Постанова 4855 № 640/4933/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4933/20 Суддя першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства енергетики України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29 січня 2020 року № 66-к; - поновити на посаді державної служби - директора Департаменту корпоративних, майнових відносин та управління об`єктами державної власності в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України як правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; - стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що скорочення посади, яку вона обіймала в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України не відбулося. Завдання, функції Департаменту, що діє в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України та посадові обов`язки директора залишилися незмінними у порівнянні з тими, що були визначені в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України. Міністерства енергетики України подало заяву про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 . Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року було уточнено назву відповідача у справі - Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яке було перейменоване у Міністерство енергетики України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №

425. Під час судового засідання представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладений у ній. Представник Міністерства енергетики України в судовому засіданні підтримав раніше подану заяву про визнання апеляційної скарги. Інший відповідач - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника зазначеного відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Кальніченко В.А. та Міністерства енергетики України, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заяви про визнання апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи із такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Судом встановлено та сторонами не заперечується, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28 квітня 2016 року № 207-к ОСОБА_1 була призначена за результатами стажування на посаду Директора Департаменту корпоративних та майнових відносин з 29 квітня 2016 року за переведенням з Фонду державного майна України. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було, зокрема, перейменовано Міністерство екології та природних ресурсів на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, а також реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля. Крім того визначено, що Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Позивачу 12 листопада 2019 року було вручено попередження про припинення державної служби у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Наказом Міністра енергетики та захисту довкілля України, Головою комісії з проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Оржелем O.A. видано наказ від 29 січня 2020 року № 66-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту корпоративних та майнових відносин у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Не погоджуючись із зазначеним наказом, ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ч.ч. 2, 3 ст. 492 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус, в цьому випадку - Законом України «Про державну службу». Для звільнення таких працівників не передбачено обов`язку уповноваженого органу пропонувати іншу роботу. Також суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про державну службу» у редакції, чинній на час прийняття наказу від 29 січня 2020 року № 66-к, який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право за рішенням суб`єкта призначення, а не його обов`язок, щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу за певних обставин - якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. ОСОБА_1 призначено на посаду Директора Департаменту корпоративних та майнових відносин за переведенням з Фонду державного майна України, що дає підстави для висновку про те, що позивач не може бути призначена на рівнозначну або нижчу посаду державної служби у відповідному органі, оскільки була призначена на попередню посаду в цьому органі без проведення конкурсу. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про дотримання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порядку звільнення ОСОБА_1 з державної служби, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Так, суд першої інстанції здійснив аналіз правових норм, які встановлюють наслідки припинення державної служби з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та обов`язки роботодавця у відношенні осіб, які звільняються із зазначених підстав. Разом з тим, суд першої інстанції належним чином не перевірив існування обставин, що зазначені в наказі від 29 січня 2020 року № 66-к як підстава припинення державної служби ОСОБА_1 . Згідно з рішенням суду від 28 травня 2020 року роботодавець має право самостійно визначати, змінювати чисельність працівників і штатний розпис. При цьому, дані обставини не потребують додаткового доведення, тому суд не може вимагати у відповідача обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату. Разом з тим, звільнення ОСОБА_1 не було обумовлене скороченням чисельності або штату Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Відповідно до оскаржуваного наказу відбулося саме скорочення посади державної служби - посади Директора Департаменту корпоративних та майнових відносин внаслідок зміни структури або штатного розпису Міністерства енергетики та вугільної промисловості України без скорочення чисельності або штату державних службовців. Водночас зміна структури або штатного розпису Міністерства енергетики та вугільної промисловості України без скорочення чисельності або штату державних службовців також не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 була звільнена з посади Директора Департаменту корпоративних та майнових відносин з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Зазначена норма права встановлює три окремі та самостійні підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме: - скорочення чисельності або штату державних службовців; - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; - реорганізація державного органу. Як раніше зазначалося, згідно з наказом Міністра енергетики та захисту довкілля України - Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Оржеля O.A. від 29 січня 2020 року № 66-к фактичною підставою для звільнення ОСОБА_1 є скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Для перевірки законності оскаржуваного наказу суд першої інстанції повинен був пересвідчитися в тому, що в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України відбулася зміна структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців. Колегія суддів наголошує на тому, що перевірці підлягає не доцільність, а сам факт зміни структури або штатного розпису державного органу. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону. Разом з тим, в матеріалах справи відсутній розпорядчий акт про внесення змін до структури чи штатного розпису саме Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, який би передбачав скорочення посади Директора Департаменту корпоративних та майнових відносин. Посилання на наявність такого розпорядчого акту також відсутні в попередженні про припинення державної служби від 12 листопада 2019 року та в наказі від 29 січня 2020 року № 66-к. Натомість з матеріалів справи вбачається, що фактичною передмовою для попередження про припинення державної служби та у подальшому - для звільнення ОСОБА_1 є реорганізація Міністерства енергетики та вугільної промисловості України шляхом його приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля України. Положеннями п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» передбачено реорганізацію Міністерства енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля. Реорганізація державного органу є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Отже, навіть у разі встановлення судом факту проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, звільнення ОСОБА_1 з посади не може вважатися законним, адже в наказі від 29 січня 2020 року № 66-к зазначена інша підстава припинення державної служби - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. З огляду на викладене колегія суддів вважає законними й обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу від 29 січня 2020 року № 66-к. Звертаючись до суду із адміністративним позовом, ОСОБА_1 просила поновити її на посаді державної служби - директора Департаменту корпоративних, майнових відносин та управління об`єктами державної власності в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України як правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, з якого позивач була звільнена, на час апеляційного розгляду справи перебуває у процесі припинення та з відповідного реєстру не виключене. За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді директора Департаменту корпоративних та майнових відносин саме у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України. Під час апеляційного розгляду справи Міністерство енергетики України звернулося до суду із заявою про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 . Згідно з ч. 5 ст. 303 КАС України до закінчення апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї повністю або частково, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. За правилами ч. 6 ст. 303 КАС України визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи. Перевіривши заяву Міністерства енергетики України про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів встановила, що вона не містить посилання на факти, які мають значення для вирішення справи, проте були спірними під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відтак, звернення Міністерства енергетики України до суду із заявою про визнання апеляційної скарги не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Натомість Міністерство енергетики України не позбавлене можливості прийняти позивача на роботу у разі її звільнення у подальшому з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно з п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з довідкою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02 квітня 2020 року № 10.3-вих/10/28146 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням (листопад та грудень 2019 року) становить 1493 грн 13 коп. Розмір середньоденної заробітної плати був визначений шляхом ділення суми заробітної плати за листопад-грудень 2019 року - 62711 грн 38 коп. на кількість робочих днів у вказаному періоді - 42 дні. Вимушений прогул позивача за період з 30 січня по 03 вересня 2020 року становить 149 робочих днів. Відповідно, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, дорівнює 222476 грн 37 коп. (149 днів х 1493 грн 13 коп.). З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 28 травня 2020 року та є підставою для її задоволення в частині. Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясував обставини справи та помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29 січня 2020 року № 66-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту корпоративних та майнових відносин Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з 30 січня 2020 року. Стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 222476 (двісті двадцять дві чотириста сімдесят шість) грн 37 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Є.В. Чаку Постанова складена у повному обсязі 08 вересня 2020 року.