Постанова 4824 № 752/4607/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2023 року місто Київ справа № 752/4607/21 провадження №22-ц/824/4069/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. сторони: позивач - АТ Комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Базик Олексієм Павловичем, на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 3 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Ольшевської І.О., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року позивач АТ Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 251448,19 грн. за кредитним договором № б/н від 7 червня 2016 року, яка складається з 200000 грн. - заборгованість за кредитом; 51448,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 7 червня 2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 200000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 3 червня 2022 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 200000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 46101,23 грн. заборгованості за процентами. В іншій частині позову відмовити. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Базик О.П. подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовити. Рішення суду першої інстанції оскаржується з мотивів неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування матеріального права. Зокрема, зазначає про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 дійсно звертався в банк з метою отримання банківських послуг та підписував анкету-заяву. В матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_1 кредиту, ліміт якого становив 200000 грн. В матеріалах справи взагалі відсутній документ як паспорт споживчого кредиту, який відповідач ніколи не підписував. Апелянт акцентує увагу, що матеріали справи не містять взагалі первинних документів, які б могли підтверджувати або спростовувати саме факти: видачі грошових коштів як в безготівковій так і в готівковій формі, зокрема, внаслідок виконання, проведення операцій за договором кредиту, на який посилається позивач. В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи. В судове засідання ОСОБА_1 та його представник адвокат Базик О.П. не з`явилися. Про день та час розгляду справи повідомлені. ОСОБА_1 повідомлений шляхом направлення судового повідомлення на адресу місця реєстрації, повідомлення повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Адвокат Базик О.П. повідомлений на електронну адресу, зазначену адвокатом в апеляційній скарзі. Причини своєї неявки відповідач та його представник суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Стадніков Д.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 7 червня 2016 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно якої отримав кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку в розмірі 200000 грн. Така анкета-заява містить анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Також в ній зазначено, що відповідач приєднується до Умов і правил надання банківських послуг Приватбанку, які разом з пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування. Крім того, судом установлено, що відповідачем 16 жовтня 2018 року був підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому визначено, що процентна ставка поза межами пільгового періоду складає 37,2% річних. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами був укладений кредитний договір, на виконання умов укладеного договору позивачем надавалися в межах встановленого ліміту відповідачу в кредит грошові кошти, відповідач же свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, з огляду на що у нього утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 14 грудня 2020 року складає 200000 грн. за тілом кредиту. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем за тілом кредиту. Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам, суд першої інстанції виходив із того, що підписавши паспорт споживчого кредиту, відповідач погодив з позивачем процентну ставку за користування коштами поза межами пільгового періоду. Заборгованість по процентам має обраховуватися з дати погодження відповідачем умов кредитування, тобто з 16 жовтня 2018 року (дата підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту). Таким чином, суд першої інстанції вважав, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість по процентам в сумі 46101,23 грн., заборгованість по яких відповідач не спростував. Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна, виходячи з наступного. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 7 червня 2016 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 7 червня 2016 року , посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. З виписки по рахунку не вбачається розмір процентів і не підтверджує, що такий розмір був погоджений сторонами. Паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (ст.13) (правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20). Отже, оскільки паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору, висновок суду першої інстанції про те, що, підписавши паспорт споживчого кредиту, відповідач погодив з позивачем процентну ставку за користування кредитними коштами поза межами пільгового періоду, є помилковим. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитним коштами, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умова та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не надані докази на підтвердження видачі ОСОБА_1 грошових коштів, є безпідставними. Факт звернення ОСОБА_1 до банку та укладення договору підтверджується анкетою - заявою від 7 червня 2016 року. На виконання умов укладеного договору ОСОБА_1 були видані кредитні картки, що підтверджується довідкою банку ( ас.29). Зміна умов кредитування та обслуговування кредитних карт підтверджується також довідкою банку ( ас.28). Факт видачі коштів ОСОБА_1 і факт користування останнім грошовими коштами підтверджується випискою по рахунку ( а.с.11- 27). Зазначені обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані. Доказів на підтвердження виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів стороною відповідача суду не надано. За таких обставин висновок суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту є правильним, оскільки ОСОБА_1 , отримавши у кредит кошти, їх не повернув. Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , підлягають перерозподілу судові витрати АТ КБ «Приватбанк», пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, та судові витрати ОСОБА_1 , пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги. З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Базик Олексієм Павловичем, задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 3 червня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ( 01001, м.Київ, вул..Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 7 червня 2016 року в сумі 200000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3000,02 грн. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1134,40 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 6 березня 2023 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус