Постанова 4855 № 640/20294/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20294/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення МОУ від 17.07.2020 №234/2387 в частині нерозміщення в новій структурі позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель; визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині нерозміщення на посаді за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведеної співбесіди ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель у формі листа від 21.07.2020 №11183/з з доповіддю щодо виконання штатних заходів у Міністерстві та додатком - списком осіб, які за результатами вивчення рівня професійної компетентності не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті внутрішнього аудиту МОУ; визнання протиправним та скасування подання від 28.07.2020 до звільнення з роботи 31.07.2020 ОСОБА_1 (вх. №8577/ДКП від 29.07.2020); визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу від 29.07.2020 №200 державного секретаря МОУ щодо припинення державної служби та звільнення з роботи позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель, 31.07.2020 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ; поновлення позивача на роботі; зобов`язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 01.08.2020 по час поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України. 17.06.2020 МОУ прийнято директиву №Д-226/22 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році», якою, з метою упорядкування структури апарату МОУ та побудови нової та ефективної системи оцінки діяльності оборонного відомства службою внутрішнього аудиту, запропоновано затвердити перелік змін до директиви. Згідно з переліком змін в Департаменті внутрішнього аудиту відділ аудиту у сфері закупівель виведено у повному складі з озброєнням та технікою. 22.06.2020 ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про наступне скорочення займаної посади і майбутнє звільнення. 17.07.2020 листом Департаменту внутрішнього аудиту МОУ №234/2387 повідомлено Департамент кадрової політики МОУ, що 17.07.2020 відповідальним за проведення організаційних заходів в Департаменті прийнято рішення щодо нерозміщення в новій структурі державних службовців, зокрема, позивача. Листом від 21.07.2020 №11183/з за підписом відповідального за виконання організаційного заходу в Департаменті внутрішнього аудиту МОУ повідомлено державному секретарю МОУ, що за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведених співбесід, 9 державних службовців (додано список, до якого включено і позивача) не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті. У зв`язку з наведеним висловлено прохання підписати та погодити відповідні проекти наказів, зокрема, про звільнення державних службовців Департаменту, які не розміщуються в ньому - 31.07.2020. 28.07.2020 відповідальний за виконання організаційного заходу звернувся до державного секретаря МОУ з поданням про звільнення з роботи 31.07.2020 позивача відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ згідно з зазначеними директивою та переліком змін, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. 29.07.2020 державним секретарем МОУ прийнято наказ №200 яким, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», статті 24 Закону України «Про відпустки» та Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №270, нижчепойменованим державним службовцям Департаменту внутрішнього аудиту МОУ припинити державну службу та звільнити з роботи: ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель Департаменту внутрішнього аудиту МОУ, 31.07.2020 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін штату апарату МОУ (пункт 3). Підставою для видання вказаного наказу зазначено: подання, попередження про наступне вивільнення, директива та перелік змін до штату. Не погоджуючись із вищевказаним наказом, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до ст. 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно п. 4 ч.1 ст. 83 Закону № 889-VIII (у редакції після набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX) державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Частиною 1 ст. 87 Закону № 889-VIII (у редакції після набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX) визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Частинами 3, 4 статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX) передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20. Згідно роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Отже, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади була врегульована положеннями Закону № 889-VIII (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин). В даному випадку предметом спору є правомірність звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України. Колегія суддів зазначає, що наведені вище норми, зокрема ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII, свідчать про наявність у суб`єкта призначення права розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем. ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України. 17.06.2020 МОУ прийнято директиву №Д-226/22 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році», якою, з метою упорядкування структури апарату МОУ та побудови нової та ефективної системи оцінки діяльності оборонного відомства службою внутрішнього аудиту, запропоновано затвердити перелік змін до директиви. Згідно з переліком змін в Департаменті внутрішнього аудиту відділ аудиту у сфері закупівель в якому працював позивач виведено у повному складі з озброєнням та технікою. Як свідчать матеріали справи, підставою для припинення державної служби та звільнення з роботи позивача стало скорочення посади головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України. Колегія суддів зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади діяли та підлягали до застусування норми Закону № 889-VIІI (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року та Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, які набули чинності 13 лютого 2020 року), якими чітко врегульовано процедуру звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Як зазначалось судом вище ч.1 ст. 87 Закону № 889-VIIІ передбачено, що скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. На переконання колегії суддів наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. При цьому суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі. При цьому, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати правову оцінку правомірності проведення співбесіди з позивачем та висновкам за результатом її проведення, оскільки вказане не вливає на правомірність припинення державної служби та звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ № 889-VIII. Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що наказ № 200 від 29.07.2020 державного секретаря Міністерства оборони України в частині припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 , 31.07.2020 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України був прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства, а тому правові підстави для визнання його протиправним та скасування, а також поновлення позивача на вказаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відсутні. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення МОУ від 17.07.2020 №234/2387 в частині нерозміщення в новій структурі позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель; визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині нерозміщення на посаді за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведеної співбесіди ОСОБА_1 у формі листа від 21.07.2020 №11183/з з доповіддю щодо виконання штатних заходів у Міністерстві та додатком - списком осіб, які за результатами вивчення рівня професійної компетентності не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті внутрішнього аудиту МОУ; визнання протиправним та скасування подання від 28.07.2020 до звільнення з роботи 31.07.2020 ОСОБА_1 (вх. №8577/ДКП від 29.07.2020). Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскаржувані позивачем в частинах рішення МОУ від 17.07.2020 №234/2387 та від 21.07.2020 №11183/з є лише службовими документами для обміну інформацією між підрозділами для відповідної взаємодії. Такі листи не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду. Фактично вказані листи та подання є проміжними документами в процедурі прийняття остаточного рішення, в той час як рішенням суб`єкта владних повноважень (остаточним документом у вказаній процедурі) у межах спірних правовідносин є оскаржуваний позивачем наказ від 29.07.2020 №200, пункт 3 якого безпосередньо стосується позивача та впливає на його права та обов`язки. З огляду на викладене підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині - відсутні. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 у справі № 640/20284/20. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не врахування судом першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17 та від 10 березня 2021 року у справі № 160/5324/19, колегія суддів зазначає, що до правовідносин у вказаних вище справах було застосовано норми Закону № 889-VIIІ (у редакції до внесення змін згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" та Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX). У даній справі до правовідносин застосовано норми Закону № 889-VIIІ у редакції після внесення змін згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" та Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX. Отже правовідносини у цій справі та у справах № 816/654/17 та №160/5324/19 не є подібними. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких