Постанова 4804 № 242/2903/20

22-ц/804/2804/20 242/2903/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 242/2903/20 Номер провадження 22-ц/804/2804/20 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Пономарьової О.М., Попової С.А., сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Державне підприємство «Донецька залізниця» розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 21 липня 2020 року, у складі судді Коліщук З.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі ДП «Донецька залізниця»), в якому просив стягнути з заборгованість по заробітній платі та іншим, належним працівнику виплатам за лютий 2016 року в сумі 2917,45 грн, за березень 2016 року в сумі 3177,02 грн, за квітень 2016 року в сумі 2460,39 грн, за серпень 2016 року в сумі 571,22 грн, за вересень 2016 року в сумі 3517,73 грн, за жовтень 2016 року в сумі 1598,69 грн, за листопад 2016 року в сумі 380,54 грн, за грудень 2016 року в сумі 310,41 грн, за квітень 2017 року в сумі 1818,74 грн, всього 16752,19 грн, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 квітня 2017 року по 15 травня 2020 року в сумі 164326,24 грн. Позовна заява мотивована тим, що станом на травень 2017 року правонаступництво ПАТ «Укрзалізниця» щодо ДП «Донецька залізниця» не відбулось. 12 квітня 2017 року позивача звільнено з посади слюсаря з ремонту рухомого складу на підставі наказу № 125/ОС від 10 квітня 2017 року за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. З лютого 2016 року відповідач не сплачував позивачу заробітну плату та не проведено остаточний розрахунок при звільненні. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21 липня 2020 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ. вул. Володимирська, буд. № 15). Передаючи справу за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для даної категорії справ можлива альтернативна підсудність за вибором позивача: ч.1 ст.28 ЦПК України, згідно з якою позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Суд також виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17 зазначила, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (далі АТ «Українськазалізниця») є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця», тобто з 21 жовтня 2015 року. Висновки про те, що відсутність в ЄДР запису про припинення ДП «Донецька залізниця», що правонаступництво не відбулося, є помилковими. Суд прийшов до висновку, що посилання позивача на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року у справі № 905/1889/16, як підтвердження факту відсутності правонаступництва між АТ «Укрзалізниця» та ДП «Донецька залізниця», є хибними. Суд виходив з того, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження АТ «Укразалізниця», ЄДРПОУ №40075815, зареєстровано за адресою: 03150, м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд.5, що відноситься до територіальною юрисдикції (підсудності) Печерського районного суду м.Києва (01601, м.Київ, вул. Володимирська, б.15). Суд прийшов до висновку, що позивачем підсудність визначена за ч.2 ст.27 ЦПК України, оскільки позивач не обрав альтернативну підсудність за ч.1 ст.28 ЦПК України і позов не подав за зареєстрованим місцем свого проживання, тому даний позов є територіально підсудним Печерському районному суду м. Києва. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 30 липня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також постановити окрему ухвалу у відповідності до ч.3 ст.262 ЦПК України щодо незаконних дій, вчинених суддею Коліщук З.М. під час вирішення справи. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 21 липня 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що АТ «Українська залізниця» не є стороною у справі та судом не постановлено ухвали про заміну сторони у справі. Судом першої інстанції не звернуто увагу на заяву позивача від 10 липня 2020 року про усунення недоліків позовної заяви Вважає, що ДП «Донецька залізниця» має цивільну правоздатність та може бути відповідачем у суді, оскільки на даний час не ліквідована і не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Зазначає, що посилання суду постанову ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 є необґрунтованим, оскільки у вказаній справі вирішувався спір щодо порушених прав кредиторів у правовідносинах, які виникли на стадії виконавчого провадження, та не є тотожними з правовідносинами у даній справі. Вважає, що висновки суду першої інстанції від 09 липня 2020 року про залишення позовної заяви без руху не є передбаченими законом підставами для залишення позовної заяви без руху. Відзив на апеляційну скаргу Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що позивач пред`явив позов до ДП «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Судом також встановлено, що визначаючи підсудність справи Селидівському міському суду Донецької області позивач посилається на те, що юридичною адресою відповідача «Донецька залізниця» є: м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, б.68. Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , відповідно до позовної заяви та доданої до неї довідки про внесення відомостей до єдиного демографічного реєстру № 355105-2019 від 22.11.2019 року. Згідно розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Ясинуватському міськрайонному суду Донецької області, здійснюється Дружківським міським судом Донецької області. 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Передаючи справу на розгляд Печерському районному суду міста Києва, суд виходив із того, що справа не підсудна Селидівському міському суду Донецької області та підлягає передачі на розгляд іншому суду. Але з такими висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Згідно норм ЦПК України територіальна підсудність цивільних справ поділяється на загальну за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 ЦПК України), альтернативну за вибором позивача (стаття 28 ЦПК України) та виключну (стаття 30 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Згідно з частиною 16 статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленою статтею 30 цього Кодексу. Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтовуючи передачу справи на розгляд Печерському районному суду міста Києва, суд першої інстанції послався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, відповідно до яких АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця», тобто з 21 жовтня 2015 року; висновки про те, що відсутність в ЄДР запису про припинення ДП «Донецька залізниця», що правонаступництво не відбулося, є помилковими. Обґрунтовуючи визначення підсудності поданого позову, ОСОБА_1 вказує, що відповідачем у справі є саме ДП «Донецька залізниця». Відповідно до статті 175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд, згідно вимог статті 197 ЦПК України - вирішити питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ДП «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957) є адреса: місто Донецьк, вул. Артема, 68, яка територіально відноситься до Ворошиловського району міста Донецька. Підприємство перебуває в стані припинення з 25 листопада 2014 року на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній (а.с.44). Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», підсудність справ Ворошиловського районного суду м.Донецька визначена Селидівському міському суду Донецької області. Відповідно до частини 1 статті 55 ЦПК України у разі припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Судове рішення щодо процесуального правонаступництва сторони відповідача, визначеного ОСОБА_1 у позовній заяві, судом першої інстанції не приймалось, ухвалу про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, а саме АТ «Українська залізниця», не постановлено. А тому, у суду першої інстанції, якому була підсудна справа на час пред`явлення позову, були відсутні належні процесуальні підстави для передачі справи за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва. Таким чином, на час звернення до суду із зазначеним позовом, позивачем дотримано вимоги щодо територіальної підсудності у відповідності до вимог частини 2 статті 27 ЦПК України, тому, передбачені законом підстави для передачі справи на розгляд іншому суду відсутні. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та заявнику надано строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позову, а саме: для надання відомостей щодо обґрунтування територіальної підсудності позову Селидівському міському суду Донецької області; про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводились; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. На виконання вказаної ухвали суду, 13 липня 2020 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву, відповідно до якої заявник просив відкрити провадження у справі, посилаючись на те, що право на визначення відповідача у справі належить тільки позивачу, змінити якого суд може тільки за заявою позивача. Вважає, що ДП «Донецька залізниця» є належним відповідачем у справі, оскільки не ліквідовано, не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не втратило правоздатність. В подальшому на стадії виконавчого провадження заявник може мати можливість замінити сторону у виконавчому провадженні. Заходи досудового врегулювання спору не проводились, іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано. Відповідно до статті 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Згідно частини 10 статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Однак, колегія суддів вважає, що правові підстави для постановлення окремої ухвали у даній справі відсутні. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки Селидівським міським судом Донецької області ухвалу від 21 липня 2020 року постановлено з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в порядку, визначеному статтею 379 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 21 липня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 14 вересня 2020 року. Судді: Т.Б.Ткаченко О.М.Пономарьова С.А.Попова