Постанова КЦС ВС № 509/3844/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ справа № 509/3844/24 провадження № 61-5678св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у складі судді Гандзій Д. М. від 24 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від 24 березня 2026 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, до якої включено заперечення на протокольну ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, і ухвалив таку постанову. Зміст заявлених позовних вимог

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що 30 травня 2019 року та 03 червня 2019 року - ОСОБА_1 , а 27 травня 2019 року та 29 травня 2019 року - ОСОБА_2 були оглянуті фахівцями кафедри психіатрії та наркології Одеського національного медичного університету, які надали свої висновки про наявність у них обох одночасно, психічного розладу у виді помірного депресивного розладу F-32/1 за міжнародною класифікацією хвороб, що було підкріплено висновками товариства з обмеженою відповідальністю «Kind» про наявність у них обох психічного розладу.

3. На момент підписання нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01 червня 2019 року (підписи посвідчені приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Гурською В. С.) вони були дієздатними, однак знаходились у стані, в якому не розуміли значення своїх дій і не могли керувати ними, страждаючи на психічний розлад.

4. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили позов задовольнити, визнати недійсним правочин - нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01 червня 2019 року, підписи в якій посвідчені приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Гурською В. С. про наступне: нам відомо про те, що у зв`язку з невиконанням зобов?язань по кредитному договору № 014/0018/74/86629, укладеному між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 06 грудня 2007 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 та не заперечуємо проти продажу вищевказаних житлового будинку і земельної ділянки. У зв`язку з вищенаведеним підтверджуємо, що будь-яких матеріальних та фінансових претензій до ОСОБА_4 ми не маємо і не з?являться. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Протокольною ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивачів про призначення судової амбулаторної психіатричної експертизи, оскільки позивачами подано клопотання з пропуском процесуального строку.

6. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цей позов направлений на штучне спотворення обставин начебто психічної хвороби одночасно у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які нібито з`явились за кілька днів до підписання оспорюваної нотаріально посвідченої заяви позивачів, з одним діагнозом, скерований на умисне позбавлення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та житловий будинок, які остання придбала у відповідачки ОСОБА_4 , а тому на думку суду, вказаний позов є штучним, необґрунтованим та безпідставним, в задоволенні його слід відмовити. У справі відсутні будь-які докази про об`єктивні, існуючі та розумні передумови, які вплинули або могли вплинути на психічний стан ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час написання оспорюваної заяви, яку вони вважають правочином Короткий зміст ухвали та постанови суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Судакова В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення амбулаторної психіатричної експертизи.

9. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Однак докази, які містяться в матеріалах справи, є достатніми для розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

10. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Судаков В. В., задоволено частково.

11. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

12. У решті рішення залишено без змін.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обраний позивачами спосіб захисту не забезпечить поновлення прав, які вони вважають порушеними, а також не гарантує можливість отримання відшкодування. Тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав неефективного способу захисту права. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не позбавлені можливості захистити право власності, яке, на їх думку, є порушеним, шляхом витребування спірного нерухомого майна від останнього набувача. Узагальнені доводи касаційної скарги 14. 27 квітня 2026року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Судаков В. В., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року та ухвалу про відмову у призначенні судової амбулаторної психіатричної експертизи суду першої інстанції, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року та ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у призначенні судової амбулаторної психіатричної експертизи, справу направити на новий розгляд.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 372/4359/15, від 31 січня 2025 року у справі № 755/9717/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відхилили клопотання про призначення судової амбулаторної психіатричної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції було подано своєчасно. Якщо позовні вимоги обґрунтовуються психічним станом позивачів, то суд зобов`язаний призначити таку експертизу, висновки якої не мають заздалегідь встановленої сили, однак підлягають дослідженню у сукупності з іншими доказами. Заздалегідь відхиляючи підстави для призначення експертизи, яка є обов`язковою в силу пункту 2 частини другої статті 105 ЦПК України, суд проявляє упередження на користь відповідачів.

17. Заявниця вважає, що позивачами обрано ефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки у справі № 509/493/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 було відмовлено у витребуванні майна з чужого незаконного володіння, а мотиви суду зводилися до того, що у нотаріально посвідченій заяві від 01 червня 2019 року ОСОБА_1 та її чоловік підтвердили їх обізнаність про належність спірної нерухомості на праві власності ОСОБА_3 та зазначили про відсутність заперечень проти продажу цього майна ОСОБА_3 іншій особі, що унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

18. Також заявниця стверджує, щоособливості психічного розладу, про який надано докази, може свідчити і про те, що позивачі не усвідомлювали сам факт підписання заяви від 01 червня 2019 року, що може бути підтверджено шляхом проведення судової амбулаторної психіатричної експертизи, у чому протиправно відмовлено судами першої та апеляційної інстанції. 19. 27 квітня 2026року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Судаков В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року та ухвалу суду першої інстанції про відмову у призначенні судової амбулаторної психіатричної експертизи, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року та ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у призначенні судової амбулаторної психіатричної експертизи, справу направити на новий розгляд.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 372/4359/15, від 31 січня 2025 року у справі № 755/9717/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відхилили клопотання про призначення судової амбулаторної психіатричної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. У касаційній скарзі заявник зазначає, що призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи. Психічний стан здоров`я позивачів був єдиною підставою позову. Однак суди попередній інстанцій безпідставно відмовили у призначенні експертизи.

22. Заявник зазначає, що відхиливши клопотання про призначення експертизи, яка є обов`язковою в силу пункту 2 частини другої статті 105 ЦПК України, суд був упередженим на користь відповідачів.

23. Згідно з доводами касаційної скарги, у цій справі без оспорювання окремого правочину - нотаріально посвідченої заяви від 01 червня 2019 року, з підстав, що підтвердить вибуття майна з їхнього володіння проти їх волі, передчасно повторно звертатись до суду з позовом про витребування цього майна у добросовісного набувача. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. Ухвалами Верховного Суду від 30 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 509/3844/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відзив на касаційну скаргу не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. ОСОБА_1 на праві приватної власності належали земельна ділянка, площею 0,1 га та житловий будинок, загальною площею 402,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10 грудня 2007 року, витягом з державного реєстру правочинів № 5110884 від 10 грудня 2007 року, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 2311365 від 04 серпня 2008 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20175179 від 10 вересня 2008 року. 26. 06 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/0018/74/86629, згідно з умовами якого банк мав надати позичальнику кредит у розмірі 380 016,00 дол. США, зі сплатою 13 % річних за користування кредитом.

27. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно, а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , житловою площею 158,2 кв. м, загальною площею 402,6 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,1000 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

28. У подальшому, 31 серпня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклало з ПАТ «Вектор Банк» договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 10 грудня 2007 року.

29. У свою чергу, 31 серпня 2016 року ПАТ «Вектор Банк» (іпотекодержатель та/або кредитор) уклало з ТОВ «Стандард Фінанс Групп» (новий іпотекодержатель та/або новий кредитор) договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 30. 31 серпня 2016 року ТОВ «Стандард Фінанс Групп» (іпотекодержатель та/або кредитор) уклало з ОСОБА_4 (новий іпотекодержатель та/або новий кредитор) договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

31. ОСОБА_4 набула статусу іпотекодержателя за іпотечним договором, та в подальшому зареєструвала за собою право власності на зазначені об`єкти. 32. 01 червня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами.

33. Відповідно до копії оскарженої нотаріально посвідченої заяви, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали згоду ОСОБА_4 на продаж земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . У заяві зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відомо про те, що у зв`язку з невиконанням зобов`язань по кредитному договору № 014/0018/74/86629, укладеному між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 06 грудня 2007 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 , та не заперечували проти продажу вищевказаних житлового будинку і земельної ділянки. У зв`язку з вищенаведеним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що будь-яких матеріальних та фінансових претензій до ОСОБА_4 вони не мають і такі не з?являться у майбутньому.

35. Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначали, що під час підписання заяви про надання згоди на продаж житлового будинку та земельної ділянки, вони знаходились у стані, у якому не розуміли значення своїх дій та не могли керувати ними, оскільки страждали на психічний розлад. На підтвердження цього, до суду були надані копії консультаційних висновків спеціаліста щодо стану здоров`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційних скарг до задоволення не підлягає.

37. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Згідно із частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

40. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

41. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

42. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

43. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

44. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18), від 06 квітня 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-84гс20)).

45. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21)).

46. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом, просили визнати недійсною угоду, а саме заяву про надання згоди на відчуження майна, з підстав того, що вони в момент підписання заяви знаходились у стані, у якому не розуміли значення своїх дій та не могли керувати ними, оскільки страждали на психічний розлад.

47. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

48. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

49. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними визначенні у статті 225 ЦК України.

50. Частинами першої, другої цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

51. Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

52. Для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи.

53. У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15 зазначається, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

54. Крім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

55. Слід також звернути увагу на те, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

56. Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

57. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

58. Коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

59. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

60. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

61. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (зокрема, постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

62. Слід звернути увагу, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (справа № 509/5570/19) до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф. про визнання протиправними, скасування рішень та скасування записів про право власності.

63. Предметом вказаного спору були житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Постановою Одеського апеляційного суду від22 лютого 2023 рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

65. Під час розгляду справи № 509/5570/19 позивачка ОСОБА_1 жодним чином не згадувала про те, що вона та ОСОБА_2 були оглянуті фахівцями кафедри психіатрії та наркології Одеського НМУ та ТОВ «Kind» з наданням висновків про наявність у них обох одночасно психічного розладу у виді помірного депресивного розладу.

66. Справа № 509/5570/19 розглядалась судами протягом 5 років, впродовж яких позивачка не згадувала про наявність проблем зі здоров`ям, нездатність усвідомлювали значення своїх дій під час підписання заяви.

67. Слід також звернути увагу на те, що в матеріалах цієї справи відсутні будь-які відомості щодо історії хвороб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проходження ними амбулаторного або ж стаціонарного лікування з приводу психічних розладів у відповідний період.

68. Позивачі у цій справі звернулися до суду лише у червні 2024 року, тобто через п`ять років з моменту складення нотаріально посвідченої заяви, яка є предметом розгляду у цій справі.

69. Разом з тим, згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справі № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

70. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22, пункт 9.47) та інших).

71. Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд загалом правильно виходив з того, що обраний позивачами спосіб захисту не забезпечить поновлення їх прав. Позивачі з дотриманням вимог статті 388 ЦК України можуть вимагати витребування належного майна від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, довівши обставини незаконного вибуття такого майна на підставі допустимих і достатніх доказів.

72. Відповідно до частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

73. Згідно із статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

74. Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

75. Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема недобросовісну поведінку позивачів, спрямовану на уникнення виконання боргових зобов`язань, відсутність достатніх медичних документів, які б могли свідчити про наявність проблем з психічним здоров`ям, суд першої інстанції, враховуючи наявні у справі докази, обґрунтовано протокольною ухвалою відмовив у призначенні експертизи, зокрема з підстав того, що клопотання подано з пропуском строку.

76. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивачів про призначення амбулаторної психіатричної експертизи, апеляційний суд мотивовано виходив з того, що докази, які містяться в матеріалах справи, є достатніми для розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. У подальшому апеляційний суд встановив, що позов не підлягає до задоволення у зв`язку з обранням неналежного способу захисту права власності.

77. Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

78. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційних скарг, які є подібними, по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

79. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційних скарг, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотрималися норм процесуального права.

80. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

81. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

82. З урахуванням доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, до якої включено заперечення на протокольну ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, залишити без задоволення.

3. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року, в незміненій за результатами апеляційного перегляду частині, та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович