Постанова 4811 № 460/4242/18

Справа № 460/4242/18 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М. Провадження № 22-ц/811/1872/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м.Львів Справа № 460/4242/18 Провадження № 22ц/811/1872/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Савуляка Р.В., Шандри М.М. секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на рішення Яворівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Яворові 20 березня 2020 року у складі судді Карпин І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, з участю третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на відшкодування коштів вкладу, зобов`язання вчинити дії та визнання наказу недійсним, - встановив: 17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. Просить визнати за ним право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором №009-13511-240215 банківського вкладу «Зростаючий» від 24 лютого 2015 року, що був укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ним; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою в розмірі 3481,08 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування; визнати недійсним наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року №813 «Щодо заходів пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США №009-13511-240215 від 24 лютого 2015 року укладеного між ним та ПАТ «Дельта банк». В обгрунтування позову посилається на те, що 24 лютого 2015 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу. На його вкладний рахунок зараховано 5000 доларів США згідно з платіжним дорученням від 24 лютого 2015 року. Вказує, що з 26 лютого 2015 року по 2 березня 2015 року він вилучив частину вкладу в сумі 1 520 доларів США. Залишок депозиту становить 3 481,08 доларів США, що підтверджується випискою за операціями по картковому рахунку станом на 4 березня 2015 року. Постановою Правління НБУ від 2 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2 березня 2015 року прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». З 3 березня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. Постановою Правління Національного банку України від №664 від 2 жовтня 2015 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію згаданого банку. Зазначає, що листом від 23 вересня 2015 року його (позивача) повідомили про те, що договір банківського вкладу від 24 лютого 2015 року та операції з внесення та перерахування коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору визнані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними відповідно до вимог п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. «Щодо заходів пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності договору банківського вкладу. Стверджує, що наслідком визнання договору банківського вкладу нікчемним стало те, що його не включено в реєстр вкладників ПАТ «Дельта Банк» вклади яких підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вважає, що дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суперечать договору банківського вкладу, є протиправними та порушують його права та інтереси. Рішення про нікчемність не містить жодного обґрунтування визнання договору нікчемним та посилання на конкретні обставини, що стали підставою для визнання договору нікчемним. Вказує, що договір укладено 24 лютого 2015 року, до визнання банку неплатоспроможним. Однак у зв`язку з визнанням договору нікчемним його не включено до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду. Просить позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором №009-13511-240215 банківського вкладу «Зростаючий» від 24 лютого 2015 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою в розмірі 3481,08 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржує Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.Вказує, що між позивачем та АТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу. Вказаний договір є нікчемним відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про що позивача було повідомлено листом від 23 вересня 2015 року. Так дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб відкриті в АТ «Дельта Банк» були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і відповідно з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ «Дельта Банк» для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ «Дельта Банк» та реалізації його майна. Зазначає, що на підставі цього, фізичні особи-платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору та/або отримувачу переказу. При цьому клієнти ініціатори перерахування коштів з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів були кредиторами банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. Зазначені операції були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». Вказує, що укладення між банком та фізичними особами договорів банківського вкладу за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку та не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування мало наслідком надання банком кредиторам фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. Перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Вказує, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок розбивки великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов`язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави. На підставі цього комісія прийшла до висновку, що умови договорів банківських вкладів, укладені між банком та фізичними особами після 16 січня 2015 року включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків третіх осіб, є нікчемними з підстав визначених п.7 частини 3 ст.38 Закону. Вважає договір банківського вкладу нечинним, оскільки позивачем кошти внесені не були. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. 24 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 009-13511-240215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США. Сума вкладу згідно цього договору складає 5000 доларів США; вклад залучається на строк із моменту зарахування такого на рахунок, вказаний у п. 1.6 цього договору, та по 10 березня 2015 року включно; процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 річних. У відповідності до п. 1.6 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 . Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 24 лютого 2015 року, ОСОБА_2 здійснив переказ коштів на відкритий ОСОБА_1 рахунок в розмірі 5000 доларів США. На підставі заяви на видачу готівки №46639459 від 2 березня 2015 року ОСОБА_1 банк виплатив з вказаного рахунку кошти в сумі 535 доларів США. На підставі заяв на видачу готівки від 26 та 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 виплачено кошти з цього рахунку в розмірі 490 та 495 доларів США. Відповідно до виписки за операціями по картковому рахунку з 2 по 4 березня 2015 року баланс позивача на кінець періоду складає 3481,08 доларів США. Згідно постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ «Дельта Банк» Уповноваженою особою ОСОБА_3 видано наказ від 16 вересня 2015 року №813 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» (із змінами, внесеними відповідно до наказу № 836 від 22 вересня 2015 року) відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких і договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк». Постановою Правління Національного банку України від 2 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 жовтня 2015 року №181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно. Рішенням Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на два роки до 4 жоовтня 2019 року. Продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до 4 жовтня 2019 року. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року. При постановленні рішення, суд першої інстанції посилався на статті 26, 27 цього Закону, статтю 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14, перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку. До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, - до усунення помилок. Протоколом засіданні Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом від 29 травня 2015 року №408, та витягу з наказу від 16 вересня 2015 року №813, застосовано наслідки нікчемності догорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком, зокрема, до договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року №009-13511-240215. Судом зазначено, що відповідач дійшов висновку про нікчемність вказаного договору, оскільки кошти в порушення умов договору банківського вкладу (депозиту) та банківських правил надійшли на рахунок позивача з банківського рахунку іншої особи в період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», що, на думку відповідача, свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. За твердженням Уповноваженої особи Фонду, свідченням нікчемності є зарахування коштів на депозитний рахунок позивача від третьої особи, що порушує умови договору банківського вкладу (депозиту), відповідно особі надано переваги (пільги), прямо не встановлені для неї законодавством чи внутрішніми документами банку. Суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБУ від 2 березня 2015 року. Депозитний договір з позивачем укладений 24 лютого 2015 року. З часу укладення депозитного договору з позивачем по ньому проводилися операції і банк такі проводив, відтак, визнав чинність вказаного договору. Суд зазначив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала. Кошти на поточному рахунку позивача є вкладом у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Позивача за відсутності правових підстав не включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Встановлено, що 17 вересня 2028 року позивач звернувся з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В., у якому просив: визнати за ним право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором №009-13511-240215 банківського вкладу «Зростаючий» від 24 лютого 2015 року, який був укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ним; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити його (позивача) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою в розмірі 3481,08 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування; визнати недійсним наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року №813 «Щодо заходів пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США №009-13511-240215 від 24 лютого 2015 року, укладеного між ним та ПАТ «Дельта банк». 2 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк»», згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В. Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 8 квітня 2015 року тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 3 березня 2015 року по 2 вересня 2015 року. Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 3 серпня 2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 2 жовтня 2015 року включно. Постановою НБУ №664 від 2 жовтня 2015 року, відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк». Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №181 від 2 жовтня 2015 року розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно. Постановою Національного банку України від 2 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно (рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 2 жовтня 2015 року № 181). Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року застосовано наслідки нікчемності щодо договорів банківського вкладу (депозиту), які були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами клієнтами банку, зокрема до договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року. Дії певних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в ПАТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (200000 грн.), і, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни ПАТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та реалізації його майна. З огляду на це, вказані фізичні особи платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами ПАТ «Дельта Банк» за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. 16 вересня 2015 року тимчасовою адміністрацією видано наказ № 813 щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями, відповідно до якого вирішено застосувати наслідки нікчемності до договорів вкладу на поточні рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів, на відповідність реєстру операцій, наведеному в додатку № 2, а також здійснити фактичне підтвердження таких проводок. Позивач з 26 лютого 2015 року по 2 березня 2015 року вилучив частину вкладу в сумі 1520 доларів США. З матеріалів справи вбачається, що листом від 16 вересня 2019 року № 813 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту), згідно пункту 7 частини 3 статті 38 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ч. 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою передбачено частиною першою статті 1062 ЦК України, а саме зазначено, що кошти на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Відповідно до частини першої статті 1068 цього Кодексу банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Згідно із ч. 2 статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу, у якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Згідно із статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників банку, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. До осіб, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж до інших вкладників. Банк, як публічна установа, яка надає свої послуги невизначеному колу осіб, зобов`язаний здійснювати свою діяльність відповідно до вимог законодавства та на однакових (заздалегідь встановлених) для усіх правилах обслуговування. Відступлення від правил, встановлених внутрішніми документами банку, за відсутності для цього підстав, може за певних умов свідчити про непередбачені/необґрунтовані переваги для окремого клієнта. Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України щодо регулювання таких правовідносинах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 206/4424/17. AT «Дельта Банк» укладений депозитний договір з позивачем та проведено операцію за результатами якої збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладом фізичної особи Фондом, що є порушенням постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка обов`язкова до виконання; та діючого законодавства у сфері банківської діяльності. Постановою НБУ №150 від 2 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесене до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно банку. Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, який був відкритий на ім`я позивача, надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнта ОСОБА_2 з метою створення в майбутньому штучного зобов`язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, у розмірі, більшому ніж гарантований законом. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, у випадках встановлених цим Законом. Частиною другою статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність таких договорів, вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів та звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку. Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з підстав, передбачених пунктом 7 (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Є встановленим, що позивач не був вкладником банку. Кошти на відкритий ним рахунок надійшли з рахунку вкладника банку ОСОБА_2 , чим надано переваги (пільги), прямо не встановлені для вкладника законодавством чи внутрішніми документами банку. Відтак належить вважати, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були наявні підстави для встановлення нікчемності правочину. Таким чином, встановивши, що договір банківського вкладу (депозиту), укладений між ОСОБА_1 і ПАТ «Дельта Банк» є нікчемним в силу закону і позивач не ставить вимогу про визнання цього правочину дійсним, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 в користь АТ «Дельта Банк» підлягає стягненню 3457,80 грн. сплаченого при подачі апеляційної скарги судового збору. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. задовольнити. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., з участю третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання за позивачем права на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за договором №009-13511-240215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 24 лютого 2015 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ; зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 3 481,08 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування; визнання недійсним наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» № 813 від 16 вересня 2015 року «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №009-13511-240215 від 24 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт Серії НОМЕР_3 , виданий Яворівським РВ УМВСУ у Львівській області 8 лютого 2011 року) в користь Акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікацій код в ЄДРПОУ 34047020) 3 457,80 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят сім грн. 80 коп.) судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 1 жовтня 2020 року. Головуючий Судді