Постанова 4855 № 640/4636/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4636/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним та скасування наказа, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітка за час вимушеного прогула, за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Мінагрополітики), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про звільнення, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогула. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період реорганізації відповідачем відповідно до пункта 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» не було проведено визначену законом процедуру переведення та звільнення працівника. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на момент звільнення позивача були застосовані положення статті 87 Закону України «Про державну службу» у відповідній редакції, яка не передбачала застосування положень Кодексу законів про працю України. На переконання відповідача місцевий суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми законодавства про працю. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим. Наголошує, що на момент звільнення відповідна процедура положеннями Закону України «Про державну службу» урегульована не була, а тому місцевий суд обґрунтовано застосував відповідні положення Кодексу законів про працю України. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що позивач з 11 вересня 2007 року була призначена на посаду державного службовця. Відповідно до постанови Кабінета Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», вирішено реорганізувати Міністерство аграрної політики та продовольства України шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Постановою Уряду від 11 вересня 2019 року №838 «Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства» у додаток №1 до постанови Кабінета Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» внесено зміни, а саме виключено такі позиції: «Мінагрополітики 360 (апарат) 356 (у тому числі державних службовців)», «Мінекономрозвитку 930 (апарат) 930 (у тому числі державних службовців)» і замінено таку позицію «Мінекономіки 1355 (апарат) 1351 (у тому числі державних службовців)». Наказом Мінагрополітики від 20 вересня 2019 року № 507, підписаним Головою комісії з реорганізації, затверджено план заходів, пов`язаних з реорганізацією Міністерства аграрної політики та продовольства України (в подальшому - План). Згідно пункта 1 Плана передбачено письмове попередження працівників Мінагрополітики про можливе вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці із одночасним внесенням пропозицій щодо заміщення посад у Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки) та їх призначення у порядку переведення, строк виконання якого відбудеться після затвердження штатного розписа Мінекономіки. 12 грудня 2019 року Головою комісії з реорганізації Мінагрополітики Миловановим Т. видано наказ № 803-к, згідно з яким звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу бюджетного планування управління фінансової політики Господарсько-фінансового департаменту, у зв`язку із реорганізацією Міністерства аграрної політики та продовольства України, відповідно до пункта 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». Уважаючи вищезазначений наказ відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з позовом. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період виникнення спірних правовідносин, положення Закону України «Про держану службу» передбачали врегулювання процедури звільнення законодавством про працю. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №889-VIII). Відповідно до частини 2 статті 1 цього Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Положеннями статті 5 Закону України №889-VIII закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Статтею 83 Закону України №889-VIII визначені підстави для припинення державної служби, а саме - державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 881 цього Закону). 19 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» №117-IX, який набув чинності 25 вересня 2019 року (далі - Закон України №117-ІХ), яким внесені зміни та доповнення до Закону України № 889-VIII. Так, статтею 87 Закону України № 889-VIII у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України № 117-IX передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 11 ) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною 1 цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Статтею 43 Закону №889-VIII визначено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінета Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було прийнято рішення реорганізувати Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики) шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки). Пунктом 7 цієї постанови установлено, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства аграрної політики та продовольства України. В подальшому, постановою Кабінета Міністрів України від 11 вересня 2019 року №838 «Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства» (із змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 року № 1053) внесені зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України та затверджено Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а також внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів виконавчої влади, інших державних органів», а саме, збільшено чисельність апарата Мінекономіки до 1355 одиниць, у тому числі державних службовців - 1351 одиниця, враховуючи приєднану чисельність реорганізованого Міністерства агарної політки та продовольства України. Постановою Кабінета Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів виконавчої влади, інших державних органів» (зі змінами згідно постанови Кабінета Міністрів України від 18 грудня 2019 року № 1053) у додатку 1 затверджено граничну чисельність працівників апарату Мінекономіки у кількості 1335 одиниць, у тому числі державних службовців - 1331 одиниця. Відповідно до наказа Мінекономіки від 05 листопада 2019 року № 322 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» затверджено зміни до структури апарата Мінекономіки, а в.о. державного секретаря Мінекономіки О.О. Черних 07 листопада 2019 року затверджено та надіслано на розгляд та погодження до Міністерства фінансів України Штатний розпис на 2019 рік апарата Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у кількості 1335 штатних одиниць. За результатами вивчення зазначених документів, місцевий суд дійшов правильного висновку, що чисельність працівників апарата Мінагрополітики в структурі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства у 2019 році була збережена повністю. Окрім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, наказом Мінагрополітики від 20 вересня 2019 року № 507, яким затверджено План заходів, пов`язанні з реорганізацією Мінагрополітики, пункт 1 заходу з кадрових питань передбачав письмове попередження працівників Мінагрополітики про можливе наступне вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці із одночасним внесенням пропозицій щодо заміщення посад у Мінекономіки та їх призначення у порядку переведення (після затвердження штатного розпису Мінекономіки). Посилання відповідача на те, що зазначений пункт передбачав повідомлення працівників Мінагрополітики, а не державних службовців, колегія суддів до уваги не приймає. Як убачається зі змісту постанови Кабінета Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85, державні службовці входять до складу чисельності працівників, затверджених для органів державної виконавчої влади Урядом. Отже, правові підстави стверджувати, що державні службовці не входять до складу працівників органа державної виконавчої влади відсутні. Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що станом на момент прийняття відповідачем наказа №507 Закон України №117-ІХ чинності ще не набув, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України №889-VIII до внесення у нього змін Законом України №117-ІХ. Відповідно до частини 3 статті 87 Закону України №889-VIII у зазначеній редакції процедура вивільнення державних службовців на підставі пункта 1 частини 1 цієї статті (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункта 1 частини 1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. З огляду на викладене, колегія суддів уважає правильним висновок місцевого суду про порушення відповідачем процедури звільнення позивача. Доводи, викладені в апеляційній скарзі наведеного не спростовують. Також апеляційна скарга не містить жодних заперечень щодо правильності визначення суми середнього заробітка, який підлягає стягнення за час вимушеного прогулу. Відповідно до положень частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, судовою колегією враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька