Постанова 4803 № 242/195/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1200/23 Справа № 242/195/20 Суддя у 1-й інстанції - Владимирська І.М. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №242/195/20 за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Коваль Любов Іванівни про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, заінтересована особа Акціонерне товариство «Українська залізниця», за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 11 січня 2022 року (суддя Владимирська І.М.), в с т а н о в и в: 09 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Селидівського міського суду Донецької області зі скаргою на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, обґрунтовуючи скаргу тим, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Печерського району м. Києва знаходиться виконавче провадження про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по трудовому спору. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 серпня 2020 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, замінено сторону боржника у виконавчому листі з ДП «Донецька залізниця» на АТ «Українська залізниця». 20 жовтня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, яка надіслана була їй на електронну адресу 07 грудня 2020 року. Вважає вказану постанову незаконною та такою, яка підлягає скасуванню, оскільки новим боржником у виконавчому листі є АТ «Українська залізниця», минулий боржник ДП «Донецька залізниця» вибув. Просить скасувати постанову державного виконавця від 20 жовтня 2020 року про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні та зобов`язати державного виконавця вжити заходи по виконанню виконавчого документу у виконавчому провадженні. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11 січня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Коваль Любов Іванівни про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Українська залізниця», задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Коваль Л.І. від 20 жовтня 2020 року про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 62410861. Зобов`язано державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Коваль Л.І. провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області №242/195/20 від 29 травня 2020 року. Із вказаною ухвалою не погодилося АТ «Українська залізниця» та оскаржило її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 11 січня 2022 року та прийняти нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є безпідставною, та такою, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом першої інстанції при розгляді справи зроблено хибний висновок, що всі зобов`язання, що виникли після 21 жовтня 2015 року є зобов`язаннями не підприємств залізничного транспорту, а безпосередньо АТ «Укрзалізниця», і в цьому випадку відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що оскільки боржником за виконавчим документом є АТ «Українська залізниця», а зобов`язання, за якими має відповідати останній, є зобов`язаннями Державного підприємства «Донецька залізниця», майно якого розмішено на території проведення антитерористичної операції, виконавче провадження повинно бути зупинено на підставі пункту 10-1 Перехідних та кінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, посилається на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №905/1987/19. Зазначив, що державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві, зупиняючи вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області у цивільній справі №242/195/20 діяв відповідно до приписів законодавства, норми якого мають імперативний характер, тому постанова державного виконавця про зупинення виконавчих дій не може бути визнана незаконною. Звертає увагу, що запроваджений законодавчими актами мораторій не порушує конституційної вимоги обов`язковості судових рішень, носить тимчасовий характер, не скасовує судові рішення, а тому, не суперечить положенням статті 129 Конституції України. Скаржниця ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 25 том 2). ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом розміщення інформації на сайті суду (а.с. 27 том 2). Представник Печерського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 24 том 2). Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2020 року стягнуто з ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі з лютого 2016 року по травень 2016 року у розмірі 23861,66 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 травня 2016 року по 11 січня 2020 року, тобто по день підписання позовної заяви, у розмірі 279877,57 грн, а також судовий збір у розмірі 3251,88 грн (а.с. 44-46 том 1). На виконання вказаного рішення Селидівським міським судом Донецької області 29 травня 2020 року видано виконавчий лист (а.с 55 том 1). Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, замінено сторону виконавчого провадження, а саме боржника ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника АТ «Українська залізниця» по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 29 травня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області у справі №242/195/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (а.с. 65, 127-129 том 1). Постановою начальника відділу Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25 червня 2020 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №242/195/20, виданим 29 травня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі з лютого 2016 року по травень 2016 року у розмірі 23861,66 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 травня 2016 року по 11 січня 2020 року, тобто по день підписання позовної заяви, у розмірі 279877,57 грн, а також судового збору у розмірі 3251,88 грн (а.с. 173 том 1). Постановою в.о.начальника відділу Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Харків) від 23 вересня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме боржника Державне підприємство «Донецька залізниця» на його правонаступника Акціонерне товариство «Українська залізниця» (а.с. 162-163 том 1). Відповідно до постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 жовтня 2020 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання за виконавчим листом №242/195/20, виданим 29 травня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі з лютого 2016 року по травень 2016 року у розмірі 23861,66 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 травня 2016 року по 11 січня 2020 року, тобто по день підписання позовної заяви, у розмірі 279877,57 грн, а також судового збору у розмірі 3251,88 грн (а.с 141-142 том 1). З листа заступника начальника Центрального міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві від 05 листопада 2020 року вбачається, що 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві, на що їй було надано відповідь, що згідно інформації, наданої Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) встановлено, що до Відділу на виконання із Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшли матеріали виконавчого провадження №62410861 з примусового виконання наказу Селидівського міського суду Донецької області №242/195/20 від 29 травня 2020 про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній платі з лютого 2016 по травень 2016 у розмірі 23861,66 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 травня 2016 по 11 січня 2020, тобто по день підписання позовної заяви, у розмірі 279844,57 грн. 20 жовтня 2020 року державним виконавцем, керуючись пунктом 11 частини 1 статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження. Подальше виконання рішення суду буде організовано відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 139-140 том 1). Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що діями державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. по ВП №62410861 порушено права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки всі зобов`язання, що виникли після 21 жовтня 2015 року є зобов`язаннями не підприємств залізничного транспорту, а безпосередньо АТ «Укрзалізниця», і в цьому випадку відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини 1 статті 34 закону України «Про виконавче провадження». Таке рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, Суд вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII). Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. 20 грудня 2016 року був прийнятий Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції» №1787-VIII (набрав чинності 17 лютого 2017 року), яким розділ III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №4442-VI доповнено пунктами 51 та 52 такого змісту. До проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи товариства за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи товариства, встановлений згідно з пунктом 51 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції». Цим же Законом були внесені зміни до Закону №1404-VIII, зокрема: - частину першу статті 34 доповнено пунктом 11 і визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі «встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження»; - розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 101 такого змісту: «На період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 51 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №4442-VI, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження». 18 жовтня 2018 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції» №2604-VIII (набрав чинності 12 січня 2019 року), яким внесені зміни до наведених вище положень законів №4442-VI та №1404-VIII, зокрема після слів «що розміщене на території проведення антитерористичної операції» доповнено словами «здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях», а також уточнено, що мораторій втрачає чинність не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Отже, вказаними законами визначено такі умови мораторію: - строк мораторію починається з 17 лютого 2017 року і завершується (залежно від того, яка подія настане раніше): 1) після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ «Укрзалізниця» як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств; 2) через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей; - предмет мораторію - звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця». Норми чинного законодавства України включають гроші до складу активів товариства (пункт 3 розділу І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73); - мораторій стосується не всіх зобов`язань АТ «Укрзалізниця», а лише зобов`язань підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень. Вказане місцерозташування майна стосується ідентифікації підприємств залізничного транспорту, за зобов`язаннями яких встановлений мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця», а не безпосередньо майна АТ «Укрзалізниця». При цьому в указаних законах немає вказівки про те, що на непідконтрольній території має бути розміщене все майно підприємств залізничного транспорту; - наслідками встановлення мораторію є: зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язанням таких підприємств, а також зупинення вчинення виконавчих дій. Оскільки майно ДП «Донецька залізниця» знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, то відповідно до указаних норм законів №4442-VI та №1404-VIII на період дії мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця», а також зупиняється вчинення відповідних виконавчих дій. Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України). Конституційний Суд України у Рішенні від 10 червня 2003 року №11-рп/2003 вирішував питання щодо відповідності Конституції України законодавчої вимоги про встановлення мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (що була введена Законом України від 29 листопада 2001 року №2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»). У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що за Конституцією України (стаття 17) забезпечення економічної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу, так само як і забезпечення соціальної спрямованості економіки (стаття 13). За Основним Законом України держава рівним чином захищає усі форми власності, а кожна з них може мати свої особливості, пов`язані із законодавчо визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності. Ця правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що виключно законами України визначається правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності. Однією із таких особливостей правового режиму державної власності і є встановлений на певний період мораторій на примусове відчуження майна підприємств. Вирішуючи питання про те, чи встановлення мораторію на звернення стягнення на майно державних підприємств (боржників) робить «фактично необов`язковим» виконання ними судових рішень майнового характеру, Конституційний Суд України зробив висновок, що Закон, яким встановлено вказаний мораторій, не порушує конституційної вимоги обов`язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття цього Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання. Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону щодо введення мораторію на примусову реалізацію майна вказаних підприємств не суперечать Конституції України. У Рішенні від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом. За законодавством України підприємства паливно-енергетичного комплексу мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тому, на думку Конституційного Суду України, з метою створення умов для підтримання їх стабільного фінансово-економічного стану законом можуть встановлюватися особливості правового регулювання відносин у цій сфері. У зв`язку з цим зупинення проведення виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з таких підприємств, у разі їх внесення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів. За практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинне розглядатися як невід`ємна частина «справедливого судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (Hornsby v. Greece, §40; Burdov v. Russia, § 34, Burdov v. Russia (№ 2) (Application № 33509/04), § 65). Затримка у виконанні рішення може бути виправданою, виходячи зі змісту фактичних обставин справи. Але вона не може бути настільки надмірною, аби призвести до порушення суті права, гарантованого статтею 6 § 1 (Immobiliare Saffi v. Italy [ВП] (Application № 22774/93), § 74). Також ЄСПЛ зауважує, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (справа «Чіжов проти України», заява №6962/02, рішення від 17 травня 2005 року, пункт 40). Отже, введення державою вказаного вище мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, само собою не суперечить указаним нормам Конституції України та Конвенції. Разом з тим запровадження такого мораторію покладає на державу позитивний обов`язок створити необхідні правові механізми, щоб затримка виконання рішень не була настільки надмірною, аби призвести до порушення суті права, гарантованого статтею 6 Конвенції. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 07 вересня 2022 року у справі №910/22858/17. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить висновку, що вимоги скарги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Коваль Любов Іванівни про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. За таких обставин, рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Також, відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Статтею 452 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Враховуючи задоволення апеляційної скарги АТ «Українська залізниця», яким за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн, відповідно до положень статті 141, 452 ЦПК України, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір на користь АТ «Українська залізниця» пов`язаний з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2481,00 грн. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 11 січня 2022 року скасувати. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Коваль Любов Іванівни про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, заінтересована особа Акціонерне товариство «Українська залізниця», відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», РНОКПП 40075815, понесені судові витрати по сплаті судового збору, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 2481,00 грн. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 січня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста