядатися судами. За змістом частини четвертої статті 15 ЦПК України та частин першої, другої статті 389-7 ЦПК України 2004 року в редакції, що діяла на час постановлення ухвали про видачу виконавчих листів, суди за місцем розгляду справи третейським судом розглядають заяви про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів. Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Відповідно до наведеного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що питання про відстрочки або розстрочки виконання рішення, в тому числі третейського суду, на виконання якого компетентним судом видано виконавчий лист, вирішується саме тим судом, який видав виконавчий документ. В порядку статі 435 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»сторони виконавчого провадження (зокрема боржник) мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розстрочку виконання рішення суду. Закон України «Про третейські суди» не передбачає можливості вирішення третейським судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням ухваленого ним рішення або судового контролю за його виконанням, а тому ОСОБА_1 правомірно звернулася до місцевого загального суду, який видав виконавчі листи з відповідною заявою. Схожий висновок щодо можливості звернення боржника із заявою про розстрочення виконання рішення третейського суду до суду першої інстанції, який розглядав питання про видачу виконавчого документа на його виконання, викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018(провадження № 61-40258ав18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, не з`ясувавши усіх обставин, що мають процесуальне значення при вирішенні питання щодо предметної підсудності (юрисдикції) поданої заяви та не визначившись з характером спірних правовідносин, дійшов помилкового висновку про те, що норми статті 435 ЦПК України не передбачають можливості вирішення місцевим загальним судом, як судом першої інстанції, питання щодо розстрочення виконання рішення, ухваленого третейським судом. Статтею 379 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а висновок суду щодо відмови у відкритті провадження у справі є передчасним та не відповідає нормам діючого законодавства, тому у відповідності до статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній