Постанова 4809 № 393/148/20

ПОСТАНОВА Іменем України 01 вересня 2020 року м. Кропивницький справа № 393/148/20 провадження № 22-ц/4809/1200/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Карпенка О.Л., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року у складі судді Рачкелюка Ю.В. і В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість у розмірі 10904 грн 08 коп за кредитним договором № б/н від 24.03.2008, яка складається з наступного: - 3780,00 грн - заборгованість за кредитом; - 6366,74грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 250,00 грн - штраф (фіксована частина); - 507,34 грн - штраф (процентна складова). Позовна заява мотивована тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 24.03.2008, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив згоду на те що, підписана заява разом з ''Умовами та правилами надання банківських послуг'', «Правилами користування платіжною картою» та ''Тарифами Банку'', які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення кредитної заборгованості, тому станом на 31.01.2020 остання має заборгованість в сумі 10904 грн 08 коп, з яких: заборгованість за кредитом - 3780,00 грн; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 6366,74 грн; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: штраф (фіксована частина) - 250 грн; штраф (процента складова) - 507,34 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ ''ПРИВАТБАНК''. Заочним рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ''ПРИВАТБАНК'' (місце знаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитом по кредитному договору № б/н від 24.03.2008 у розмірі 3780,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів, штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві, так як довідка про умови кредитування та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, та з огляду на відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. До суду надана копія заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що він згоден, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2019 в справі № 923/760/18, твердження суду першої інстанції про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача (позичальника) під Умовами та Правилами надання банківських послуг є нікчемними і безпідставними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та Правилами закон не вимагає. Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 по справі № 642/5533/15-ц, та у постанові від 19.09.2019 у справі № 127/7543/17, у постанові від 23.12.2019 у справі № 375/250/18. В заяві, підписаній відповідачем, також зазначено: -вид картки - Універсальна, 30 днів пільгового періоду; - кредитний ліміт (початковий) - 250,00 грн; - валюта - гривня; - базова процентна ставка - 3% на місяць (36% річних) на залишок заборгованості; - умова щодо сплати штрафу - «У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 120 днів, сплачується штраф у розмірі 250, 00 грн + 5% від суми позову. Крім заяви, відповідачем також в той же день підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка є в матеріалах справи. В даній довідці, підписаній відповідачем, вказано: - тип кредитної лінії; - пільговий період (30 днів); - базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3 % в місяць (36% річних); - розмір та строк внесення щомісячних платежів; - розмір комісії за зняття готівки; - розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості; - розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням. Тобто, відповідач був належним чином проінформований про умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом, а також штрафів, на що суд не звернув уваги. З виписки про рух коштів вбачається, що відповідач користувалася кредитним коштами, знімала кошти в банкоматах та інше. Крім цього, відповідач частково погашала наявну заборгованість та продовжувала користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції посилався на правову позицію, висловлену у постанові Великої палати Верховного Суду України від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц. В даній справі не може бути взята до уваги позиція ВС, висловлена Великою Палатою Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, оскільки вона висловлена в іншій кокретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору які погоджені між сторонами у належний спосіб, а в підписаних відповідачем документах умови кредитування не містилися. В даній справі умови кредитування належним чином погоджені із відповідачем, що підтверджується підписаною нею заявою та довідкою про умови кредитування. Судом першої інстанції не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 136/840/17, в якому обґрунтованими є доводи заявника про наявність умов кредитування у заяві, підписаній позичальником 12.08.2008. Токаж судом не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 750/6058/17-ц, в якому відповідач підписала довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто відповідач погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування. Судом не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 382/327/18-ц де зазначено, що у довідці про умови кредитування від 11.02.2011 зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5). Зазначена довідка підписана від імені відповідача. Судом не враховано висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 358/384/19 де зазначено, що у довідці про умови кредитування від 17.03.2011 зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів від заборгованості.., пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісія. Зазначена довідка підписана відповідачем. Суд першої інстанції не дослідив у встановленому порядку належні та допустимі докази по справі, які підтверджують повідомлення відповідача про умови щодо сплати відсотків за користування кредитом, а також штрафів. Як видно з матеріалів справи, у тому числі заяви та довідки про умови кредитування, що підписані відповідачем, сторони погодили істотні умови договору, в тому числі базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а він його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні штрафів та порушив норми матеріального права. Як вбачається із заяви відповідача та довідки про умови кредитування, що містить підпис відповідача, сторонами погоджено всі умови кредитування, у тому числі щодо сплати штрафів. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 10904 грн 08 коп, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020 становить 210200 грн), апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає. За приписами ст.ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Відповідно до ст.ст. 625,1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та у разі невиконання ним обов`язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданих суду документів, 24.03.2008 року відповідач у АТ КБ «ПриватБанк» оформив заяву на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із ''Умовами та Правилами надання банківських послуг'', «Правилами користування платіжною картою» та ''Тарифами Банку'', які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70 становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав заяву позичальника від 24.03.2008, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 05.05.2008, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, довідки про зміну кредитування та про видані картки клієнту. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків та штрафу за користування коштами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Однак, суд першої інстанції не дав оцінки долученої до позовної заяви підписаної відповідачем копії Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.13). У вказаній довідці сторони узгодили умови кредитування, а саме, що відсоткова ставка встановлюється на рівні 3 % на місяць, за порушення умов договору передбачена сплата пені та штрафу. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку відсотків та штрафу за користування коштами. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.03.2015 залишок заборгованості по процентам складає 311,60 грн. З 01.04.2015 по 09.11.2017 сума основної заборгованості (тіло кредиту) складає 4773,87 грн. Заборгованість по відсоткам по ставці 36% річних за період з 01.04.2015 по 09.11.2017 складає 4477,75 грн (4773,87/100%*36%=1718,59 грн відсотків в рік, 1718,59/365*951 днів = 4477,75 грн). З 10.11.2017 по 30.09.2018 сума основної заборгованості (тіло кредиту) складає 3780,00 грн. Заборгованість по відсоткам по ставці 36% річних за період з 10.11.2017 по 30.09.2018 (по строк дії карткового рахунку 09/18) складає 1211,67 грн (3780,00/100%*36%=1360,80 грн відсотків в рік, 1360,80/365*325 днів = 1211,67 грн). Всього заборгованість по відсоткам з 01.04.2015 по 30.09.2018 складає 6001,02 грн (311,60+4477,75+1211,67=6001,02). За період з 01.04.2015 по 30.09.2018 (по строк дії карткового рахунку 09/18) позичальником внесено коштів у розмірі 6820,33 грн, які були розподілені наступним чином: - 4473 - 693,87=3780,00 грн - залишок основної заборгованості (тіло кредиту); - 6001,02 - 4654,32=1346,70 грн - залишок заборгованості по відсоткам по ставці 36% річних; - 1472,14 - 1472,14=0 грн - залишок заборгованості за пенею; Отже, заборгованість по процентам по ставці 36% річних складає 1346,70 грн. За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам по ставці 36% річних в розмірі 1346,70 грн. Позовні вимоги в частині стягення заборгованості за пенею задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості пеня позичальником погашена. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні пені з тих підстав, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Але суд не дав оцінку Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.10), якою передбачено, що за несвоєчасне погашення заборгованості сплачуються пеня. Однак в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з інших підстав, а саме з підстав того, що сума боргу за пенею боржником погашена. Крім того, Довідкою передбачено, що в разі порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів, сплачується штраф 250 грн + 5% від суми позову. Оскільки відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем допущено порушення строк платежів по грошовим зобов`язанням більше ніж на 120 днів, з відповідача підлягає стягненню штраф, фіксована частина в розмірі 250 грн. Разом з тим, стягнення штрафу в розмірі 5% від суми позову задоволенню не підлягає, оскільки заявлена позивачем сума позову є необґрунтованою. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права, без належної оцінки наданих позивачем доказів, дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи і дослідженим доказам, з порушенням вищезазначених норм матеріального права, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у межах строку кредитування, а також штрафу, розмір яких передбачено Довідкою. Рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені та штрафу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1346,70 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 250 грн штрафу, а в задоволенні позовних вимог про стягнення пені необхідно відмовити. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви та апеляційної скарги банк сплатив 5255 грн судового збору. В межах задоволених вимог в сумі 5376,7 грн (49,3%) з відповідача на користь банку підлягає стягненню 2590,71 грн сплаченого банком судового збору. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та в стягненні штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПО 14360570) 1346 грн 70 коп заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 250 грн - штрафу. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею відмовити. Заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПО 14360570) 2590 грн 71 коп судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді Л. М. Дьомич О. Л. Карпенко