Постанова 4854 № 540/2203/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2203/19 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури про визнання відмови протиправною, зобов`язання погодити проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, - В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури, в якому просив суд визнати протиправною відмову відповідача у погодженні проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,466 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача погодити вказаний проект землеустрою. В обґрунтування позовних вимог вказав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Цей будинок знаходиться на земельній ділянці площею 466 кв.м., яка була передана у власність його батьку (спадкодавцю) рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.12.1999р. №488. Для належного оформлення права власності на земельну ділянку ним було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку після виготовлення було подано до Херсонської міської ради. Листом Управління містобудування та архітектури від 04.06.2019р. №К3103 наданий висновок про відмову у погодженні зазначеної вище технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Підставою для відмови у погодженні зазначено те, що відповідно до Плану; зонування території м. Херсон частина земельної ділянки орієнтовною площею 18 кв.м. розташована на території загального користування (проїзди, вулиці, майдани), в зоні; ТР-2 - зона магістральних вулиць, в межах червоних ліній АДРЕСА_1 . Тому позивачу запропоновано вилучити із земельної ділянки частину площею орієнтовно 18 кв.м. Заперечуючи указані Управлінням містобудування та архітектури у висновку обставини, позивач, з посиланням на норми Земельного і Цивільного кодексів України щодо переходу права власності чи користування у разі набуття права власності на жилий будинок та щодо погодження землевпорядної документації вважає оскаржений висновок протиправним. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнаний протиправним і скасований, оформлений листом від 04 червня 2019 року №К-3103, висновок Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0466 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Визнана протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради щодо не вирішення питання про погодження зовнішніх меж земельної ділянки площею 0,0466 га за адресою АДРЕСА_1 . Зобов`язано Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури вирішити питання про погодження зовнішніх меж земельної ділянки площею 0,0466 га за адресою АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував той факт, що формування нової земельної ділянки для надання її у власність або у користування будь-яким особам відбувається виключно за проектами землеустрою. В той же час, позивач до міської ради не надавав відповідних заяв. При ухвалені оскаржуваного рішення суд першої інстанції, на думку апелянта, не надав належної оцінки доказам відповідача щодо розміщення земельної ділянки. Не врахував суд першої інстанції, на думку апелянта, і положення ст. 83 Земельного кодексу України, якими визначено чіткий та вичерпний перелік земель комунальної власності, які заборонено передавати у приватну власність, до яких належать, зокрема землі загально користування населених пунктів; проігноровано положення місцевих нормативно-правових актів, зокрема рішення Херсонської міської ради від 22.11.2013 №1172 «Про розгляд та погодження меж земельних ділянок, яким визначено, що розглядати та погоджувати межі земельних ділянок, суміжними власниками яких виступає територіальна громада міста, доручено заступнику директора департаменту, начальникові управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, головному архітектору міста. Апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив втручання в права Херсонської міської ради, зокрема щодо розпорядження земельною ділянкою загального користування, що належить до комунальної власності. ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 466 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.04.2018р. серії ННВ №767703, посвідченого державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної контори Новосельською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2-317. Право власності позивача на вказане нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2018р., номер запису 25576055. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яку рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.12.1999р. №488 передано у власність ОСОБА_2 - спадкодавцю. Цим рішенням установлено фактичний розмір земельної ділянки визначити при встановленні ділянки в натурі та видачі державного акту на право приватної власності на землю. У травні 2019 року ОСОБА_1 замовив, а Херсонське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру виготовило «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянина ОСОБА_1 площею 0,0466 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ». Наявні у технічній документації акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та користувачами, а також акт приймання-передачі межових знаків на зберігання не підписані лише одним із суміжних землевласників - уповноваженою особою Херсонської міської ради. У подальшому 14.05.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Херсонської міської ради із заявою про погодження акту зовнішніх меж земельної ділянки, до якої було додано примірник технічної документації. У відповідь йому було надіслано від Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради висновок, оформлений у вигляді листа від 04.06.2019р. №К-3103, за змістом якого вказане управління не погоджує технічну документацію у зв`язку з тим, що відповідно до Плану зонування території м. Херсон частина земельної ділянки орієнтовною площею 18 кв.м. розташована на території загального користування (проїзди, вулиці, майдани), в зоні ТР-2 - зона магістральних вулиць, в межах червоних ліній АДРЕСА_1 . Тобто відповідач вважає, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 18 кв.м. розташована в межах червоних ліній вулиці Нестерова на території загального користування. Під час розгляду справи суд першої інстанції витребував докази щодо наявності обставин, на які посилався відповідач як на підставу для відмови у погодженні технічної документації. Відповідачем 29.11.2019р. (а.с. 81) та 23.12.2019р. (а.с.98) надавались викопіювання із містобудівної документації, з них неможливо встановити розташування меж земельної ділянки позивача та червоних ліній АДРЕСА_1 . Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу надані повноваження від імені Херсонської міської ради погоджувати межі земельних ділянок, суміжними власниками яких виступає територіальна громада міста, як у даному випадку, а з наданих відповідачем викопіювань із містобудівної документації неможливо встановити розташування меж земельної ділянки позивача та червоних ліній АДРЕСА_1 , що не дає змоги підтвердити або спростувати висновок відповідача щодо знаходження частини земельної ділянки в межах червоних ліній вулиці Нестерова на території загального користування. Також суд першої інстанції виходив з того, що законодавство України не містило і не містить такої підстави для втрати чинності рішення органу місцевого самоврядування, як «сплив великого проміжку часу», проте як відповідачем не надані доказів скасування рішення Херсонської міської ради народних депутатів від 21.12.1999р. №488. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що позивач є власником житлового будинку, право власності на яке зареєстроване в установленому законодавством порядку, і цей будинок розташований на земельній ділянці, яку також в установленому чинним раніше законодавством було передано у приватну власність спадкодавцю, але не визначено її конкретний розмір і межі. Статтею 79-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. За змістом статей 81, 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із статтею 122 цього Кодексу, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Статтею 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III установлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Пунктами 2, 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.07.2011р. № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» установлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. У разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння. Статтею 186 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III установлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Натомість технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності (частина 14 статті 186). Крім того, чинною на час виникнення спірних правовідносин редакцією статті 55 Закону України від 22.05.2003р. № 858-IV «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Рішенням Херсонської міської ради від 22.11.2013р. №1172 «Про розгляд та погодження меж земельних ділянок» доручено заступнику директора Департаменту, начальникові управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування міської ради. Головному архітектору міста розглядати та погоджувати межі земельних ділянок, суміжними власниками яких виступає територіальна громада міста. Це рішення, згідно його преамбули, прийнято з метою організації роботи з погодження меж земельних ділянок, суміжними власниками яких виступає територіальна громада міста. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що апелянту надані повноваження від імені Херсонської міської ради погоджувати межі земельних ділянок, суміжними власниками яких виступає територіальна громада міста, як у даному випадку. Як видно з матеріалів справи, позивач є власником житлового будинку, на який за ним зареєстровано право власності. При цьому земельна ділянка орієнтовною площею 466 кв.м., на якій розташований житловий будинок, була передана у приватну власність спадкодавцю позивача у 1999 році за правилами Земельного кодексу України від 18.12.1990р. №561-XII. Апеляційний суд, як і суд першої інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що земельну ділянку не передано у власність, а рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.12.1999р. №488 втратило чинність у зв`язку зі спливом значного проміжку часу після його прийняття і зміною в подальшому правового регулювання питань розпорядження земельними ділянками. Дослідивши зміст рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.12.1999р. №488 (а.с. 13), апеляційний суд зазначає, що воно не містить обмежень строку його дії. Законодавство України, чинне як на час прийняття вказаного рішення, так і на час виникнення спірних правовідносин, не містить такої підстави для втрати чинності рішення органу місцевого самоврядування, як «сплив великого проміжку часу». При цьому апеляційний суд зазначає, що апелянт, а ні до суду першої інстанції, а ні при апеляційному оскарження судового рішення, не надав належні та допустимі докази скасування вказаного рішення. Оскільки земельна ділянка згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про Державний земельний кадастр» вважається сформованою і кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що апелянт, замість вирішення питання про погодження меж земельної ділянки, надав висновок у формі листа від 04.06.2019р. №К-3103, яким відмовив у погодженні технічної документації. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нормах закону з урахування перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (пунктами 2, 3 Розділу VII). Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо невідповідності місця розташування заявленої позивачем земельної ділянки, оскільки вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а апеляційна скарга не містить жодних доводів / заперечень щодо висновків суду першої інстанції стосовно того, що з наданих апелянтом викопіювань із містобудівної документації неможливо встановити розташування меж земельної ділянки позивача та червоних ліній АДРЕСА_1 , що не дає змоги підтвердити або спростувати висновок щодо знаходження частини земельної ділянки в межах червоних ліній АДРЕСА_1 на території загального користування. Не надано і до апеляційної скарги належно оформлених документів на підтвердження факту встановлення червоних ліній вулиці Нестерова на час прийняття рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.12.1999р. №488. Посилання апелянта на законодавчу заборону передачі у приватну власність земель загального користування, апеляційний суд відхиляє, оскільки рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.12.1999р. №488 земельна ділянка вже була передана у приватну власність спадкодавцю позивача, проте, як сам позивач звернувся до відповідача із питання щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Доводи апеляційної скарги щодо втручання судом першої інстанції у майнові права апелянта не знайшли свого підтвердження, оскільки за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.12.1999р. №488 відбулось фактичне розпорядження органом місцевого самоврядування своїм майном. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 12, 71-77, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 540/2203/19 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 08.09.2020 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.