Постанова 4856 № 560/5575/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5575/20 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М. Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 04 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. за участю: секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П., позивача - ОСОБА_1 представників відповідача - Лискун Л.Є., Олійника А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: - визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року; - стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2020 у зв`язку із незаконним звільненням з роботи; - допустити негайне виконання рішення суду. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: - визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року; - стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2020 по 13.05.2021 у розмірі 654757 грн. 74 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. - рішення в частині поновлення на посаді та стягнення оплати за час вимушеного прогулу в межах виплати за один місяць допущено до негайного виконання. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційних скаргах. Так, у скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Посилаються на законність оскаржуваного звільнення позивача. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. В судовому засіданні представники відповідачів підтримали вимоги апеляційних скарг та просили задовольнити їх в повному обсязі. Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційниї скарг та просив залишити оскаржуване рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому. На час призначення на посаду та проходження служби позивачем дана посада відносилась до посад державної служби. Наказом Державного бюро розслідувань від 03.01.2020 №2 внесено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" з урахуванням змін, внесених наказом Державного бюро розслідувань від 02.01.2020 №1". Наказ Державного бюро розслідувань №343 доповнено пунктом 3: "Затвердити порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (додаток)". 08 липня 2020 року Державним бюро розслідувань видано наказ №323 «Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами», відповідно до якого посади директора та заступника директора територіальних управлінь Державного бюро розслідувань підлягали заміщенню особами рядового і начальницького складу. 14 липня 2020 року Державним бюро розслідувань видано наказ №90 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому на 2020 рік" затверджено зміни до штатного розпису, що вводяться в дію з 17.08.2020. Відповідно до наказу від 14.07.2020 № 90ДСК, посади державної служби територіального управління, а саме Директор, Перший заступник Директора - начальник слідчого управління та заступник Директора, виведені з штатного розпису. Водночас введено посади старшого начальницького складу (полковник ДБР) - 1 штатна посада Директора та 2 штатні посади Заступника Директора. Наказом Державного бюро розслідувань «Про попередження працівників» від 14.07.2020 №336, Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань доручено персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17.08.2020 скорочуються, про наступне вивільнення. Згідно з додатком 2 до наказу Державного бюро розслідувань № 336, до Списку працівників територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, які попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, зокрема, включено ОСОБА_1 - Першого заступника Директора - начальника слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницьку. У зв`язку із службовою необхідністю виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань повідомлено керівництву територіальних управлінь Державного бюро розслідувань про необхідність прибути особисто 16.07.2020 на 9:00 до Центрального апарату Державного бюро розслідувань для ознайомлення із наказом від 14.07.2020 №

336. ОСОБА_1 16.07.2020 до центрального апарату Державного бюро розслідувань не прибув, про що складено Акт від 16.07.2020 №

18. Також, 16.07.2020 Державним бюро розслідувань за підписом в. о. Директора полковника Державного бюро розслідувань Соколова О.В., складено Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням посади державної служби, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». На виконання наказу Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 336 «Про попередження працівників», на підставі вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку» від 11.12.2019 № 1042, на електронну та поштову адреси ОСОБА_1 направлено Попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 № 10-13-01-15460. Також Попередження від 16.07.2020 було відправлено позивачу засобами поштового зв`язку. На підставі наказів Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 90ДСК та від 14.07.2020 № 336, персонального попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 № 10-13-01-15460, наказом від 13.08.2020 № 514-ос, відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 звільнено з посади Першого заступника - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому 20.08.2020, у зв`язку із скороченням посади державної служби, внаслідок зміни штатного розпису. Не погоджуючись із звільненням, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свої прав. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки судовим розглядом встановлено, що звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого законом порядку, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав державного службовця. Таким чином, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його звільнено - першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року. Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, а також оскаржуваному рішенню суду першої інстанції, приходить до висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для його скасування. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вирішуючи спір, який пов`язаний зі звільненням на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, суд зобов`язаний з`ясувати, чи мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби. На момент прийняття позивача на службу до Державного бюро розслідувань Закон України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII) діяв в редакції Закону України № 2475-VIII від 03 липня 2018 року Згідно статті 1 Закону №794-VIII за своїм правовим статусом Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) було центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 29 лютого 2016 року утворено Державне бюро розслідувань. Наказом Державного бюро розслідувань від 21 грудня 2017 року № 1 затверджено структуру Державного бюро розслідувань. Згідно з частиною першою статті 14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань. За приписами частини другої статті 14 цього ж Закону служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Так, після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019, яким змінено правовий статус Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган, розпочато ряд комплексних заходів для удосконалення організації та діяльності Державного бюро розслідувань, як структурно-організаційного, процедурного так і кадрового характеру. Для забезпечення ефективності та належного виконання покладених на Державне бюро розслідувань завдань, як державного правоохоронного органу, щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції, враховуючи єдиноначальність у діяльності Державного бюро розслідувань, визначену підпунктом 8 частини першої статті 3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», окреслено, як окремий етап заміщення посад державної служби посадами рядового і начальницького складу з визначенням граничних спеціальних звань за цими посадами. Після заміщення посад Директора ДБР, Першого заступника та заступників Директора ДБР, які відносилися до посад державної служби, посадами рядового та начальницького складу, відповідні зміни торкнулися і посад керівного складу територіальних управлінь Державного бюро розслідувань. Так, згідно із статтею 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», до повноважень Директора ДБР, окрім іншого віднесено: 1) визначення відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами; 2) затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату та територіальних органів ДБР; 3)видання у межах повноважень наказів і розпоряджень, надавати доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань. Тобто, з аналізу положень статті 12 Закону вбачається, що законодавець наділив Директора ДБР (відповідно і особу, що виконує його обов`язки) правом визначити перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу та граничних спеціальних звань за цими посадами. На підставі пунктів 5, 8 частини першої статті 12, статті 142 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» прийнято наказ «Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» від 08.07.2020 №

323. Так, серед посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань та цими посадами визначено Директора (граничне спеціальне звання - полковник ДБР) та Заступника Директора (граничне спеціальне звання - полковник ДБР). Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. На підставі положень статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» за поданням т.в.о. директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 13.07.2020 №19ДСК/14-07-20 «Про внесення змін до штатного розпису на 2020 рік», наказом ДБР від 14.07.2020 № 90ДСК затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому, які вводилися в дію з 17.08.2020. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновків про те, що у в.о. Директора ДБР, станом на день виникнення спірних правовідносин, були відсутні правові підстави для прийняття наказів від 08.07.2020 та від 14.07.2020. Проте колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими та передчасними, оскільки позивачем у даній справі наказ ДБР від 08.07.2020 № 323 та наказ ДБР від 14.07.2020 №90ДСК не оскаржувався, а тому суд позбавлений процесуальних підстав надавати правову оцінку зазначеним наказам, оскільки вони не відноситься до предмету розгляду в рамках цієї справи. Питання заміщення посад державної служби посадами рядового та начальницького складу, затвердження структури та штатної чисельності, перебувають в площині дискреційних повноважень Директора ДБР (як і особи, що виконує його обов`язки). В апеляційних скаргах апелянти наголошують, що висновки суду першої інстанції, про те, що рішення ДБР про внесення змін до штатного розпису територіальних управлінь прийняті без врахування вимог положень частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» не відповідають дійсності, оскільки подання Директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому наявне безпосередньо в матеріалах справи. З цього приводу колегією суддів встановлено, що у відповідності до вимог частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», наказ ДБР від 14.07.2020 № 90ДСК прийнято з врахуванням подання т.в.о. директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому - Лисого О.В. від 13.07.2020 № 19ДСК/14-07-20, яке долучено до матеріалів справи ТУ ДБР у м. Хмельницькому, як невід`ємний додаток до спірного наказу. При цьому необхідно врахувати, що посаду першого заступника директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому скорочено не наказом ДБР від 08.07.2020 № 323, а відповідно до наказу ДБР від 14.07.2020 № 90ДСК, що повністю узгоджується з статтею 12 Закону У країни «Про Державне бюро розслідувань» та відноситься до виключної компетенції Директора ДБР (відповідно і особи, що виконує його обов`язки). Щодо висновків суду першої інстанції про те, що оскільки посада першого заступника директора, як така, що підлягала заміщенню посадами рядового та начальницького складу, в наказі ДБР від 08.07.2020 № 323 відсутня, а отже у Державного бюро розслідувань були відсутні підстави для її скорочення, колегія суддів зазначає наступне. Зміни до штатного розпису можуть бути затверджені без відповідного Переліку посад, оскільки останній є не єдиною і можливою підставою, а лише однією із підстав внесення змін до штатного розпису державного органу. Сам факт прийняття наказу ДБР від 14.07.2020 № 90ДСК (який у визначеному законом порядку не визнаний протиправним) є самостійною підставою для скорочення посади державної служби - першого заступника директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому. Так, відповідно до наказу ДБР від 14.07.2020 № 90ДСК, посади державної служби територіального управління, а саме Директор, заступник директора та перший заступник директора - начальник слідчого управління, виведені з штатного розпису. Водночас введено нові посади (іншої категорії) - старшого начальницького складу (полковник ДБР) - 1 штатна посада Директора та 2 штатні посади Заступника Директора. При виведенні скороченої посади із штатного розпису органу або підприємства будь-якої форми власності відбувається звільнення працівника. Таким чином, оскільки посади категорії державної служби в територіальних управліннях скорочувалися, особи, що займали такі посади, підлягали звільненню. Судом встановлено, що наказом ДБР «Про попередження працівників» від 14.07.2020 № 336, Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань доручено персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17.08.2020 скорочуються, про наступне вивільнення. Згідно з додатком 2 до наказу Державного бюро розслідувань № 336, до Списку працівників ТУ ДБР у м. Хмельницькому, які попереджаються про скорочення посади державної служби, зокрема, включено ОСОБА_1 - першого заступника директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому. У зв`язку із службовою необхідністю виконуючим обов`язки Директора ДБР повідомлено керівництву територіальних управлінь Державного бюро розслідувань про необхідність прибути особисто 16.07.2020 о 9:00 до центрального апарату ДБР для ознайомлення із наказом від 14.07.2020 №

336. Однак, ОСОБА_1 16.07.2020 до центрального апарату Державного бюро розслідувань не прибув, про що складено Акт від 16.07.2020 №

18. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне вивільнення на підставі пунктів 1 та 1 частини першої статті 87 у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Як зазначив апелянт в апеляційній скарзі, оскільки посада позивача скорочувалася з 17.08.2020, вона повинна була бути повідомлена за 30 календарних днів про її звільнення. Так, 16.07.2020 складено Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , у зв`язку зі скороченням посади державної служби, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». На виконання наказу Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 336 «Про попередження працівників», на підставі положень статті 9 Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку» від 11.12.2019 № 1042, на електронну та поштову адреси ОСОБА_1 направлено Попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 № 10-13-01-15460, про що відповідачем складено відповідний протокол з зазначенням відомостей, передбачених в пункті 4 Порядку № 1042. Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про державну службу», інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції щодо пріоритетності направлення повідомлення про наступне вивільнення саме засобами поштового зв`язку, оскільки такий висновок не узгоджується з положеннями статті 9 Закону України «Про державну службу». Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 належним чином попереджений про наступне вивільнення - 21.07.2020, з дотриманням Державним бюро розслідувань вимог статей 9, 87 Закону України «Про державну службу» та статті 49 КЗпП України в частині попередження особи, посада якої скорочується про наступне вивільнення за 30 календарних днів до звільнення. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що накази про звільнення позивача приймалися після 05.08.2020 не були погоджені іншими заступниками Директора Державного бюро розслідувань, що суперечить вимогам Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743, колегія суддів вважає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин норми даного Положення № 743, оскільки воно не врегульовує питання призначення, переведення, звільнення державних службовців, а розповсюджується лише на категорію посад рядового та начальницького складу, до яких посада ОСОБА_1 не належала. В даному випадку позивача звільнено із займаної посади як державного службовця в порядку, визначеному Законом України «Про державну службу», а вимоги пункту 61 Положення від 05.08.2020 № 743 в частині погодження наказів Директора ДБР про скорочення штату та звільнення осіб рядового та начальницького складу із заступниками Директора ДБР в даному випадку не застосовується. Також варто звернути увагу та врахувати, що станом на час повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 №117-ІХ, абзац другий частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» виключено, а саме, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. При цьому, 02.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України, а 13.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-ІХ щодо внесення аналогічних змін у Закон України «Про державну службу». Зазначеними законами Верховною Радою України змінено порядок скорочення державних службовців. Наразі, дію законодавства про працю на спірні правовідносини обмежено, та врегульовано нормами Закону України «Про державну службу», що виключає необхідність застосування імперативних норм законодавства про працю в частині закріпленого обов`язку переведення особи, яка звільняється, на рівнозначну або нижчу посаду. Так, статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою, яка визначає, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Статтю 492 КЗпП України доповнено частиною шостою, відповідно до якої вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: 1) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; 2) у разі вивільнення державних службовців, в тому числі, внаслідок скорочення чисельності або штату органу, положення частини 2 статті 40 КЗпП України (звільнення, в тому числі, внаслідок скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу) та положення частини 2 статті 49-2 КЗпП України (при вивільнені працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишенні на роботі) не застосовуються. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу», державна служба може припинятися за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 Закону України «Про державну службу»). Так, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. У частині третій статті 87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Тож із урахуванням змін до законодавства про державну службу та КЗпП України, повноваження суб`єкта призначення щодо звільнення державних службовців розширено. Фактично законодавець наділив суб`єкта призначення широкими дискреційними повноваженнями в рамках даних правовідносин, оскільки суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації між альтернативами «призначати або не призначати на вакантну посаду» (на протязі наступних 6 місяців особу, яка звільнена у зв`язку із скороченням) та «пропонувати або не пропонувати рівнозначну або нижчу вакантну посаду» (до звільнення особи, посада якої скорочується), кожна з яких є правомірною. Отже, в рамках даного спору спірні правовідносини врегулюванні виключно Законом України «Про державну службу», з аналізу положень якого вбачається, що при звільнені державного службовця на підставі пункту 1 чи пункту 11 статті 87 Закону України «Про державну службу», у суб`єкта призначення відсутній обов`язок переведення особи, посада якої скорочується на іншу рівнозначну, або ж нижчу посаду відсутній, а також не враховується переважне право залишення на роботі, в тому числі, передбачене Кабінетом Міністрів України у постанові від 15.06.1994 № 414 (для осіб що мають доступ до державної таємниці), не враховується, оскільки положення статті 40, 42, 492 КЗпП України до спірних правовідносин - не застосовуються. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". Вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення. За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII. Водночас служба в Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Частиною першою цієї ж статті визначено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР. Переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначає Директор ДБР. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що відповідач має право розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу з будь-яким державним службовцем. За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. З огляд на викладене, на момент прийняття наказу про звільнення позивача, редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ встановлювала, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі. Отже, наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.07.2021 по справі № 640/11024/20. Окрім того, з огляду на приписи ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), у т.в.о. директора ТУ ДБР, не було обов`язку на момент звільнення позивача пропонувати позивачу вакантної посади, а тому колегія суддів не вбачає прояву дискримінації з боку відповідача відносно позивача при його звільненні. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " не може бути визнаний судом протиправним та скасований. Відповідно інші позовні вимоги позивача, які є похідними, не можуть бути задоволені судом. Згідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч.2 вказаної статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ). Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв"язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 листопада 2021 року Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.