Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/9618/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7993/20 Справа № 212/9618/19 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», Приватне акціонерне товариство «Суха балка». розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2020 року, яке постановлено суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного тексту рішення суду відсутні) ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка»), Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, посилаючись на те, що він з 16.11.1993 по 08.07.1996 роки працював підземним постачальником кріпильних матеріалів РУ ім. ХХ партз`їзду шахта ім. Фрунзе, правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». З 14.01.1997 по 28.03.2008 роки формувальником ручного формування у цеху виробництва виливниць КМЗ «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тобто протягом 13 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Відповідно до Рішення ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 20 травня 2008 року йому було встановлено професійне захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв.полечелопаткового періартрозу (ПФ 2ст.), деф.артрозу ліктьових (ПФ 1-2 ст.) і колінних (ПФ 2 ст.) суглобів та трофічними порушеннями на кистях. Відповідно до висновку МСЕК від 03.09.2008 ОСОБА_1 первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. Протягом восьми років позивач проходив переосвідування, останній раз 27.09.2018 року йому повторно було встановлено 45 % втрати професійної працездатності на 3 групу інвалідності по професійному захворюванню, безстроково. Вважає, що з вини підприємств, які не створили безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, постійно зазнає фізичного болю і страждань. Позивач позбавлений можливості реалізовувати свої побутові звички та бажання. Вважає, що за таких обставин з боку роботодавців йому має бути відшкодована моральна шкода завдана ушкодженням здоров`я. Після збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з ПАТ «Суха Балка» 45 000 гривень, з ПАТ «АМКР» в сумі 90 000 гривень, та по 1500 гривень з кожного підприємства в якості відшкодування судових витрат на правничу допомогу по 1500 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я - 20 271 грн. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я - 74 319 грн. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на правничу допомогу 1500 грн. Стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на правничу допомогу 1500 грн. Стягнути з ПрАТ «Суха Балка на користь держави судовий збір у розмірі 202,71 грн. Стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 743,19 грн. В іншій частині позовних вимог -відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не встановлено вчинення збоку відповідача будь яких винних дій, що могли б призвести до виникнення у позивача професійного захворювання, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим та не відповідає судовій практиці в аналогічних справах. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом встановлено та вбачається з копії трудової книжки, що позивач у період 23.11.1982 року по 16.11.1993 року працював підземни машиністом електровоза, з 16.11.1993 по 08.07.1996 роки працював підземним постачальником кріпильних матеріалів РУ ім. ХХ партз`їзду шахта ім.Фрунзе, правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». З 14.01.1997 по 28.03.2008 роки працював формувальником ручного формування у цеху виробництва виливниць КМЗ «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Згідно рішення лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 20.05.2008р. ОСОБА_1 встановлене професійне захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв.полечелопаткового періартрозу (ПФ 2ст.), деф.артрозу ліктьових (ПФ 1-2 ст.) і колінних (ПФ 2 ст.) суглобів та трофічними порушеннями на кистях. Відповідно до п.17 Акт №22 розслідування хронічного професійного захворювання від 08 червня 2008 року, причиною професійного захворювання є важка робота з вимушеними нахилами тулуба. Рівень фізичного перевантаження: маса піднімання та переміщення вантажів вручну 33кг - 60кг при нормі до 30 кг, нахили тулуба 174 рази за зміну при нормі 51-100 разів. Важкість роботи відносяться до ІІІ кл.2 ст. шкідливості. Пунктом 16 Акту підставою для встановлення професійного характеру захворювань, послугував профмаршрут роботи позивача на підприємствах відповідачів, протягом 13 років 10 місяців ОСОБА_1 виконував важку роботу з вимушеними нахилами тулуба. Відповідно до п.19 акту визначено осіб, що порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи -керівництво ПрАТ «Суха Балка» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Порушеност.153 КЗпП України, ст.13 Закону України « Про охорону праці» Висновком МСЕК від 03.09.2008 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності по професійному захворюванню, з 26 серпня 2008 року по 01 вересня 2009 року. Висновком МСЕК від 08.10.2009 року позивачу повторно встановлено 45% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності по професійному захворюванню радикулопатія, з 01.09.2009 року по 01 вересня 2020 року. Висновком МСЕК від 15.10.2010 року позивачу повторно встановлено 45% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності по професійному захворюванню радикулопатія, з 01,09,2010 року по 01 вересня 2012 року. Висновком МСЕК серія від24.09.2012року позивачу повторно встановлено 45% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності по професійному захворюванню радикулопатія, з 01.09,2012 року по 01 вересня 2014 року. Висновком МСЕК від 06.10.2014 року позивачу повторно встановлено 35% втрати професійної працездатності, та 3 групу інвалідності по професійному захворюванню радикулопатія, з 01.09.2014 року ПО 01 вересня 2016 року. Висновком МСЕК від 18.10.2016 року позивачу повторно встановлено 35% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності по професійному захворюванню радикулопатія, з 01.09.2016 року по 01 вересня 2018 року. Висновком МСЕК від 27.09.2018 року позивачу повторно встановлено 45% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності по професійному захворюванню радикулопатія, з 01.09.2018 року безстроково. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПрАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідачів відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини підприємств на яких працював позивач, якими не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд в повній мірі врахував роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд врахував що у зв`язку в хронічним професійним захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, оскільки останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Так, судом встановлено, що внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінився образ життя, що завдає йому моральних страждань, оскільки будь-які фізичні навантаження викликають у позивача постійні болі та обмеження рухів у попереко-крижовому відділі хребта, яка посилюється при фізичному навантаженні, терпкість пальців ноги, біль у шийному відділі хребта, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, біль і оніміння рук, судоми у м`язах кінцівок, мерзлякуватість рук та ніг, задишку, кашель, біль у грудях, запамороченість, загальна слабкість. Такий стан не дає можливості спокійно спати по ночам, займатись фізичною роботою. Вказані обставини примушують докладати додаткових зусиль для організації свого життя, порушено звичний уклад життя, вимушений часто звертатися до лікувальних установ, приймати ліки, викликають відчуття неповноцінності. У зв`язку з професійним захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки. Позивач позбавлений можливості реалізовувати свої побутові звички та бажання. Вважає, що за таких обставин з боку роботодавців йому має бути відшкодована моральна шкода завдана ушкодженням здоров`я. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника позивача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Посилання представника позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, якими стягнуто менші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 45%, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не є заниженим та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємствах відповідачів, відсоток втрати професійної працездатності, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили та визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненнюз ПрАТ «Суха Балка» в розмірі 20271рн. з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в розмірі 74 319 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 12 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: