Постанова КЦС ВС № 359/3912/15-ц

Постанова Іменем України 19 серпня 2020 року м. Київ справа № 359/3912/15-ц провадження № 61-21365св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - Заступник прокурора Київської області, що діє в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (відповідач за зустрічним позовом) та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (відповідач за зустрічним позовом), відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 (третя особа за зустрічним позовом), Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Петрол Дістріб`юшн» (позивач за зустрічним позовом), третя особа за первісним і за зустрічним позовом - Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравто Петрол Дістріб`юшн» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року у складі судді Чирки С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У травні 2015 року Заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»), звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравто Петрол Дістріб`юшн» (далі - ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн»), третя особа - Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що в постійному користуванні ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перебуває земельна ділянка площею 70,9831 га для обслуговування існуючих інженерно-технічних об`єктів, яка належить до земель авіаційного транспорту. Під час розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки в натурі стало відомо про те, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 18 лютого 2010 року № 253 був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. На підставі цього розпорядження 23 березня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 002195. Межі спірної земельної ділянки повністю накладаються на межі земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», право на яку у встановленому порядку не було припинено. Вказані землі використовувалися для розміщення об`єктів повітряного транспорту, а тому не підлягають передачі у приватну власність. Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 2013 року № 1494 ОСОБА_1 відчужив вказану земельну ділянку ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн». Враховуючи викладене, Заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 18 лютого 2010 року № 253 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 002195, виданий 23 березня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 ; скасувати рішення від 25 червня 2013 року № 3413147 про державну реєстрацію за ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області; витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 18 лютого 2010 року № 253 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 002195, виданий 23 березня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 . Скасовано рішення від 25 червня 2013 року № 3413147 про державну реєстрацію за ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року касаційну скаргу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У січні 2019 року ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» звернулося до суду із зустрічним позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Заступника прокурора Київської області, що діє в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, треті особи: Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею, посилаючись на те, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10 червня 2002 року № 366 було затверджено технічну документацію зі складання проекту впорядкування існуючого землекористування Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль» (далі - ДМА «Бориспіль») з видачею державного акта на право постійного користування землею загальною площею 695,8513 га, з них 624,8682 га на території Гірської сільської ради, 70,9831 га - Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. На підставі цього розпорядження 19 липня 2002 року Бориспільська районна державна адміністрація Київської області видала ДМА «Бориспіль»,найменування якого змінено на ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 70,9831 га під існуючою забудовою (інженерно-технічні об`єкти) серії ІІ-КВ № 001458. Зазначені розпорядження та державний акт порушують його права та інтереси як власника земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042, а також були прийняті з порушенням вимог законодавства. Бориспільська районна державна адміністрація Київської області не мала права приймати вказане розпорядження і надавати земельну ділянку із земель державної власності у постійне користування юридичній особі, оскільки такі повноваження належали обласним державним адміністраціям. Крім того, проект відведення земельної ділянки площею 695,8513 га не розроблявся, тому ДМА «Бориспіль» не мав підстав для набуття права постійного користування земельною ділянкою площею 70,9831 га. Державний акт на право постійного користування землею підписаний неуповноваженою особою, оскільки його мав підписувати керівник відповідної обласної, а не районної, державної адміністрації. Також вказаний державний акт не відповідає формі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року №

449. Враховуючи викладене, ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» просило: визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10 червня 2002 року № 366; визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею від 19 липня 2002 року серії ІІ-КВ № 001458. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року, внесеною в протокол судового засідання, зустрічний позов ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» прийнято до спільного розгляду з позовом Заступника прокурора Київської області. У липні 2019 року Перший заступник прокурора Київської області подав до суду заяву про закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог, в якій зазначив, що спір за зустрічним позовом не стосується прав фізичних осіб, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року клопотання прокурора про закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог задоволено. Закрито провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн». Роз`яснено, що розгляд справи в цій частині належить до юрисдикції господарського суду. Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що зустрічна позовна заява ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки розгляд спору між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду. Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» залишено без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року - без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що врахувавши суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, предмет позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм процесуального права. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи. 28 листопада 2019 року ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи і не звернули уваги на те, що склад учасників справи за первісним та зустрічним позовом є ідентичним, вимоги цих позовів є взаємопов`язаними, стосуються одних і тих самих правовідносин - права власності і права користування суміжними земельними ділянками, а саме площею 69,8143 га з кадастровим номером 3220882200:03:002:0061, що використовується ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та площею 2 га з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042, яку ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» придбало в ОСОБА_1 . Крім того, з огляду на суть (характер) правовідносин первісного та зустрічного позовів задоволення одного з них повністю виключає задоволення іншого. У грудні 2019 року ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а у січні 2020 Міністерство інфраструктури України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Рух справи в суді касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Бориспільського міськрайонного суду Київської області. 19 грудня 2019 року справа № 359/3912/15-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що в цій справі ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн», яке є юридичною особою, звернулося до суду із зустрічним позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Заступника прокурора Київської області, що діє в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України. Предметом спору за зустрічним позовом є визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10 червня 2002 року № 366, яким затверджено технічну документацію зі складання проекту впорядкування існуючого землекористування ДМА «Бориспіль» з видачею державного акта на право постійного користування землею в розрізі сільських рад Бориспільського району Київської області, та визнання недійсним державного акта від 19 липня 2002 року, виданого ДМА «Бориспіль». Тобто позивач оскаржує розпорядження місцевого органу виконавчої влади, яке стало підставою для видачі ДМА «Бориспіль» державного акта, та сам державний акт, виданий юридичній особі, яким підтверджується право постійного користування землею саме юридичною особою. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до статті 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Цей припис унеможливлює розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів. В абзаці першому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, роз`яснено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що спір за зустрічним позовом ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» виник між юридичними особами і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до приписів процесуальних законів, чинних на час звернення прокурора до суду, позовні вимоги до кількох відповідачів треба було розглядати в одному провадженні, якщо такі вимоги були однорідними, зокрема нерозривно пов`язаними між собою або від вирішення однієї з них залежало вирішення інших. Такий розгляд не допускався, якщо була відсутня спільність предмета позову (пункт 29). Вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права й обов`язки, безпосередньо стосується цієї особи, а тому відповідний спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц (пункт 50), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц (пункт 36) і № 488/5027/14-ц (пункт 28), від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18 (пункт 4.15)). В цій справі позовні вимоги Заступника прокурора Київської області пов`язані з виникненням права власності на земельну ділянку у фізичної особи - ОСОБА_1 , а тому, зважаючи на суб`єктний складу та характер цих правовідносин, такі вимоги слід розглянути за правилами цивільного судочинства. При цьому зустрічний позов ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» стосується законності передачі органом місцевої влади земельної ділянки в постійне користування юридичній особі і будь яких вимог до фізичних осіб в зустрічному позові не заявлено. Крім того, оскаржувані ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10 червня 2002 року № 366 та державний акт на право постійного користування землею від 19 липня 2002 року серії ІІ-КВ № 001458 були видані значно раніше ніж ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220882200:03:002:0042 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, тому не могли впливати на його права та інтереси як власника вказаної земельної ділянки. За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що вимоги первісного та зустрічного позовів є взаємопов`язаними, стосуються одних і тих самих правовідносин, а задоволення одного з них повністю виключає задоволення іншого, не заслуговують на увагу. В зустрічній позовній заяві ТОВ «Укравто Петрол Дістріб`юшн» не заявляло вимог до фізичних осіб, натомість відповідачем за первісним позовом є ОСОБА_1 , тому посилання заявника на ідентичність складу учасників справи за первісним та зустрічним позовом є безпідставним. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравто Петрол Дістріб`юшн» залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов