Постанова 4857 № 1.380.2019.003272

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003272 пров. № А/857/5971/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Кітраль Х. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.003272 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Москаль Р. М., час ухвалення рішення 10.04.2020 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 10.04.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив зобов`язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року позов задоволено. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» було вчинено належні відповідні дії на виконання своїх повноважень щодо виявлення нікчемності договору банківського вкладу (депозиту), який був укладений між банком та позивачем у період заборони укладення депозитних договорів з підстав віднесення банку до проблемних. Отже, за умови нікчемності договору банківського вкладу, відсутні і будь-які юридичні наслідки такого договору, у тому числі і право розривати договір та розпоряджатися коштами, перераховуючи їх на поточний рахунок згідно з умовами того ж таки нікчемного договору банківського вкладу з подальшим претендуванням на включення до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Крім того, суд порушив вимоги п.4 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №813/6533/15 було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії. Предмет та підстави позову у справі №813/6533/15 аналогічні предмету та підставам позову у цій справі, тому провадження у справі підлягало закриттю. Також апелянт звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у частині не застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору банківського вкладу (депозиту), відповідає усталеній практиці Верховного Суду. Також зазначає, що строк звернення до суду з позовом не пропущено, оскільки такий строк слід обчислювати з моменту отримання 21 червня 2019 року позивачем листа-відповіді №2736/6, в якому відповідач повідомив про відсутність правових підстав для включення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників та, як наслідок, неподання інформації щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, представник позивача подала клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2015 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 уклали договір № 016-13999-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США. Відповідно до пункту 1.2 цього Договору сума вкладу складає 7800 доларів США (а.с.18). Додатковою угодою №1 до договору №016-13999-120215 від 12 лютого 2015 року сторони домовились пункт 1.8 Договору викласти в такій редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовилися, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений (а.с.19). 12 лютого 2015 року на вказаний вище особовий рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти в сумі 7800 доларів США з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №45788568 від 12 лютого 2015 року (а.с.20). Відповідно до постанови Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. 03 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію по 02 червня 2015 року, у подальшому продовжено по 04 жовтня 2015 року. 02 жовтня 2015 року Національний банк України за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалив постанову №664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». З 05 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк». Представник ПАТ «Дельта Банк» Сичевська Ю. К. скерувала ОСОБА_1 повідомлення №8821/1169 від 23 серпня 2015 року, в якому повідомила позивача про нікчемність його договору банківського вкладу (депозиту) №016-13999-120215 від 12 лютого 2015 року, укладеного з ПАТ «Дельта Банк», відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.23). 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 через відділення AT «Укрексімбанк» отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 792,85 грн відсотків за договором банківського вкладу (а.с. 21-22). Листом від 05 червня 2019 року №05/19 ОСОБА_1 через уповноваженого представника адвоката Шимборську О. А. звернувся до відповідача з вимогою подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №016-13999-120215 від 12 лютого 2015 року (а.с. 24-27). Листом відповідача від 14 червня 2019 року №2736/6 представника позивача повідомлено, що з огляду на те, що договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» №016-13999-120215 від 12 лютого 2015 року є нікчемним відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому відсутні правові підстави для включення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (а.с.28). Не погодившись з такою відповіддю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому уповноважена особа Фонду повинна була включити відомості про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та визначити суми, що підлягають відшкодуванню. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регулюється порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню. При цьому, відповідно до ч.6 цієї статті, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з ч.5 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Відповідно до п.3,4 розд.ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. П.6 розд.ІІІ Положення порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачає, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Згідно з п.2,4 розд. IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. За змістом ч.1 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду. Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25). Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється. Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського вкладу), яка визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Так, матеріалами справи стверджується, що ПАТ «Дельта Банк» віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року, тоді як депозитний договір з позивачем укладений 12 лютого 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин уже має бути вчинений неплатоспроможним банком. Згідно з положеннями ст.37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст.228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що поняття подрібнення вкладів, розбивка вкладів, вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під подрібненням чи розбивкою розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. Водночас, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. При цьому, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону (ч.2 ст.215 ЦК України та ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст.38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. Підставою для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання грошового відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є встановлення факту дроблення вкладу. Разом з тим, як було встановлено раніше, додатковою угодою від 12 лютого 2015 року №1 до договору від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215 внесено зміни та пункт 1.8 Договору викладено у такій редакції: «зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору». Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений (а.с.19). Відповідно до ч.1 ст.1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Таким чином, на переконання колегії суддів, вказаною додатковою угодою знято обмеження щодо надходження коштів на рахунок позивача шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ч. 4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для відмови у відшкодуванні коштів по рахунку позивача, відповідачем надано не було, а судом не встановлено. Колегія суддів зауважує, що відповідно до платіжного доручення 12 лютого 2015 року №45788568 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача за договором №016-13999-120215 відбулось шляхом перерахування останніх з поточного рахунку ОСОБА_3 . Таким чином, позивач та ПАТ «Дельта Банк» самим договором визначили, що кошти можуть бути перераховані з відкритого поточного рахунку або внесені через касу, а тому у відповідача були відсутні підстави вважати операції за договором банківського вкладу (депозиту) від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215 такими, що здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок та не передбачали фактичного переміщення реальних грошових коштів, а також визнавати договір нікчемним. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку. Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В. В. не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Колегія суддів вважає, що в межах розгляду цієї справи відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Щодо доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З позовної заяви вбачається, що про порушення своїх прав, зокрема не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_5 Г. С. дізнався з листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича від 14 червня 2019 року №2736/6, а тому суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду, оскільки застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення права позивача на справедливий суд. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №813/5909/15, яка відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Щодо доводів апелянта про порушення пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України такі є необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд встановив, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року закрито провадження у справі № 813/6533/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання до вчинення дій. Підставою для закриття провадження у справі стало те, що Верховний Суд України, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спорах цієї категорії дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів (від 15 червня 2016 року, справа № 21-286а16). Однак, колегія суддів звертає увагу, що 05 червня 2019 року позивач через свого представника звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В. В. щодо невідкладного подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215. Листом від 14 червня 2019 року № 2736/6 відповідач повідомив про відсутність підстав для включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215. У зв`язку з чим, позивач 27 червня 2019 року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про зобов`язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В. В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215. Наведене вище, на переконання колегії суддів свідчить, що позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені з інших підстав, ніж ті, які були предметом судового розгляду у справі № 813/6533/15, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин п.4 ч.1 ст.238 КАС України та закриття провадження у справі. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року №016-13999-120215, є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.003272 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 09 липня 2020 року.