Постанова 4875 № 905/2254/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2021 р. Справа № 905/2254/18 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Радіонова О.О. секретар судового засідання Євтушенко Є.В. за участю представників: від АТ «Сбербанк» - не з`явився; від ДП «Донецька залізниця» - не з`явився; від АТ «Укрзалізниця» - Пономаренко М.А. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом; розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ вх. № 49 Д/З на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.10.2020 р. у справі № 905/2254/18 (суддя Фурсова С.М., повний текст складено та підписано 29.10.2020 р.) за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ про стягнення 312 102,20 дол. США ВСТАНОВИЛА: 30.11.2018 р. Акціонерне товариство «Сбербанк» (далі АТ «Сбербанк», стягувач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі ДП «Донецька залізниця», боржник) заборгованості за нарахованими за період з 30.10.2015 р. по 29.01.2016 р., та несплаченими процентами за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 р. у розмірі 189 043,70 дол. США. Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.2018 р. залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. 28.01.2019 р. АТ «Сбербанк» звернулося до суду першої інстанції із заявою про збільшення позовних вимог, в якій стягувач просив стягнути з боржника на свою користь заборгованість за нарахованими, за період з 30.10.2015 р. по 29.03.2016 р., процентами за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 р. у розмірі 312 102,20 дол. США. Ухвалою суду від 28.01.2019 р. дана заява стягувача прийнята до розгляду, подальший розгляд справи здійснений місцевим господарським судом з її урахуванням. Рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.2019 р. у справі № 905/2254/18 позов задоволено, з ДП «Донецька залізниця» стягнуто на користь АТ «Сбербанк» заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитною лінією в розмірі 312 102,20 дол. США, а також судовий збір в розмірі 131 797,43 грн. 24.05.2019 р. на виконання рішення суду господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ. 03.07.2020 р. стягувач звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про видачу дублікату наказу на примусове виконання рішення суду від 04.04.2019 р. у справі № 905/2254/18, яка ухвалою суду від 08.07.2020 р. задоволена, видано дублікат наказу ГСДО № 905/2254/18 від 24.05.2019 р., а аналогічний за змістом наказ ГСДО у справі № 905/2254/18 ухвалено вважати недійсним. 23.10.2020 р. до суду першої інстанції надійшла заява стягувача про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником: боржника ДП «Донецька залізниця» на правонаступника АТ «Укрзалізниця». В обґрунтування своєї заяви стягувач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.06.2020 р. у справі № 910/5953/17, згідно з якою датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації 21.10.2015 р., з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця». Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.10.2020 р. заяву стягувача про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено, здійснено заміну сторони виконавчого провадження при виконанні наказу ГСДО від 24.05.2019 р. у справі № 905/2254/18, виданого на виконання рішення ГСДО від 04.04.2019 р., а саме: боржника ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника АТ «Укрзалізниця». Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Укрзалізниці» товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, доказів виконання повністю або частково рішення суду від 04.04.2019 р. у справі № 905/2254/18 матеріали справи не містять, тому ДП «Донецька залізниця» є боржником за наказом ГСДО від 24.05.2019 р. у справі № 905/2254/18, відповідно такі вимоги перейшли у повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», а датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації 21.10.2015 р., з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця». Постановляючи зазначену ухвалу, судом першої інстанції врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.06.2020 р. у справі № 910/5953/17. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду від 29.10.2020 р., АТ «Укрзалізниця» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження. Скаржник стверджує, що АТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення АТО (в т.ч. й ДП «Донецька залізниця»), оскільки процедури реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов`язків до АТ «Укрзалізниця» відповідно до постанови КабМіну від 12.11.2014 № 604 не закінчена до проведення АТО, і майно ДП «Донецька залізниця» не увійшло до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця». За доводами апеляційної скарги, до моменту внесення запису до Реєстру про припинення юридичної особи, ДП «Донецька залізниця» є абсолютним учасником цивільних правовідносин. На думку скаржника, питання правонаступництва АТ «Укрзалізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним Законом і прийнятими на його виконання постановами № 200 та № 604, які пов`язують перехід прав і обов`язків ДП «Донецька залізниця» до АТ «Укрзалізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акту та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника. Таким чином, скаржник стверджує, що до внесення в Реєстр запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність не припиняється, а до правонаступника (у разі припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) переходять усі права та обов`язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення такого запису; така ж правова позиція міститься у постанові ВГСУ від 23.08.2017 р. у справі № 908/476/15-г. 22.02.2021 р. на електронну адресу суду АТ «Сбербанк» надіслані письмові пояснення, в яких стягувач проти апеляційної скарги заперечує та наполягає на вимогах, викладених у його заяві про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником. Представник АТ «Укрзалізниця» у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. Представники АТ «Сбербанк» та ДП «Донецька залізниця» у судове засідання не з`явилися, про причину неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. За приписами ч.ч. 1-2 ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Частиною першою статті 56 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкт господарювання (господарська організація) може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства. Як випливає із зазначених норм, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов`язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - правонаступників. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників. При реорганізації у формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, оскільки правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Положеннями статті 107 Цивільного кодексу України закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та визначено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників. Правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном, визначено Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Згідно з частиною дев`ятою статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" одночасно з прийняттям рішення про утворення Товариства Кабінет Міністрів України формує комісію з утворення Товариства, до складу якої входять представники Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі. Комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту. Розмір статутного капіталу товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком

1. Державну реєстрацію АТ "Укрзалізниця" здійснено 21.10.2015, згідно з його Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, АТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (серед яких ДП "Донецька залізниця"). Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. Положеннями статей 104, 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією. Такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та від 04.11.2020 у справі №922/817/18. Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17, вказавши про те, що інформація, яка відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання (частина сьома статті 2 цього Закону). Зазначеною нормою та частиною восьмою статті 2 цього Закону законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту їх законних прав та інтересів, аніж встановлені статтями 105 і 107 Цивільного кодексу України. Такий підхід зумовлений унікальним статусом АТ "Укрзалізниця" для економіки України як монополіста на ринку перевезень залізничним транспортом, будь-які процеси реорганізації якого не повинні перешкоджати роботі цього підприємства, зокрема перевезенням вантажів та пасажирів. Права кредиторів можуть вважатися належним чином захищеними закріпленням в частині шостій статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" положень про правонаступництво АТ "Укрзалізниця" щодо усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Ураховуючи, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" АТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, датою виникнення універсального правонаступництва АТ "Укрзалізниця" щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21.10.2015. Тобто, АТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця" з дати державної реєстрації АТ "Укрзалізниця" (21.10.2015). Саме такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 та останній врахований судом першої інстанції під час розгляду заяви АТ «Сбербанк» про заміну боржника ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника АТ «Укрзалізниця». Крім того, даний висновок відображений і у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 р. у справі № 908/5205/14. Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України, не приймаються до уваги, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України остання не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні цієї правової норми. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин щодо правонаступництва АТ «Укрзалізниця», постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 52, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284, 334 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Ухвалу господарського суду Донецької області від 29.10.2020 р. у справі № 905/2254/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів. Повний текст постанови складено 23.02.2021 р. Головуючий суддя В.І. Пушай Суддя С.В. Барбашова Суддя О.О. Радіонова