Постанова 4824 № 754/12652/19

справа № 754/12652/19 головуючий у суді І інстанції Саламон О.Б. провадження № 22-ц/824/10660/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 09 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 грудня 2010 року у розмірі 11 403 грн. 34 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 18 грудня 2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і відповідач дає право банку у будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач не виконує належним чином зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що у наданій суду копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач особисто заповнив інформацію про себе та висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Заявою відповідач підтвердив, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Дія кредитного договору підтверджується також фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів. Відповідно до підписаної анкети-заяви відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє. Відповідач також підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися з усіма змінами на сайті банку. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 441/569/17. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору. Відповідач не надав доказів, що його не було ознайомлено з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, суд повинен був надати свій розрахунок. Однак, суд ухилився від своїх прямих обов`язків, тобто, від здійснення правосуддя. Оскільки кредитний договір між сторонами є дійсним, він підлягає виконанню. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 18 грудня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.9). Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 18 грудня 2010 рокустаном на 15 липня 2019 року складає 11 403 грн. 34 коп., з яких: 1 320 грн. 63 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 354 грн. 96 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5 258 грн. 54 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1 450 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 519 грн. 21 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.4). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та виходив з того, що позивачем не доведено факт користування відповідачем кредитними коштами банку саме на підставі анкети-заяви від 18 грудня 2010 року, як і факт видачі саме кредитної картки. Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що 18 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач просить стягнути на його користь заборгованість за тілом кредиту, простроченим тілом кредиту, пеню, а також штрафи. Судом встановлено, що 18 грудня 2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання містить вид картки - кредитка «Універсальна», особисті дані та підпис позичальника, однак, не містить будь-яких даних про суму кредитного ліміту. Отже, позивачем не доведено надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 2 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві та в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, а, отже, застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року № 221/5089/16-ц. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить порядок нарахування пені та штрафів. Такий розмір та порядок нарахування залежать від того, який вид картки отримано позичальником та який розмір заборгованості має позичальник перед банком. Однак, у зв`язку з відсутністю доказів надання кредитним коштів у зазначеному позивачем розмірі, відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом. Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві коштів у зазначеному позивачем розмірі, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми пені та штрафів відповідачу не є можливим. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до підписаної анкети-заяви відповідач ознайомлений та згоден з ними та підтвердив, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися з усіма змінами на сайті банку. Дія кредитного договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів. Однак, саме на позивача покладено обов`язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості. Відсутність заперечень відповідача щодо неузгодження з ним умов нарахування пені та штрафів, відсутність факту оспорювання ним кредитного договору, а також підписання заяви, користування кредитними коштами та погашення заборгованості не свідчать про те, що ОСОБА_1 погодився на нарахування пені та штрафів у порядку, який передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, та на яких наполягав позивач у позовній заяві. Крім того, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 441/569/17, в яких зазначено, що підпис позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку не є обов`язковим. Однак, 03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 342/180/17, в якій зробила висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. А, отже, для того, щоб Умови та правила банку були застосовані необхідно, щоб вони містили підпис позичальника. На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції. Крім того, аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 559/823/18-ц(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85804991). Одним з доводів апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» є те, що користування кредитними коштами підтверджується також випискою по картковому рахунку відповідача. У матеріалах справи міститься виписка по основній карті ОСОБА_1 за період з 01 січня 1999 року по 04 березня 2020 року. Однак, вказаний доказ не може бути прийнятий до уваги, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПКК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Виписка по карті відповідача не була додана позивачем до позовної заяви. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року витребувано у позивача докази відкриття карткового рахунку, видачі кредитної картки, встановлення кредитного ліміту та докази отримання останнім кредитних коштів (виписку по рахунках). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Зі змісту ухвали про витребування доказів вбачається, що суд з власної ініціативи витребував у позивача вищевказані докази, зазначивши про те, що їх відсутність унеможливлює ухвалення у справі законного та обґрунтованого рішення, що не узгоджується з вимогами закону. Фактично суд перебрав на себе повноваження щодо збирання доказів, які позивач мав можливість та повинен був подати разом з позовною заявою. Апеляційним судом не встановлено підстав, які б надавали суду першої інстанції з власної ініціативи збирати докази у даній справі чи витребовувати їх у позивача. Враховуючи зазначене, виписка по рахунку відповідача не може вважатися допустимим доказом у справі, оскільки витребувана судом безпідставно та з порушеннями процесуального законодавства. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, він повинен був надати свій розрахунок. Однак, суд ухилився від своїх прямих обов`язків, тобто, від здійснення правосуддя. Проте, відповідно до ч. 5 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а суд оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції що відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судове рішення складено 10 вересня 2020 року. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.