Ухвала КГС ВС № 916/1879/19

УХВАЛА 03 вересня 2020 року м. Київ Справа № 916/1879/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кролевець О.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської митниці Держмитслужби на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 (головуючий - Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) та рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2019 (суддя Волков Р.В.) у справі №916/1879/19 за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Південної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Одеської митниці Держмитслужби третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про спонукання до укладання додатку до договору та стягнення 5143,5 грн, ВСТАНОВИВ: 03.08.2020 Одеська митниця Держмитслужби звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2019 у справі №916/1879/19. Перевіривши матеріали касаційної скарги Одеської митниці Держмитслужби, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. Звертаючись з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення у справі №916/1879/19, Одеська митниця Держмитслужби на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, у якості підстави для касаційного оскарження зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції постановлена з неправильним застосуванням судами норм матеріального права. Разом з тим, у вищевказаній касаційній скарзі, відсутнє зазначення виключного (виключних) випадку (випадків) передбаченого (передбачених) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України з підстав, на яких подано касаційну скаргу з урахуванням вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір". Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Південної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" 4872,00 грн заборгованості. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, за подання касаційної скарги, скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 3842,00 грн (4872,00 грн * 1,5% = 73,08 грн, що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому 1921,00 грн * 200%). Проте доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі скаржником не надано. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами: Отримувач коштів УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО): 899998 Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) Символ звітності банку: 207 Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку у сумі 3842,00 грн. Крім того, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено перелік доданих до скарги документів. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги скаржника, у додатках до касаційної скарги зазначено: "Докази надсилання копії цієї касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи". Положеннями ст. 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд з`ясував, що скаржником до касаційної скарги у якості доказів надсилання копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні додано "реєстр на відправлення замовленої пошти Одеської митниці Держмитслужби від 03.08.2020" та "форма 103 список №1751 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Одеса 8". Згідно положень ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії. Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України. Згідно з ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу. Таким чином, скаржнику слід належним чином виконати вимоги ст. 291 ГПК України, надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги і доданих до неї документів які у них відсутні та надати Суду належні докази такого надсилання. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Одеської митниці Держмитслужби на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2019 у справі №916/1879/19 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, а саме поданням до суду заяви про усунення недоліків вищевказаної касаційної скарги, в якій скаржник має зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України випадку (випадків), у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, надати докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку у сумі 3842,00 грн та докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення відповідно до вимог ст. 291 ГПК України. Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи. Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Враховуючи викладене, касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства і підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України. Крім того, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги скаржника без руху, то клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення не розглядаються. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2019 у справі №916/1879/19 залишити без руху.

2. Встановити Одеській митниці Держмитслужби строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.А. Кролевець