Постанова 4824 № 755/16868/15-ц

справа № 755/16868/15-ц головуючий у суді І інстанції Чех Н.А. провадження № 22-ц/824/7549/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Нежури В.А., з участю секретаряМариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року по справі за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява обґрунтована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2016 року у справі № 755/16868/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30.12.2013 року у розмірі 4 166 073,00 грн. Вподальшому, 19.02.2019 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Фінансова Компанія Горизонт» укладено Договір № 1/19 про відступлення прав вимоги, за яким товариство отримало право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за Кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30.12.2013 року. 11.11.2019 року між ТОВ «Фінансова Компанія Горизонт» та ОСОБА_3 укладено Договір № 22/19 про відступлення права вимоги, за яким він (заявник) отримав право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за Кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30.12.2013 року. У зв`язку з чим заявник просив замінити сторону виконавчого провадження з ПАТ «Енергобанк» на ОСОБА_3 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року заяву ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - кредитора Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» на ОСОБА_3 по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2016 року у справі № 755/16868/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30.12.2013 року у розмірі 4 166 073,00 грн. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач, ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати ухвалу, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. При цьому, апелянт посилається на те, що при укладенні договорів про відступлення права вимоги належним чином не були повідомлені відповідачі. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа, тому ОСОБА_3 не може бути новим кредитором. Крім того, вказує, що матеріали справи не містять копії договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного, 08.12.2011 року між ПАТ «Енергобанк» та між ТОВ «ФК «Горизонт». В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 28.05.2020 року до суду надійшов відзив, а 27.07.2020 року письмові заперечення представника заявника, адвоката - Чорного І.В., згідно яких стягувач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів для скасування ухвали суду першої інстанції, та подана з метою затягування примусового виконання рішення суду. Представники апелянта в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду скасувати і відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Представник заявника в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а хвалу суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, 21.10.2016 року у справі № 755/16868/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, постановлено рішення, яким стягнуто з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30.12.2013 року у розмірі 4 166 073,00 грн. Згідно Постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 року № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.06.2015 року № 115 про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк». Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1451 від 24.05.2018 року подовжено строк дії ліквідації ПАТ «Енергобанк» з 12.06.2018 року по 11.06.2019 року. 19.02.2019 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Фінансова Компанія Горизонт» укладено Договір № 1/19 про відступлення прав вимоги, за яким товариство отримало право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за Кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30.12.2013 року. Договір укладено за результатами електронного аукціону, де переможцем аукціону стало ТОВ «Фінансова Компанія Горизонт». 11.11.2019 року між ТОВ «Фінансова Компанія Горизонт» та ОСОБА_3 укладено Договір № 22/19 про відступлення права вимоги, за яким він (заявник) отримав право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ча за Кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30.12.2013 року. 12.11.2019 року на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та є можливою на будь-якій стадії цивільного процесу. Звернення правонаступника стягувача із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходячи з наступного. Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Верховним Судом України у постанові від 20.11.2013 року висловлена правова позиція у справі № 6-122цс13 у якій зазначено про те, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимог (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Верховним Судом у постанові від 20.05.2019 року висловлена правова позиція у справі № 1003/11357/12 у якій зазначено про те, що відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про зміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України. Правонаступництво у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом права його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та є можливою на будь-якій стадії цивільного процесу. За змістом статті 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про зміну стягувача. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про зміну стягувача. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про неможливість заміни у даному випадку сторони стягувача, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором ( в межах судового рішення) на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, учасники даної справи мають статус сторін виконавчого провадження (боржник, стягувач), тому, на думку колегії суддів, не можуть бути застосовані у даному випадку висновки Верховного суду викладені в постанові від 31.10.2018 року по справі 465/646/11 та у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, оскільки вони стосуються відмінних правовідносин, а саме, розгляду по суті позовних вимог щодо визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором за позовом фізичної особи, яка придбала право вимоги за кредитним договором і відповідно звернулася до суду з позовом. Натомість, у даній справі саме на користь кредитора - фінансової установи було стягнуто розмір заборгованості судовим рішенням, яке на даний час знаходиться на примусовому виконанні. При цьому, заявник - фізична особа, ставить питання про заміну його стороною саме виконавчого провадження щодо сум, визначених рішенням суду і будь яких особистих нарахувань заборгованості за кредитним договором, на які потрібно мати ліцензію, на що посилається апелянт не проводить і будь яких фінансових послуг, при цьому, не здійснює. Крім того, договір від 11.11.2019 року № 22/19 між ТОВ «Фінансова Компанія Горизонт» та ОСОБА_3 про відступлення права вимоги є чинним, апелянтом не оскаржувався, а відтак доводи про його незаконність є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: С.В. Лівінський В.А. Нежури