Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/5720/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4625/21 Справа № 214/5720/19 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аском - Сервіс» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском - Сервіс» на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року, яке постановлено суддею Гринем Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 21 травня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском - Сервіс» (далі ТзОВ «Аском - Сервіс») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 140 000 грн. у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що з ним стався нещасний випадок на виробництві відповідача.Висновком МСЕК від 09 липня 2019 року позивачу первинно встановлено 70% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, ІІ групу інвалідності. Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Аском - Сервіс» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 73 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 729,96 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року в частині розміру моральної шкоди та судового збору, змінено, збільшено розмір моральної шкоди, стягнутої з ТзОВ «Аском - Сервіс» на користь ОСОБА_1 з 73 000 гривень до 140 000 гривень. Збільшено розмір судового збору, стягнутого з ТзОВ «Аском - Сервіс» на користь держави з 729,96 грн. до 1400 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ТзОВ «Аском - Сервіс» просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». ТзОВ «Аском - Сервіс» звертає увагу на те, що вони не були повідомлені про розгляд справи, що призвело до порушення принципу змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий суд. На думку відповідача, судом першої інстанції не було враховано ст. 1187 ЦК України, оскільки нещасний випадок з позивачем трапився внаслідок зсуву п`ятої деталі «бронь №2», що підпадає під поняття «джерело підвищеної небезпеки», при цьому жодний транспортний засіб, механізм, устаткування чи деталі, що використовувалися в роботі працівниками відповідача на момент нещасного випадку ТзОВ «Аском - Сервіс» не належали, тому шкоду має відшкодовувати особа, яка володіє об`єктом. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, в порядку передбаченому ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач, перебуваючи в трудових відносинах ТзОВ «Аском - Сервіс» на посаді стропальника, 09 березня 2019 року, під час виконання ним службових обов`язків при виконанні отриманого наряду-допуску №65 від 08 березня 2019 року на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт готової продукції на відкритому складі готової продукції ТзОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» на рухомому залізничному і автотранспорті, стався нещасний випадок (а.с.8-16). Відповідно до п.6 Акту №1 Форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 08 квітня 2019 року, 09 березня 2019 року об 10 годині 08 хвилин, під час виконання своїх трудових обов`язків внаслідок зсуву деталей ОСОБА_1 отримав закриту травму черевної порожнини, забій передньої черевної стінки та закритий уламковий перелом лівого стегна в нижній третині зі зміщенням (а.с. 10). Згідно до п.7 Акту, основною причиною настання нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків та супутньою невиконання вимог інструкцій з охорони праці (а.с. 10). Відповідно до п.10 Акту, особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: позивач, який порушив п. 2.1.3 «Інструкції з охорони праці №1 ІОТ 08 стропальника»; майстер ТзОВ «Аском - Сервіс» - ОСОБА_2 , який порушив п. 2.1.7, 2.3.1 «Посадової Інструкції ДІ 10 2018 майстра дільниці» та п. 6 розділу 3 глави VII «Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання; вантажник ТзОВ «Аском - Сервіс» ОСОБА_3 , який порушив п. 1.10, 2.1.3, 3.3.1, 3.3.3 «Інструкції з охорони праці №ІОТ 08 для стропальників»; вантажник ТзОВ «Аском - Сервіс» - ОСОБА_4 , який порушив п.3.3.1, 3.3.3 «Інструкції з охорони праці № ІОТ 08 для стропальників», вантажник ТзОВ «Аском - Сервіс» - ОСОБА_5 , який порушив п. 3.3.1, 3.3.3 «Інструкції з охорони праці № ІОТ 08 для стропальників» та машиніст крану ТзОВ «Метінвест КРМ» - ОСОБА_6 , яка порушила п. 3.40.21, 3.53 «Інструкції з охорони праці № ІОТ 195 для машиністів крану» (а.с. 10). Висновком МСЕК від 09 липня 2019 року позивачу первинно встановлено 70% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, ІІ групу інвалідності (а.с. 7). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року в частині розміру моральної шкоди та судового збору, змінено, збільшено розмір моральної шкоди, стягнутої з ТзОВ «Аском - Сервіс» на користь ОСОБА_1 з 73 000 гривень до 140 000 гривень. Суд апеляційної інстанції змінюючи заочне рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції та збільшивши зазначений розмір, виходив з того, що внаслідок нещасного випадку, позивач ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво з ураженням опорно-рухового апарату і за висновком МСЕК від 09 липня 2019 року останньому встановлено ІІ групу інвалідності і ступінь втрати професійної працездатності 70 %, тому з урахуванням ступені вини відповідача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, спричинених трудовим каліцтвом, характер немайнових витрат вважав за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір з 73 000 грн. до 140 000 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та з визначеним розміром Дніпровського апеляційного суду відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою на виробництві травмою, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Доводи апеляційної скарги про те, що ТзОВ «Аском - Сервіс» не були повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції, що призвело до порушення принципу змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий суд, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач був повідомлений про знаходження на розгляді в суді даної цивільної справи, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання ТзОВ «Аском - Сервіс» 27 вересня 2019 року копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками (том №1 а.с. 24). При цьому, згідно довідки, розгляд справи відкладалось декілька разів та в останній раз 17 березня 2020 року розгляд справи було відкладено на 21 травня 2020 року (том №1 а.с. 30) та згідно поштового повідомлення, ТзОВ «Аском - Сервіс» судову повістку про розгляд справи на 21 травня 2020 року отримали особисто 14 квітня 2020 року (том №1 а.с. 33). Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано ст. 1187 ЦК України, оскільки нещасний випадок з позивачем трапився внаслідок зсуву п`ятої деталі «бронь №2», що підпадає під поняття «джерело підвищеної небезпеки», при цьому жодний транспортний засіб, механізм, устаткування чи деталі, що використовувалися в роботі працівниками відповідача на момент нещасного випадку ТзОВ «Аском - Сервіс» не належали, тому шкоду має відшкодовувати особа, яка володіє об`єктом, так як, відповідно до п.7 Акту №1 Форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 08 квітня 2019 року, основною причиною настання нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків та супутньою невиконання вимог інструкцій з охорони праці, а не джерелом підвищеної небезпеки. При цьому, відповідно до п.10 Акту, особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: зокрема, майстер ТзОВ «Аском - Сервіс» - ОСОБА_2 , який порушив п. 2.1.7, 2.3.1 «Посадової Інструкції ДІ 10 2018 майстра дільниці» та п. 6 розділу 3 глави VII «Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання; вантажник ТзОВ «Аском - Сервіс» ОСОБА_3 , який порушив п. 1.10, 2.1.3, 3.3.1, 3.3.3 «Інструкції з охорони праці №ІОТ 08 для стропальників»; вантажник ТзОВ «Аском - Сервіс» - ОСОБА_4 , який порушив п.3.3.1, 3.3.3 «Інструкції з охорони праці № ІОТ 08 для стропальників», вантажник ТзОВ «Аском - Сервіс» - ОСОБА_5 , який порушив п. 3.3.1, 3.3.3 «Інструкції з охорони праці № ІОТ 08 для стропальників» та машиніст крану ТзОВ «Метінвест КРМ» - ОСОБА_6 , яка порушила п. 3.40.21, 3.53 «Інструкції з охорони праці № ІОТ 195 для машиністів крану» (а.с. 10). Згідно роз`яснень, наведених Пленумом Верховного Суду України в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, характер отриманого професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода, він первинно втратив працездатність в розмірі 70% внаслідок отриманого трудового каліцтва, він переносить щоденно фізичний біль та моральні страждання, порушено його звичайний життєвий ритм, у зв`язку з чим позивач переносить моральні страждання та хвилювання. Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано характер та відсоток отриманої позивачем втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, який позбавлений можливості реалізовувати звички та бажання, оскільки постійно виникають складнощі у зв`язку із загальною слабкістю, втомою та болями. Позивач не може повернутись до повноцінного життя, відчуває фізичні страждання та біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої в почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчутів. Все це постійно та негативно позначається на душевному та фізичному стані. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом апеляційної інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи. Тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права, оскільки залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» та визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду апеляційної інстанції. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні постанови врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили. За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском - Сервіс» - залишити без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, яким змінено заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 01 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: