Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/5720/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6504/20 Справа № 214/5720/19 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Аском-Сервіс», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Родрігес Наталії Аркадіївни на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року, ухваленого суддею Гринем Н.Г. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 21 травня 2020 року,- ВСТАНОВИВ : У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском-Сервіс» про відшкодування моральної шкоди працівнику, внаслідок ушкодження здоров`я. Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , виконуючи свої професійні обов`язки стропальника ТОВ «Аском-Сервіс», знаходячись на робочому місці 09.03.2019 року отримав ушкодження здоров`я у вигляді політравми: закрита травма черевної порожнини, закритий уламковий перелом лівого стегна. В результаті травми потерпілому було здійснено оперативне втручання в колінному суглобі. Порушення функції ходьби. Відповідно до акту про нещасний випадок ОСОБА_1 був притиснутий 5 деталями вагою 350 кг кожна до стінки вагону. Висновком МСЕК встановлено другу групу інвалідності та 70 % втрати працездатності, у зв`язку із трудовим каліцтвом. У зв`язку із травмою було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати звички та бажання, постійно виникають складнощі у звязку із загальною слабкістю, втомою та болями. Позивач не може повернутись до повноцінного життя, відчуває фізичні страждання та біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої в почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчутів. Все це постійно та негативно позначається на душевному та фізичному стані. За таких обставин вважає, що відповідачем має бути відшкодована шкода завдана ушкодженням здоров`я у розмірі 140 000 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» про відшкодування моральної шкоди працівнику, внаслідок ушкодження здоров`я задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 73 000 (сімдесят три тисячі) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров`я (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 729 (сімсот двадцять дев`ять) грн. 96 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить змінити оскаржуване судове рішення та збільшити суму моральної шкоди до заявлених у позові вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 140000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди не врахував положення ст.3 Конституції України, відповідно, яким життя та здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю. Вважає, що визначений судом до стягнення розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Представник позивача вказує, що судом не наведено мотивів, що свідчили б про безпідставність суми заявленого позивачем грошового відшкодування моральної шкоди. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг сторін і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи і судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в ТОВ «Аском-Сервіс» вантажником із загальним стажем роботи 3 роки 3 місяці, у тому числі на підприємстві 5 днів. 09.03.2019 року об 10-10 год. на ТОВ «АСКОМ СЕРВІС з ОСОБА_1 , під час виконання ним службових обов`язків при виконанні отриманого наряду-допуску №65 від 08.03.2019 року на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт готової продукції на відкритому складі готової продукції ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» на рухомому залізничному і автотранспорті, стався нещасний випадок. В ході виконання робіт ОСОБА_1 пішов у край залізничного на піввагона, зачепив строп з двома вітками (2СЛ) та ОСОБА_3 почали зачепляти верхні броні з торцевого боку. У цей час, о 10-10 год. відбувся зсув п`яти деталей «бронь №2» на вантажника ОСОБА_1 , притиснули його до стінки напіввагона: дві ліву ногу, дві тулуб в районі живота та одна праву ногу. Обставини нещасного випадку, що мав місце 09.03.2019 року, встановлено в ході проведення розслідування комісією, що підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку від 08.04.2019 року (а.с.12-17). Відповідно до виписок з медичних карток (а.с.18-19), в результаті отриманої на виробництві травми ОСОБА_1 отримав СТ, закриту травму черевної порожнини, забій передньої черевної стінки, закритий уламковий перлом лівого стегна. Як слідує з акту розслідування нещасного випадку на виробництві від 08.04.2019 року, нещасний випадок з монтажником ОСОБА_1 є таким, що пов`язаний з виробництвом, відповідно до підпункту 2 пункту 15, пункту 24 «порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві складено акт за формою Н-1, який береться на облік ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», при цьому запропоновано притягти до відповідальності майстра ОСОБА_4 , вантажників ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , машиніста крана ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» ОСОБА_7 , які порушили вимоги «Інструкції з охорони праці», що призвело до нещасного випадку. За фактом нещасного випадку складено акт за формою Н-1 (а.с. 8-11), згідно з висновком МСЕК від 09.07.2019 року за результатами первинного огляду ОСОБА_1 присвоєно ІІ групу інвалідності з 09 липня 2019 року до 01 серпня 2020 року у зв`язку з трудовим каліцтво з ураженням опорно-рухового апарату, дата чергового переогляду : 10.07.2020 року; ступінь втрати професійної працездатності 70 % (а.с.7). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримано позивачем під час виконання останнім трудових обов`язків на підприємстві відповідача, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених статтями 153, 237-1 КЗпП для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а також погоджується із доводами представника позивача ОСОБА_2 щодо заниженого розміру стягнутої судом моральної шкоди, з огляду на наступне. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення частково відповідає зазначеним вище нормам закону. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі №1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України таст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманим ним на підприємстві відповідача трудовим каліцтвом. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок нещасного випадку, який мав місце 09 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво з ураженням опорно-рухового апарат і зависновком МСЕК від 09.07.2019 року останньому з 09 липня 2019 року встановлено ІІ групу інвалідності і ступінь втрати професійної працездатності 70 %, з подальшим переоглядом 10 липня 2020 року. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, ураховуючи ступінь вини відповідача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, спричинених трудовим каліцтвом, характер немайнових витрат вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір з 73000 грн. до 140 000 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що на підставі положень ст.376 ЦПК України судове рішення необхідно змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 73000 грн. до 140 000 грн., тобто до заявлених у позові вимог. Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої отриманим професійним захворюванням та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частина 6 ст.141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.. Враховуючи, те, що суд апеляційної інстанції змінює рішення суду в частині збільшення суми моральної шкоди, відповідно збільшенню підлягає і сума судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави, пропорційно задоволених позовних вимог, з 729,96 грн. до 1400 грн., що становить 1% від суми задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог. Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Родрігес Наталії Аркадіївни, задовольнити. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 рокув частині розміру моральної шкоди та судового збору, змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском-Сервіс» на користь ОСОБА_1 з 73000 (семидесяти трьох тисяч) гривень 00 копійок до 140 000 (ста сорока тисяч) гривень 00 копійок. Збільшити розмір судового збору, стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском-Сервіс» на користь держави з 729,96 (сімсот двадцять дев`ять гривень дев`яносто шість копійок) грн. до 1400 (однієї тисячі чотириста) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 02 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: