Ухвала КГС ВС № 910/13567/17

УХВАЛА 11 січня 2021 року м. Київ Справа № 910/13567/17 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г. перевіривши матеріали касаційної скарги Одеської митниці Держмитслужби на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року у справі № 910/13567/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» до Одеської митниці Держмитслужби (відповідач - 1), Державної казначейської служби України (відповідач - 2) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» (третя особа - 1), Київська митниця Держмитслужби (третя особа - 2) про стягнення 1 898 852,10 грн. В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року в позові відмовлено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №910/13567/17, задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №910/13567/17, скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» заподіяну шкоду в розмірі 1 898 852,10 грн. Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» 28 482,80 грн. судового збору за подання позовної заяви, 42 724,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці Держмитслужби (надіслана 04.12.2020 року, що підтверджується конвертом з штрих кодом 6507807484213) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року у справі № 910/13567/17, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване процесуальне рішення суду апеляційної інстанції; рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 року залишити в силі. Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року, скаржником отримано 16.10.2020 року, однак представник скаржника Федоришина І.В. протягом жовтня, листопада та перших днів грудня перебувала у відпустках та/або була тимчасово непрацездатною у зв`язку з хворобою СОVID-19. Інші посадові особи відділу з напряму реалізації правових питань за вказаний період перебували у відпустках та/або були тимчасово непрацездатними. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегією суддів встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року у справі № 910/13567/17 повний текст якої складено 08.10.2020 року, тобто останнім днем подання касаційної скарги є 28.10.2020 року. Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Відповідним доказом , що підтверджує дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, що підлягає поверненню відправнику або копія конверту з трек-номером, яким Північний апеляційний господарський суд відправив копію оскаржуваного рішення скаржнику. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Водночас, суд критично оцінює твердження скаржника в обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та дійшов висновку, що зазначені обґрунтування не можуть вважатися причинами, які дійсно перешкодили скаржнику звернутися з належним чином оформленою касаційною скаргою в межах передбаченого законом строку, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними. Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. З огляду на викладене Суд вважає, що наведені доводи про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження є неповажними. Для усунення недоліків касаційної скарги Одеській митниці Держмитслужби необхідно навести інші причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску. Крім того, 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на невідповідність рішення суду апеляційної інстанції положенням частини четвертої ст. 75 ГПК України , ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166,1173 ЦК України, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 1 розділу IV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5, пункту 1.1 розділу 1, пунктів 4.14-4.23 розділу IV Інструкції про призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України. В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи скаржником, з зазначенням порушення норм процесуального та матеріального права при ухвалені оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, не визначив який саме висновок та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, або ж не зазначив норму права, єдину практику застосування якої необхідно врахувати/сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та не обґрунтував, в чому полягає непогодження із ним, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення та виконанням вимог процесуального закону. Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності». Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Як вбачається з касаційної скарги, Одеська митниця Держмитслужби не надала доказів щодо направлення копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі № 910/13567/17. Неповідомлення інших учасників справи про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України. Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Згідно з частиною 3 статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суду касаційної інстанції, склад якої визначений в порядку, встановленому ст.32 ГПК України. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 року у справі №910/13567/17 - залишити без руху. 2.Надати Одеській митниці Держмитслужби строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску та надати суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання касаційної скарги; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), надати докази надіслання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі №910/13567/17. 3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Огороднік К.М. Судді Банасько О.О. Ткаченко Н.Г.