Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1829/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1829/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., за участю: секретар судового засідання Уштаніт Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Корнелюка Вадима Васильовича в інтересах Херсонської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, прийняте у складі суду судді Гомельчука С.В. в місті Херсон по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Херсонської міської ради, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 02.04.2021р. №185 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 600м2, що розташована по АДРЕСА_1 , навпроти будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; - зобов`язати Херсонську міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 600м2. що розташована по АДРЕСА_1 , навпроти будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду по цій справі, шляхом зобов`язання Херсонської міської ради подати до суду звіт про виконання судового рішення. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської міської ради від 02.04.2021р. за №185 у частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для відведення у власність, орієнтовною площею 600м2, що розташована по АДРЕСА_1 , навпроти будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зобов`язано Херсонську міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 600м2, що розташована по АДРЕСА_1 , навпроти будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Херсонської міської ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Корнелюк Вадим Васильович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах Херсонської міської ради, в якій просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до затвердженої рішенням міської ради від 20.02.2015 № 1724 містобудівної документації - Плану зонування території міста Херсон, заявлена земельна ділянка знаходиться на території, цільове використання якої не визначене. Разом з тим, генеральним планом міста Херсона, затвердженим рішенням міської ради від 26.12.2003 № 443, цю територію визначено як землі спецпризначення для підприємств, закладів і організацій державних органів виконавчої влади з питань оборони та безпеки. Крім того, апелянт зазначає, що вказаною земельною ділянкою до електричної підстанції районного значення потужністю 35 кВт на розі вул. Вишневої та К. Хетагурова прокладено підземні кабелі електричні мережі 10 кВт, отже дана ділянка є охоронною зоною об`єктів енергетики, які встановлюються вздовж кабельних ліній електропередачі та навколо електропідстанцій для забезпечення нормальних умов експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей, довкілля та суміжні землі. Апелянт вважає, що відведення спірної земельної ділянки - не вбачається можливим, що є підставою для відмови на підставі статті 118 ЗК України, і в подальшому у відмову в погодженні проекту на підставі статті 186-1 ЗК України. Апелянт звертає увагу, що Херсонським окружним адміністративним судом вже розглядалась справа №540/1325/20 де стороною були ті ж самі особи, з тих же підстав, та за тих же обставин справи, що помилково не було враховано судом першої інстанції. Крім того, апелянт вважає що зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є втручанням суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.10.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Херсонської міської ради Херсонської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для відведення у власність, орієнтовною площею 600м2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 , навпроти будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (цільове призначення - землі житлової та громадської забудови). До зазначеної заяви позивачем додано копію паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , витяг з публічної кадастрової карти України і витяг з плану зонування території м. Херсона. Рішенням 6 сесії Херсонської міської ради Херсонської області 8 скликання від 02.04.2021р. №185 «Про розгляд заяв щодо дозволу на розроблення проектів землеустрою стосовно відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), під будівництво індивідуальних гаражів, щодо затвердження землевпорядної документації та передачі у власність земельних ділянок» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку із невідповідністю містобудівній документації Планові зонування території міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 20.02.2015р. №1724 (земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні, поруч із наявною електричною підстанцією АТ «Херсонобленерго», ПС 35/10 кВ «Степова», з відповідними обмеженнями забудови прилеглої до неї території 10 метрів, які встановлюються вздовж кабельних ліній електропередачі та навколо електропідстанцій для забезпечення нормальних умов експлуатації, запобігання ушкодженням, а також зменшення їхнього негативного впливу на людей, довкілля та суміжні землі) та Генеральному планові міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 26.12.2003р. №443 (дана територія визначена як землі спецпризначення для підприємств, закладів і організацій державних органів виконавчої влади з питань оборони та безпеки). Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних доказів, що бажана до отримання позивачем земельна ділянка знаходиться поруч з існуючою електричною підстанцією АТ «Херсонобленерго», ПС 35/10кВ «Степова» з відповідним обмеженням забудови прилеглої до неї території - 10 метрів. За висновками суду першої інстанції, ефективним в даному конкретному випадку може бути лише такий спосіб захисту порушених прав та свобод позивача, як зобов`язання Херсонської міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки саме такий спосіб захисту порушених інтересів, прав та свобод позивача забезпечить їх повне поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення до суду. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені статтями 118, 122 ЗК України. За змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України). Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Отже, якщо особа, яка звернулась до відповідного органу місцевого самоврядування та виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні. В свою чергу, колегія суддів акцентує увагу на тому, що у разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. Однак, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безумовним свідченням позитивного рішення про надання її у власність чи користування. Таку правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із невідповідністю містобудівній документації Планові зонування території міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 20.02.2015р. №1724 (земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні, поруч із наявною електричною підстанцією АТ «Херсонобленерго», ПС 35/10 кВ «Степова», з відповідними обмеженнями забудови прилеглої до неї території 10 метрів, які встановлюються вздовж кабельних ліній електропередачі та навколо електропідстанцій для забезпечення нормальних умов експлуатації, запобігання ушкодженням, а також зменшення їхнього негативного впливу на людей, довкілля та суміжні землі) та Генеральному планові міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 26.12.2003р. №443 (дана територія визначена як землі спецпризначення для підприємств, закладів і організацій державних органів виконавчої влади з питань оборони та безпеки). Водночас, як вбачається з матеріалів справи, згідно з Генеральним планом м. Херсон, земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої просив надати позивач, відноситься до території садибної житлової забудови (територія означена світло-жовтим кольором). Відповідно до Плану зонування території м. Херсон, бажана земельна ділянка відноситься до житлової зони - садибна житлова забудова (означена світло-жовтим кольором з позначкою Ж-1). Таким чином, доводи апелянта щодо того, що заявлена земельна ділянка знаходиться на території, цільове використання якої не визначене, а Генеральним планом міста Херсона, цю територію визначено як землі спецпризначення для підприємств, закладів і організацій державних органів виконавчої влади з питань оборони та безпеки, не знаходять своє підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Щодо доводів апелянта, що заявлена земельна ділянка розташована за межами садибної житлової забудови Ж-1, поруч з існуючою електричною підстанцією АТ «Херсонобленерго», ПС 35/10кВ «Степова» з відповідним обмеженням забудови прилеглої до неї території - 10 метрів, колегія суддів зазначає наступне. Так, необхідно зазначити, що бажана позивачем земельна ділянка дійсно знаходиться поруч з існуючою електричною підстанцією АТ «Херсонобленерго» ПС 35/10кВ «Степова». Водночас, відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України, не було доведено, що бажана земельна ділянка знаходиться саме на відстані 10 і менше метрів до зазначеної електричної підстанції. Як слідує з приписів ст. 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити. Відповідно до пункту «б» частини першої, частини другої статті 112 ЗК України охоронні зони створюються: уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України. Згідно з частинами першою та другою статті 22 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі. Пунктом 1 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209, передбачено, що Правила охорони електричних мереж запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж. Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать. Як передбачено пунктом 2 Правил № 209 для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи: відводяться земельні ділянки; встановлюються охоронні зони; визначаються мінімально допустимі відстані; прокладаються просіки у лісових, садових, паркових та інших багаторічних насадженнях. Відповідно до пункту 8 Правил № 209 забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме, серед іншого: будувати житлові, громадські та дачні будинки. На підтвердження правомірності викладеного у спірному рішенні висновку про знаходження запитуваної позивачем до відведення земельної ділянки в охоронній зоні, відповідач надав до суду відповідні викопіювання зі Схеми енергопостачання, Плану зонування та топографічну зйомку (а.с. 59-61). Водночас, позначене відповідачем бажане місце розташування земельної ділянки охоплює, у тому числі територію житлової садибної забудови Ж-1, що, у свою чергу, свідчить про можливість надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки за рахунок цих територій. Таким чином, на етапі розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки можуть бути визначені, у разі потреби, обмеження у використанні земельної ділянки з урахуванням норм, визначених пунктом 5 Правил № 209, у зв`язку з чим факт розміщення на території, за рахунок якої планується відведення земельної ділянки, ліній електропередач сам по собі не є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації. За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів також вважає, що обраний у спірному випадку судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивача відповідає справедливості й забезпечує ефективне поновлення його в правах. Висновки у даній справі узгоджуються із усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 вересня 2020 року у справі №815/6309/16, від 19 червня 2018 року у справі № 816/1920/17, від 23 січня 2020 року у справі №0840/2979/18. Щодо посилань апелянта на втручання суду у його дискреційні повноваження, колегія суддів зазначені послання оцінює критично, оскільки у даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічна правова позиція була викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі №320/666/19. Щодо посилань апелянта на що Херсонським окружним адміністративним судом вже розглядалась справа №540/1325/20 де стороною були ті ж самі особи, з тих же підстав, та за тих же обставин справи, колегія суддів зазначає наступне. Так, підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18, від 13.07.2020 року у справі № 620/3960/19. Колегія суддів зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, предметом адміністративного спору у справі №540/1325/20 було: - визнання протиправною бездіяльності Херсонської міської ради щодо неприйняття рішення про розгляд клопотань ОСОБА_1 від 16 січня 2020 року за № 16-01 клопотання від 1 квітня 2020 року за № 01-04/2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки; - зобов`язання Херсонську міську раду на найближчій сесії прийняти рішення про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 16 січня 2020 року за № 16-01 та клопотанні від 1 квітня 2020 року за № 01-04/2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Підставою позову по справі №540/1325/20 була бездіяльність відповідача щодо не розгляду поданих позивачем клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Таким чином, не дивлячись на те, що сторони у цих позовах є ті ж самі, однак підстави та предмет спору у цих справах не є ідентичним, оскільки матеріально-правові вимоги позивача до відповідача не є тотожними. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Корнелюка Вадима Васильовича в інтересах Херсонської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О. О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва