Постанова 4854 № 540/2523/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2523/19 Головуючий в 1 інстанції: Пекний О.С. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон 04 лютого 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Нечипорука Ігоря Степановича, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Командитного товариства Науково-впроваджувальна фірма «Нові технології», про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги експерту державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Нечипоруку Ігорю Степановичу, Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, а саме: визнання протиправними дій щодо непогодження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання протиправним та скасування висновку про розгляд проекту землеустрою земельної ділянки від 18 вересня 2019 року № 9168/-19; зобов`язання скласти висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року відмолено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а саме технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. При цьому, на думку апелянта, саме за наслідком складення вказаної технічної документації, бажаній земельній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер. Крім того, апелянт вважає, що наявність технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки не є перешкодою у отриманні бажаної земельної ділянки у власність особою, шляхом розроблення відповідного проекту землеустрою. В свою чергу, відповідачем подано відзив на вказану апеляційну скаргу з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як ним не порушено вимог чинного законодавства у межах спірних правовідносин. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Херсонської міської ради з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0625 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка по АДРЕСА_1 ). При цьому, 07 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови з листом, відповідно до якого повідомив Херсонську міську раду про замовлення ним розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки без отримання відповідного дозволу (за мовчазною згодою), у зв`язку із не прийняттям останнім протягом місяця рішення по його клопотанню. Внаслідок чого, 05 червня 2019 року позивачем замовлено у КТ НВФ «Нові технології» розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В свою чергу, позивачем неодноразово подавався розроблений проект землеустрою на погодження до Держгеокадастру, внаслідок чого електронною системою документообігу за принципом випадковості обирались ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та ГУ Держгеокадастру у Волинській області для розгляду його проекту. Усі перелічені територіальні управління Держгеокадастру зазначали недоліки проекту землеустрою та не погоджували останній, що убачається із висновків від 13 серпня 2019 року № 9107/82-19, від 21 серпня 2019 року № 12906/82-19, від 05 вересня 2019 року № 12601/82-19, від 18 вересня 2019 року № 9168/82-19. При цьому, висновком експерта державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області Нечипорука І.С. від 18 вересня 2019 року № 9168/-19 не погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка загальною площею 0,0490 га по АДРЕСА_1 ) з підстав його не відповідності ст. 50 ЗУ «Про землеустрій». Вказана відмова обґрунтована тим, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Наданим проектом пропонується відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), але згідно з даними Національної кадастрової системи зазначена земельна ділянка пропонується до відведення за рахунок уже сформованої земельної ділянки з таким же цільовим призначенням і якій присвоєно кадастровий номер 6510136900:01:001:2155. Не погоджуючись з вказаними обставинами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується судова колегія, про відмову у задоволенні позовних вимог, так як суб`єктами владних повноважень не порушено вимог законодавства у межах спірних правовідносин, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування. Згідно ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Згідно ч. 4 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Частиною 6 вказаної статті встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Частиною 12 вказаної статті встановлено, що межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно ч. 1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною 6 вказаної статті встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивачем подано на погодження до органів Держгеокадастру проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що знаходиться у АДРЕСА_1 . При цьому, оскаржуваним висновком Держгеокадастру відмовлено позивачу у погодженні поданого проекту землеустрою, так як він не відповідає вимогам ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», а саме поданий відносно сформованої земельної ділянки з аналогічним цільовим призначенням. В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що однією з підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути його невідповідність вимогам законодавства. В свою чергу, вищевикладеними положеннями ЗУ «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. В даному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не бажав змінити цільове призначення відповідної земельних ділянок або сформувати нову земельну ділянку. Крім того, як зазначається самим позивачем, бажаній ним земельній ділянці присвоєно кадастровий номер на підставі розробленої за його замовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Внаслідок чого, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суб`єкта владних повноважень про відмову у погодженні поданого позивачем проекту землеустрою, так як складання проекту землеустрою, з підстав визначених позивачем, не відповідає встановленій у ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» меті складання проектів землеустрою. При цьому, колегія суддів вважає, що зазначений висновок та дії суб`єктів владних повноважень не позбавляють позивача можливості отримати у власність бажану ним земельну ділянку із земель комунальної власності, яка вже вважається сформованою та занесена до Державного земельного кадастру. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, у сумі 2305,20 грн., а тому судовий збір підлягає стягненню з позивача даною постановою. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року без змін. Стягнути з ОСОБА_2 відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державної судової адміністрації України, у сумі 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 20 копійок) на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); № рахунку отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.