Постанова 4855 № 640/5906/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5906/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Балась Т.П. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі Яблонській А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства енергетики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства енергетики України про поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, у якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2020 № 76-к; - поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби - головного спеціаліста відділу моніторингу ризикових операцій Департаменту внутрішнього аудиту в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України як правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною займаній позивачем станом на 17 лютого 2020; - стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; - звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць; - звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державної служби - головного спеціаліста відділу моніторингу ризикових операцій Департаменту внутрішнього аудиту в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України як правонаступнику Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною займаній позивачем станом на 17 лютого 2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне з`ясування обставин справ, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність, необґрунтованість та незаконність вимог та тверджень, викладених в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 14.09.2018 № 434-к ОСОБА_1 був призначений на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу ризикових операцій Департаменту внутрішнього аудиту в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" було, зокрема, перейменовано Міністерство екології та природних ресурсів на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, а також реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля. Крім того визначено, що Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" було, зокрема, перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України. 17.12.2019 позивачу було вручено попередження про припинення державної служби у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Наказом Міністра енергетики та захисту довкілля України, Головою комісії з проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Оржелем O.A. видано наказ від 13.02.2020 № 76-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу моніторингу ризикових операцій Департаменту внутрішнього аудиту у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Не погоджуючись з правомірністю прийняття наказу про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування та поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2020 № 76-к є протиправним і підлягає скасуванню. Як наслідок поновлено позивача на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Так, статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України). Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24 Конституції України). Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України). Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Відповідно до статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Законом № 117-IX статтею 87 Закону № 889-VIII змінено та викладено у редакції, пунктом 1 частини першої якої передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Згідно з наказом Міністра енергетики та захисту довкілля України, Головою комісії з проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Оржелем O.A. від 13.02.2020 № 76-к фактичною підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади слугувало скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Як свідчать матеріали справи, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05.03.2019 № 92 було введено в дію з 01.01.2019 штатний розпис апарату Міненерговугілля на 2019 рік, яким передбачено структурний підрозділ Департамент внутрішнього аудиту та чотири посади головного спеціаліста Відділу моніторингу ризикових операцій. 31.10.2019 наказом Міністерства енергетики та довкілля України № 367 введено в дію з 01.11.2019 структуру та штатний розпис Міністерства енергетики та захисту довкілля на 2019 рік, яким збережено структурний підрозділ Департамент внутрішнього аудиту та чотири посади головного спеціаліста Відділу моніторингу ризикових операцій. Тобто, в даному випадку не відбулося скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач. Доказів зміни правового статусу, обсягу завдань i основних функцій відділу, у якому працював позивач, відповідачем до суду не надано та його представником під час судового засідання не зазначено. Наведене вказує на те, що зміни, які відбулися у Міністерстві жодним чином не вплинули на штатну чисельність структурного підрозділу, в якому працював позивач, не стосувалися й правового статусу цього відділу та обсягу функціонального розподілу посадових обов`язків між працівниками відділу. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що підстави для звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889 відсутні. Доказів зворотного апелянтом не надано. Твердження відповідача те, що фактичною передумовою для попередження про припинення державної служби та у подальшому - для звільнення ОСОБА_1 є реорганізація Міністерства енергетики та вугільної промисловості України шляхом його приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, колегія суддів проаналізувала та зазначає наступне. Положеннями п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" передбачено реорганізацію Міністерства енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля. Реорганізація державного органу є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Тобто, навіть у разі встановлення судом факту проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, звільнення позивача з посади не може вважатися законним, адже в наказі від 13.02.2020 № 76-к зазначена інша підстава припинення державної служби - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Таким чином, доводи апелянта про те, що відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» реорганізація державного органу є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, у контексті виниклих у цій справі спірних правовідносин судова колегія відхиляє як необґрунтовані. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності наказу про звільнення позивача, необхідності скасування такого наказу та відновлення порушеного права позивача на працю шляхом зобов`язання відповідача поновити його на посаді та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу також було подано клопотання щодо ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.02.2020 по час поновлення на роботі. З приводу даного клопотання колегія суддів зауважує, що апеляційний суд відповідно до ст. 308 КАС України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, судова колегія також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», про те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства енергетики України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Лічевецький І.О. Оксененко О.М. Повний текст постанови виготовлено 18.03.2021.