Постанова Донецький апеляційний суд № 227/5459/19

Єдиний унікальний номер 227/5459/19 Номер провадження 22-ц/804/2260/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2020 року Донецький апеляційний суду складі: головуючого-судді Мальованого Ю.М., суддів: Канурної О.Д., Корчистої О.І., за участю: секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 227/5459/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Людмила Петрівна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації на право власності, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року (суддя першої інстанції Кошля А.О.),- В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації на право власності. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яке полягає у 1/2 частині житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами за вказаною адресою. Батько позивача за життя заповіту не складав, тому вона є спадкоємцем за законом на майно померлого батька першої черги на підставі ст. 1261 ЦК України. Однак про смерть батька вона дізналася від відповідача ОСОБА_2 після 20 грудня 2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини. Це дає позивачу підстави припускати, що відповідач умисно приховала від неї факт смерті батька, щоб після закінчення строку для подання заяви на прийняття спадщини, стати єдиним власником всього будинку. Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 30 травня 2019 року позивачу був визначений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька. 22 серпня 2019 року вона звернулася до нотаріуса, однак їй було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою померлого, тобто спадкоємцем другої черги, вже прийняла спадщину та оформила її. Оскільки були порушені її законні права, просила визнати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого батька недійсним, та визнати недійсною державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на це майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволені частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П. 27 грудня 2018 року і зареєстроване в реєстрі за № 2146 на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 328/2018. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволення вимог про визнання недійсною державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спадкове майно, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що звертаючись з позовом, вона заявила клопотання про витребування у приватного нотаріуса Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П. спадкової справи № 328/2018, оскільки витребувати її самостійно вона не мала змоги. На запит суду нотаріусом були надані матеріали спадкової справи, в яких мається витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , так як при видачі свідоцтва на спадщину нотаріус виконує функції реєстратора і реєструє право власності в Державному реєстрі. Тому позивач вважає необґрунтованим висновок суду про те, що нею не надані докази того, що мала місце реєстрація права власності відповідача на спірне майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка здійснена на підставі свідоцтва про право власності на спадщину. З вказаних причин вважає, що рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року підлягає скасуванню. Письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача відповідачем на час розгляду справи не наданий. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа приватний нотаріус Добропільського нотаріального округу Молодняк Л.П. не заявилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 отримали 11 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення (а.с. 106, 107). Судова повістка-повідомлення про розгляд справи 16 вересня 2020 року надіслана третій особі приватному нотаріусу Молодняк Л.П. повернулася до апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» від 12 серпня 2020 року, що у відповідності п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки. Про причини неявки у судове засідання 16 вересня 2020 року учасники справи не повідомили і відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що вони не з`явилися у судове засідання без поважних причин. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, відповідача та третьої особи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги за законом та має право на спадкування, а відповідач є спадкоємцем другої черги. Тому порушено право позивача на спадкування за законом. Щодо вимог скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на спірне майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка була здійснена на підставі свідоцтва на спадщину, суд дійшов висновку про відмову у задоволення вимог в цій частині, оскільки позивачем не надані докази, що така реєстрація здійснювалася. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року оскаржується позивачем в частині відмови у задоволення її вимог про визнання недійсною реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно на підставі оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину. І іншій частині рішення не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд не може погодитися з висновками суду щодо відмови у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Матеріалами справи встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 як дочка померлого, відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги як рідна сестра ОСОБА_3 . Згідно витягу зі Спадкового реєстру № 54304992 від 30 листопада 2018 року вбачається, що приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П. після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа № 328/2018 за заявою ОСОБА_2 (а.с. 32). 27 грудня 2018 року приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про права на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано в реєстрі за № 2146. Рішенням Добропільського міськрайонного суду 30 травня 2019 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, та визначено їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька, тривалістю два місяці (а.с.9-11) З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 735/02-31 від 23 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину після смерті її батька, та рекомендовано звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 , для скасування виданого останній свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.50). Відмовляючи в задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка була здійснена на підставі свідоцтва про право на спадщину, суд виходив з відсутності підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження проведення нотаріусом реєстраційних дій. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду в цій частині. Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 223668530 від 11 вересня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є наявною актуальна інформація про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 2018 року. Номер запису про право власності: 29682358, дата, час державної реєстрації: 27.12.2018 13:33:09. (а.с. 110). Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону). Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення. З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора. Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт. Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що, оскільки державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 було проведено приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Молодняк Л.П. на підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом від 227 грудня 2018 року, яке визнано судом недійсним, запис про державну реєстрацію права власності за № 29682358 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі прав, підлягає скасуванню. При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, апеляційним судом врахований висновок про застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) від 11 вересня 2018 року. Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом учасниками справи не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається. Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в оскаржуваній частині з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд .- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_2 на нерухоме майно та ухвалити в цій частині нове рішення. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зареєстроване 27 грудня 2018 року, номер запису про право власності: 29682358, державний реєстратор: приватний нотаріус Молодняк Людмила Петрівна, Добропільський міський нотаріальний округ, Донецька область. В іншій частині, рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 вересня 2020 року. Головуючий суддя: Ю.М. Мальований Судді: О.Д. Канурна О.І. Корчиста