Постанова 4854 № 540/1106/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/1106/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 22.06.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державного кадастрового реєстратора Відділу у Верхньорогачинському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун Інни Леонідівни на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, державного кадастрового реєстратора Відділу у Верхньорогачинському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун Інни Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 08.04.2020 року №РВ-6500661012020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; зобов`язати державного кадастрового реєстратора Відділу у Верхньорогачинському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання (заяву) від 08.04.2020 року про реєстрацію земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області позивачу наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га із земель запасу державної власності, розташованих за межами населених пунктів Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області. Позивач замовив розроблення проекту та з метою проведення реєстрації земельної ділянки погоджений проект землеустрою поданий до сектору з питань надання адміністративних послуг Верхньорогачицької районної державної адміністрації. Проте, рішенням кадастрового реєстратора позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства, а саме: проект землеустрою не відповідає ст. 198 Земельного кодексу України, зокрема, в Акті погодження меж відсутнє погодження суміжних власників (землекористувачів) земельних ділянок. Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок, така відмова не є перешкодою і для процедури реєстрації земельної ділянки та подальшої її приватизації. Зазначені обставини свідчать про те, що рішення відповідача не відповідає критерію обґрунтованості і правомірності, не враховує незалежні від позивача обставини, порушує його право на одержання земельної ділянки у власність, а тому він вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії в судовому порядку. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун І.Л. від 08.04.2020 №РВ-6500661012020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Зобов`язав державного кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун Інну Леонідівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2020 про державну реєстрацію земельної ділянки, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що не підписання суміжним землекористувачем акту перенесення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі без пояснення такої особи про причини відмови від підпису, не свідчить про невідповідність проекту землеустрою вимогам законодавства. Відтак, відсутність підпису суміжних землевласників в зазначеному акті не є підставою для прийняття державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, якщо позивач діяв добросовісно. З огляду на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення державний кадастровий реєстратор не врахував тих обставин, що позивач вчиняв дії щодо узгодження меж запроектованої до відведення земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та з метою належного способу захисту порушених прав позивача - про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про державну реєстрацію земельної ділянки та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. В апеляційній скарзі державний кадастровий реєстратор Відділу у Верхньорогачинському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун Інни Леонідівни, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що поданий позивачем разом із заявою про державну реєстрацію проект землеустрою містив акт перенесення зовнішніх меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), але не містив погодження меж запроектованої земельної ділянки з усіма суміжними землевласниками (землекористувачами) в порядку, передбаченому Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2020 року №376. Разом з цим, апелянт вказує на те, що, зобов`язуючи державного кадастрового реєстратора повторно розглянути заяву про державну реєстрацію земельної ділянки, судом першої інстанції помилково залишено поза увагою ту обставину, що вчинення таких дій є відповідною адміністративною послугою, а тому може бути реалізовано лише після повторного звернення позивача із відповідною заявою та документами. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що, відмовляючи у проведенні реєстрації земельної ділянки, відповідачем цілком обґрунтовано вказано на не відповідність поданих матеріалів правилам ст. 198 Земельного кодексу України, відмовлено у задоволенні вимог заявника, а отже рішення відповідача у повній мірі відповідає чинному законодавству, є обґрунтованим та підстав для його скасування не виникло. Оскільки сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про неможливість прибути у судове засідання не надходило та у призначені судом дату і час сторони не з`явились, з огляду на достатність доказів для вирішення справи за наявними матеріалами, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Судом першої інстанції з`ясовано, що 22.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована на території Херсонська область, Верхньорогачицький район, смт. Верхній Рогачик. Наказом Головного управління Держземагентства у Херсонській області від 14.11.2019 року №4662-СГ надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. 20.11.2019 року позивач звернувся до ПП "Геліос-2005" із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі розробленого проекту землеустрою 08.04.2020 року ПП "Геліос-2005" звернулось від імені ОСОБА_1 із заявою про здійснення державної реєстрації земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру. Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 08.04.2020 року №РВ-6500661012020 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 . Підставою для залишення вимог позивача без задоволення став висновок державного кадастрового реєстратора про невідповідність поданих документів законодавству, а саме: проект землеустрою не відповідає ст. 198 Земельного кодексу України, - в Акті погодження меж (стор. 33 проекту) відсутнє погодження суміжних власників (землекористувачів) земельних ділянок. Не погоджуючись із рішенням відповідача, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року №3613-VI державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. За правилами ст. 5 Закону України від 07.07.2011 року №3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється, зокрема, шляхом внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом. Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону України від 07.07.2011 року №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор, зокрема, здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 24 Закону України від 07.07.2011 року №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Частиною 4 вказаної статті Закону України від 07.07.2011 року №3613-VI (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Відповідно до ч.ч. 5, 6 Закону України від 07.07.2011 року №3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства. Наведені положення Закону кореспондуються із приписами Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року №1051. Під час вирішення спору по суті судом першої інстанції вірно враховано, що підставою для відмови позивачу у проведенні державної реєстрації земельної ділянки став висновок державного кадастрового реєстратора про невідповідність поданих матеріалів вимогам закону. Державним реєстратором у своєму рішенні за результатом перевірки поданої заяви зазначено, що проект землеустрою не містить погодження меж запроектованої земельної ділянки із суміжними власниками (землекористувача), а також інформації про вчинення дій, які свідчили б про намір позивача узгодити межі запроектованої до відведення земельної ділянки. Вимоги щодо включення до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок акту приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки) передбачені ст. 50 Земельного кодексу України. Разом з цим, відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Відповідно до п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Державним комітетом України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Згідно поданих матеріалів, наданий проект землеустрою містить акт перенесення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та їх узгодження з суміжними землевласниками (землекористувачами). Вказаний акт підписаний суміжним землевласником гр. ОСОБА_2 . Також, в акті міститься відмітка, що у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 землекористувач гр. ОСОБА_5 відмовився від погодження акту без пояснення причин. Проект землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства містить висновок від 06.03.2020 експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про погодження даного проекту. Аналіз зазначених норм та обставин свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому, стаття 198 ЗК України лише визначає, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Відтак, зазначене не свідчить про те, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати проект землеустрою таким, що розроблений не у відповідності до вимог законодавства, що регулює дані правовідносини. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має у тому випадку, коли проект землеустрою відповідає всім вимогам, визначеним законодавством щодо його розроблення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), у справі №350/67/15 (провадження № 14-652цс18) та у постанові КЦС Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 599/934/16-ц. Беручи до уваги ту обставину, що не підписання суміжним землекористувачем акту перенесення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі без пояснення такої особи про причини відмови від підпису, не свідчить про невідповідність проекту землеустрою вимогам законодавства. Відтак, відсутність підпису суміжних землевласників в зазначеному акті не є підставою для прийняття державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, якщо позивач діяв добросовісно. Колегія суддів враховує, що засвідчення факту відмови суміжного землевласника від участі в проведенні робіт по закріпленню межових знаків меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підтверджує обставини про його повідомлення про дату і час проведення цих робіт та відсутність порушень п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Державним комітетом України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376. З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державним кадастровим реєстратором не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому рішення державного кадастрового реєстратора Рекун І.Л. від 08.04.2020 № РВ-6500661012020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є протиправним, підлягає скасуванню, а раніше подана заява - продовженню розгляду по суті заявлених вимог. З огляду на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував тих обставин, що позивач вчиняв дії щодо узгодження меж запроектованої до відведення земельної ділянки, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію земельної ділянки та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу державного кадастрового реєстратора Відділу у Верхньорогачинському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун Інни Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло