Постанова 4855 № 640/2683/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2683/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта банк", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей щодо ОСОБА_1 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк" шляхом внесення відомостей щодо ОСОБА_1 на суму 117 902,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання листа-відповіді уповноваженої особи від 13.11.2018, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущено. При цьому, як вказує апелянт дата підписання уповноваженою особою листа № 8821/2924 23.02.2015 не можна визначати як початок перебігу строку звернення до суду, а необхідно визначати як початок перебігу бездіяльності про яку міг дізнатися позивач та яка триває. У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 укладено з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 23 лютого 2015 року №003-21907-230215, відповідно до якого позивачу відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 вихідний залишок коштів становить 117 902,00 грн. Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича від 13 листопада 2018 року №7547 на запит представника позивача від 01 листопада 2018 року, яким повідомлено про залишок коштів на рахунку та про те, що за результатом перевірки виявлено, що договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 23 лютого 2015 року №003-21907-230215 є нікчемним відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на що, інформацію щодо позивача згідно названого договору не включено до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). При цьому, частиною 1 статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність визначення судом дотримання строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід з`ясувати коли розпочався перебіг цього строку, чи дотримано позивачем строк звернення до суду, чи є підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Предметом спірних правовідносин в даному випадку є бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей щодо ОСОБА_1 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позивач фактично оскаржує наслідки визнання Уповноваженою особою Договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 23 лютого 2015 року №003-21907-230215, відповідно до п. 7 частини третьої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемним. Так, в обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення позивач зазначив про те, що має місце триваюча бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо включення відомостей щодо ОСОБА_1 до Переліку вкладників АТ "Дельта Банк" для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі №826/8908/17 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо не включення повної інформації до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) протиправною; зобов`язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. внести зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення інформації про депозитний рахунок № НОМЕР_1 відкритий у АТ "Дельта Банк" на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та суми гарантованої виплати у розмірі 117 902,00 грн. Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі №826/8908/17 набрала законної сили 30 серпня 2018 року. Даним судовим рішенням встановлено, що позивачем 09 жовтня 2015 року отримано гарантовану суму в розмірі 37 077,70 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичним особам. Відтак, із вказаного судового рішення, що набрали законної сили вбачається обізнаність позивача про порушення його права, яке полягало у невключені до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів, ще у 2015 році. При цьому, незнання про порушення своїх прав через власну бездіяльність або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Натомість, до суду першої інстанції позивач звернувся лише у лютому 2019 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого для звернення до адміністративного суду з позовом. Викладені в апеляційній скарзі позивачем доводи є безпідставними, не підтверджують поважність пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом і не спростовують висновків суду першої інстанції. Доказів неможливості звернутися з даним позовом у визначені процесуальним законом строки позивач не надав. Враховуючи викладене, колегія суддів вважаючи, що позивач будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надав. Натомість колегія суддів звертає увагу, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта банк", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - без розгляду. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови підписано -02 вересня 2020 року. Головуючий суддя Л.В.Бєлова Судді В.О.Аліменко, Н.В.Безименна