Постанова 4857 № 813/3649/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/3649/15 пров. № А/857/7144/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання Ратушної М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року (головуючий суддя Карп`як О.О., м.Львів, повний текст складено 30.04.2020) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича в якому просила визнати протиправними дії та рішення, викладене в повідомленні №8821/3320 від 23.09.2015 щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №001-13405-160115 від 16.01.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ; визнати протиправними бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення позивача до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за договором №001-13405-160115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» та договором №007-13534-160115 від 16.01.2015 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у доларах США та розміщення на ньому грошових коштів в доларах США, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича здійснити всі необхідні дії щодо виплати коштів позивачу як вкладнику АТ «Дельта Банк» за договором №007-13534-160115 від 16.01.2015 на відкриття та обслуговування поточного рахунку№ НОМЕР_1 у доларах США, в межах сум відшкодування, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме включити до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів та виплатити кошти. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що 02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 08.04.2015 тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 03.08.2015 року строк здійсненню тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно. Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015, відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 619 від 20.02.2017 року продовжено строк процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки по 04 жовтня 2019 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 772 від 04.04.2019 року продовжено строк процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на один рік по 04 жовтня 2020 року включно. Отже, починаючи з 03.03.2015, Банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону. Відповідно 8 частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами Банку після 16.01.2015 року включно. Так, дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (200 000 грн.), і відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ «Дельта Банк» та реалізації його майна. 3 огляду на це, вказані фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. Таким чином, вказані операції призвели до того, що власник великого вкладу, залучивши кошти в сумі, що не перевищує граничного розміру відшкодування коштів за вкладами на рахунок позивача, фактично розділив суму власного вкладу на частини з метою отримання відшкодування коштів за власним вкладом в сумі, що перевищує розмір граничного відшкодування. Наслідком такого правочину є надання переваги вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, на отримання відповідного відшкодування замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку в порядку черговості згідно ст. 52 Закону. При цьому, зазначені операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку були здійсненні в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» (далі - «Постанова»), Відповідно до зазначеної Постанови було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Незважаючи на заборону, АТ «Дельта Банк» був укладений депозитний договір з позивачем та проведено операцію за результатами якої збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що є порушенням Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка обов`язкова до виконання. Вже постановою НБУ №150 від 02.03.2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесене до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно Банку постановою від 30.10.2014. Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім`я позивача, надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов`язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави. Укладений Договір банківського вкладу(депозиту) містить умову, що зарахування Вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку. Більш того, відповідно до пункту 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі - Правила), затверджених Рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» Протоколом № 14 від 20 березня 2013 року (з відповідними змінами) зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається. А фактично кошти вносилися третіми особами, що є порушенням умов Договору та Правил, що є публічними. У день укладення договору банківського вкладу (депозиту) між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Позивачем було укладено Додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу (депозиту), згідно якої, всупереч положенням п. 5.11. Правил та п.1.8. Договору, що є публічними (однаковими для всіх споживачів послуг (клієнтів Банку) за відповідним продуктом Банку), змінено порядок зарахування вкладу, а саме: поряд із однакових для всіх клієнтів Банку порядком зарахування Вкладу(з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку) додатково в індивідуальному порядку передбачено можливість здійснювати зарахування Вкладу - шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Зазначене додатково підтверджує спрямованість мети на надання переваг окремим кредиторам прямо не встановлених для них внутрішніми положеннями Банку. Згідно ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення. За таких обставин, зважаючи на нікчемність п.1 Додаткової угоди №1, грошові кошти для позивача надходили всупереч умов договору. А тому, такі грошові кошти не є вкладом в розумінні ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Крім того, апелянт зазначає, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» було вчинено належні відповідні дії, на виконання своїх повноважень, які передбачені та відповідають вимогам Закону України «Пре систему гарантування вкладів фізичних осіб», зважаючи і на те, що позивачу були встановлені індивідуальні умови за договором банківського вкладу, зокрема, він отримав окремі переваги впорівнянні з іншими вкладниками, оскільки позивачу було дозволено на один день здійснити поповнення депозитного рахунку шляхом перерахування грошових коштів від третьої особи, що і було зроблено ОСОБА_2 та рахунок позивача ним був поповнений на суму 11000,00 доларів США. Відповідно до пункту 7 частини З ст. 38 вказаного Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав - банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг(пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. На підставі вищевикладеного, Комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів (перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Протоколу), укладені між Банком та фізичними - особами, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків третіх осіб є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 16 вересня 2015 року винесений наказ тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» № 813 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» яким вирішено: Застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. З статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Договори), та перелік яких наведено в Додатку №1 до цього Наказу. Таким чином, у зв`язку із застосуванням наслідків недійсності правочину, шляхом їх повернення ініціатору платежу - ОСОБА_2 , грошові кошти на рахунках Позивача відсутні. Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-УІ протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-УІ передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у зв`язку з тим, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Згідно з частиною 4 статті 38 Закону № 4452-УІ уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочинунедійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Відповідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичноїособи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідач під час процедури перевірки та виявлення правочинів, що є нікчемними, має діяти і діяв в межах процедури, визначеної Законом №4452-УІ, в розглянутому випадку Уповноважена особа направила на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочину. Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III, вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України. Статтею 5 цього Закону передбачено, що держава не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. За положеннями статті 58 Закону України № 2121-III банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства, а учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-УІ (далі по тексту - Закон України № 4452-УІ) встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону системою гарантування вкладів фізичних осіб є сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники. Метою запровадження такої системи, згідно Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги вказаних тверджень відповідача, та не надав їм належної правової оцінки. Також, суд першої інстанції в порушення не дослідив та не надав жодної оцінки положенням договору банківського вкладу, зокрема п. 2.1. Договору, який визначає момент набрання Договором чинності, і який пов`язаний із внесенням виключно вкладником суми вкладу, а не внесенням коштів третіми особами. Так, згідно п.2.1. Договору банківського вкладу (депозиту) «договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами, скріплення печаткою Банку та внесення Вкладником суми вкладу». Згідно преамбули Договору «Вкладником» є ОСОБА_1 . І саме «Вкладником» за Договором, тобто позивачем станом на поточну дату сума вкладу внесена не була. За таких обставин, апелянт вважає, що договір банківського вкладу (депозиту) не набув чинності. Таким чином, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» було вчинено належні відповідні дії, на виконання своїх повноважень, які передбачені та відповідають вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо виявлення нікчемності договору банківського вкладу (депозиту), який був укладений в період заборони укладання депозитних договорів з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ та є укладеним всупереч вимог чинного законодавства України що регламентує укладання депозитних договорів. В той же час, суд першої інстанції не прийняв до уваги вказаних тверджень відповідача, та не надав їм належної правової оцінки. Згідно ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №001-13405-1600115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США згідно з яким розміщено строковий вклад на суму 11000 доларів США на строк до 16.04.2015 із щомісячною виплатою процентів, а також договір № 007-13534-160115 від 16.01.2015 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у доларах США. У п.1.8 договору №001-13405-1600115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 16.01.2015р. зазначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного)рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами вказаного договору. 16 січня 2015 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено додаткову угоду №1 до договору №001-13405-1600115 банківського вкладу(депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, якою викладено п.1.8. вказаного договору в такій редакції: «Зарахування на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, готівкою через касу банку в день укладення сторонами вказаного договору. Виключно для цілей вказаного договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі вказаного договору, не застосовуються». Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено на 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 08.04.15 № 51 про внесення змін до рішення виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» продовжила тимчасову адміністрацію у банку до 02.09.2015 включно. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 03.08.2015 № 147 продовжила строки здійснення тимчасової адміністрації у банку до 02.10.2015 включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до 02.10.2015 включно. Правлінням Національного банку України від 02.10.2015 №664 прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 №81 розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. строком на 2 роки: з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно. Комісією з перевірки правочинів(договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених, крім іншого, ч.3 ст.38 Закону України «По систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом уповноваженої особи Фонду №408 від 29.05.2015, Комісія дійшла до висновку, що умови договорів банківських вкладів (перелік яких наведено в додатку № 1 до вказаного протоколу), укладені між банком та фізичними особами після 16.01.2015 включно, за якими здійснювались перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже - такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «По систему гарантування вкладів фізичних осіб». 16 вересня 2015 винесено наказ тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» №813 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями». Згідно з листом ПАТ «Дельта Банк» від 23.09.2015 № 8821/3320 повідомлено позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №001-13405-160115 від 16.01.2015, з посиланням на п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому позивача не включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон України № 4452-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника. Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. З огляду на це, суд першої інстанції правильно вважав, що Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Судом першої інстанції з`ясовано, що на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_1 , відкритому відповідно до договору банківського вкладу №№001-13405-1600115 від 16 січня 2015 року, знаходилась сума 11 019,23 доларів США. Однак Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО. Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією. Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України». Частинами третьою, п`ятою цієї статті передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Згідно частини третьої цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Відповідно до вимог статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI). З огляду на вказану норму суд першої інстанції вірно вважав, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг(пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15. Крім того суд правильно зазначив, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі № 802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи ФГВФО про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі № 804/6992/15. Як уже зазначалось вище 16.01.2015 між позивачем (клієнт) та ПАТ «Дельта Банк» (банк) укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів №007-13534-160115. Відповідно до п.1.2 договору, банк відповідно до наданого клієнтом пакету документів, а також згідно з вимогами банку та чинного законодавства України, відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у доларах США, оформлює за ініціативою клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи VISA International та /або Master Card, надалі - картка, а також ПІН-код до карти. 16.01.2015 між позивачем (вкладник) та ПАТ «Дельта Банк» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №001-13405-160115. Відповідно до п.1.2 договору, сума вкладу складає 11 000 доларів США. Вклад залучається на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у п.1.6 договору по 16.04.2015 включно (п.1.3 договору). Відповідно до п.1.6 договору, банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 . Відповідно до п.1.8 договору передбачено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо, в день укладення сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений. 16.01.2015 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору № 001-13405-160115 від 16.01.2015 банківського вкладу «Найкращий від Миколая», виклавши п.1.8 договору у наступній редакції: «зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкрито в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунка фізичної особи резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору не було здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений. Згідно заяви позивача, поданої 05.02.2015 АТ «Дельта Банк» було розірвано депозитний договір банківського вкладу «Найкращий від Миколая» № 001-13405-160115 від 16.01.2015. 11.02.2015 залишок коштів перераховано з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 відкритий у ПАТ «Дельта Банк» (згідно договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів № 007-13534-160115 від 16.01.2015), що підтверджується випискою банку. Залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 станом на 12.06.2015 становила 11019,23 доларів США. 23.09.2015 представник АТ «Дельта Банк» скеровано лист №8821/3326 про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 001-13405-160115 від 16.01.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем. При цьому суд першої інстанції правильно зауважив, що такий договір був розірваний за заявою позивача від 05.02.2015. В той час, як договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № 007-13534-160115 від 16.01.2015 не визнаний нікчемним. Відповідно до заяви позивача від 15.06.2015 звертаючись з заявою, позивач просив включити його до Переліку та Загального Реєстру вкладників для здійснення виплат, а також проведення виплати у повному обсязі. Договором банківського вкладу № 001-13405-160115 від 16.01.2015 обмеження щодо зарахування коштів на банківський рахунок обмежено сумою 11 000 дол. США. Крім того, відповідно до додаткової угоди сторони змінили п.1.8 договору, передбачивши право зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкрито в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунка фізичної особи резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Однак, дія договору банківського вкладу № 001-13405-160115 від 16.01.2015 року припинена за заявою позивача від 05.02.2015. Більше того суд першої інстанції вірно зауважив, що звернення позивача до відповідача з приводу включення його до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зумовлена дією договору №007-13534-160115 від 16.01.2015 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 , а не договором від 16.01.2015 № 001-13405-160115, який припинений. Крім того, розглядаючи спір судом першої інстанції враховано, що згідно частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» з метою забезпечення прав Фонду, уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. У відповідності до положень п.7 ч.3 згаданої статті Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно части другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Отже, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. Згідно частини 4 статті 38 згаданого Закону визначено, що уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (котів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 805/100/16-а та у справі № 805/11/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача. Оскільки повідомлення (рішення) про нікчемність правочину є внутрішнім документом банку, яке прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), права яких не можуть порушуватися унаслідок надіслання цього повідомлення. Враховуючи вищенаведене та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.01.2020 року суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог в частині визнати протиправними дії та рішення, викладене в повідомленні №8821/3320 від 23.09.2015 щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №001-13405-160115 від 16.01.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Також в діях та рішенні відповідачів, що вплинули на права та інтереси позивача, відсутні ознаки бездіяльності, що виключає можливість задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не включення позивача до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за договором №001-13405-160115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» та договором №007-13534-160115 від 16.01.2015 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у доларах США та розміщення на ньому грошових коштів в доларах США, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також, суд підставно відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок третьої особи, оскільки Законом України від 07.12.2000 № 2121-III встановлено чіткий термін його формування та передачі третій особі. При цьому судом правильно враховано, що пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14) визначено що, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. У п. 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення №

14. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Тобто, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду (з урахуванням положень ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. З огляду на це, суд правильно зазначив, що передбачені Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні ст. 2 Закону). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка. Оскільки, вклад позивача було розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, то суд правильно вважав, що позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а з подібних відносин. Враховуючи те, що у відповідності до положень ч.5 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затверджує реєстр вкладників на підставі поданого уповноваженою особою переліку вкладників, тому суд першої інстанції відставно вважав вимоги до згаданого Фонду передчасними та такими що не стосуються повноважень цього Фонду, передбачених законодавством. Оскільки Уповноваженою особою не було включено позивача до переліку вкладників, на підставі якою формується Загальний реєстр, то суд першої інстанції вірно відхилив позовні вимоги про зобов`язання відповідачів здійснити всі необхідні дії щодо виплати коштів позивачу як вкладнику АТ «Дельта Банк» за договором №007-13534-160115 від 16.01.2015 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у доларах США, в межах сум відшкодування, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме включити до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів та виплатити кошти. При цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що згідно вимог п. 4, 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання уповноваженої особи подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року по справі №813/3649/15 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 21.08.2020