Постанова КЦС ВС № 524/8218/16-ц

Постанова Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ справа № 524/8218/16-ц провадження №61-47208св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 серпня 2018 року у складі судді Нестеренка С. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 тривалістю в шість місяців. В обґрунтування позову зазначав, що проживає постійно в Російській Федерації . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , про що йому стало відомо лише 01 жовтня 2016 року. Після смерті матері відкрилася спадщина на належну їй частину квартири АДРЕСА_1 . 12 жовтня 2016 року він звернувся до Першої Кременчуцької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак постановою державного нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини є окреме проживання від матері за межами України, відсутність інформації про її смерть, його хвороба, а також проведення бойових дій на території України. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 квітня 2017 року відповідача ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , було замінено на його правонаступника ОСОБА_2 Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 лютого 2018 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_8 до участі у справі було залучено ОСОБА_3 , який разом з його матір`ю ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 . Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що з січня 2015 року по жовтень 2016 року йому не було відомо про смерть матері, а також докази того, що його проживання за межами України у вказаний період часу було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк. Посилання позивача на відсутність у нього відомостей про смерть матері у зв`язку з його проживанням за межами України, а також щодо його захворювань та необхідності проведення лікування у період з 25 січня 2015 року до 25 липня 2015 року не підтверджені належними і допустимими доказами. Доводи позивача щодо воєнного конфлікту на території Україниє надуманими, оскільки місто Кременчук Полтавської області не входило та не входить до зони проведення антитерористичної операції. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, однак він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, відсутніправові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 серпня 2018 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки є громадянином Російської Федерації та постійно там проживає. Після початку воєнних дій у Донецькій області він до України не приїздив, побоюючись інформації щодо стану справ, яка розповсюджувалася в російських засобах масової інформації, та неможливості в подальшому виїхати з України. Його родичі приховали від нього смерть матері, сподіваючись на те, що він пропустить строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Після смерті матері він періодично хворів, тому не міг вчиняти юридично значимі дії, в тому числі подати заяву про прийняття спадщини. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Автозаводського районного суду м. Кременчука. 15 лютого 2019 року справа № 524/8218/16-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради у жовтні 1999 року, квартира АДРЕСА_1 належала позивачу ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в рівних частинах. ОСОБА_5 , яка є матір`ю позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 26 січня 2015 року Центральним ВДРАЦС Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . 20 лютого 2015 року до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 03 жовтня 2016 року Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є відповідачі у справі. Позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 доводилися один одному рідними братами. ОСОБА_1 звернувся до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 12 жовтня 2016 року. Постановою державного нотаріуса Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Шишакової Н. А. від 12 жовтня 2016 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв`язку з пропуском ним шестимісячного строку для прийняття спадщини. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України). Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, 14 вересня 2016 року у справі № 6- 1215цс16. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оцінивши зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку для прийняття спадщини після ОСОБА_5 та визнавши їх неповажними, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували статтю 1272 ЦК України і обґрунтовано відмовили у задоволенні позову. Доводи заявника про те, що він тривалий час не знав про смерть матері не спростовують правильність такого висновку, оскільки необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною, тобто такою, що зумовлена об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, причиною невчинення відповідної дії. Посилання заявника на його періодичні захворювання, у зв`язку з якими він не міг подати заяву про прийняття спадщини, та необхідність лікування касаційний суд відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку оцінили подані сторонами докази і встановили, що ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження проходження ним будь-якого лікування у період з 25 січня 2015 року по 25 липня 2015 року, тобто протягом шести місяців з дня смерті матері. Доводи касаційної скарги про те, що він проживає у Російській Федерації та у зв`язку з бойовими діями та інформацією, яка розповсюджувалася російськими засобами масової інформації щодо ситуації в Україні, не міг приїхати в Україну та подати заяву про прийняття спадщини, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з пунктом 3 глави 10 розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заява про прийняття спадщини, справжність підпису на якій посвідчується нотаріально, може подаватися засобами поштового зв`язку, а тому віддаленість місця проживання не свідчить про існування у заявника реальних перешкод звернутися із заявою про прийняття спадщини. Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, і стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 серпня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року залишити без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 серпня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов