Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/7596/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1736/20 Справа № 212/7596/19 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року, яке постановлено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі та повний текст рішення складено 10 жовтня 2019 року,- В С Т А Н О В И В: В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства ««Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 10 жовтня 2013 року позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, третя група інвалідності. При наступному переогляді висновком МСЕК від 08 вересня 2014 року позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, третя група інвалідності, безстроково. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває біль в шийному та попереково - крижовому відділі хребта, з іррадацією в праву ногу, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, кашель, головний біль, тому просив суд стягнути з відповідача 170 000 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь позивача 60 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, а саме 170 000 грн., посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає фактичним моральним стражданням, які позивач переніс та переносить у зв`язку із професійним захворюванням, наслідком чого стала стійка втрата працездатності в розмірі 60%, отримання ІІІ групи інвалідності. Крім того позивач відчуває моральні страждання, оскільки для підтримання свого здоров`я він змушений постійно лікуватися, бути не вдома, витрачати свої кошти на лікування, які б міг витратити на себе та свою сім`ю. Крім того, вважає судом не враховано, що окрім моральних страждань, позивач відчуває фізичні страждання, так як відчуває біль в шийному та попереково - крижовому відділі хребта, з іррадацією в праву ногу, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, кашель, головний біль. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 01 серпня 1984 року по 26 лютого 1988 року працював на посаді водія БелАЗ-548 по вивезенню гірничої маси з Глеюватського та Петрівського кар`єрів Центрального гірничо - збагачувального комбінату, правонаступником якого є ПрАТ «ЦГЗК». 26 лютого 1988 року звільнений з підприємства на підставі ст. 36 КЗпП України. (а.с.15-19). Відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27 серпня 2013 року, професійне захворювання у позивача виникло, в результаті, зокрема його праці на підприємстві відповідача, де, внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце важких режимів експлуатації великовантажних автотранспортних засобів в кар`єрі, позивач підпадав під вплив підвищених фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 8). Згідно п. 17 Акту, причиною професійного захворювання у позивача є робота, зокрема, на підприємстві відповідача, де умови праці перевищували гранично допустимий рівень небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 8) Висновком МСЕК від 01 жовтня 2013 року позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, а саме: 40% по вібраційній хворобі,15% по ХОЗЛ, 5% по туговухості та встановлено третю групу інвалідності (а.с. 5). При наступному переогляді висновком МСЕК від 08 вересня 2014 року позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, а саме: 40% по вібраційній хворобі, 15% по ХОЗЛ, 5% по туговухості та встановлено третю групу інвалідності, безстроково (а.с. 6). Суд, задовольняючи частково позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «ЦГЗК» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Так, суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що працюючи в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема, на підприємстві відповідача позивач втратив 60% професійної працездатності, йому встановлена ІІІ група інвалідності, безстроково, внаслідок отриманого професійного захворювання він постійно змушений приймати медикаменти та використовувати лікарські засоби, окрім моральних страждань, позивач відчуває фізичні страждання, а саме біль в шийному та попереково - крижовому відділі хребта, з іррадацією в праву ногу, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, кашель, головний біль, і це все приносить позивачу фізичний дискомфорт, що порушує його нормальні життєві зв`язки, приносить фізичні і моральні страждання, суд не врахував істотність вимушених змін в житті позивача та зусилля необхідні для відновлення нормальних життєвих зв`язків. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, відсоток втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «ЦГЗК» і збільшити його з 60 000 гривень до 80 000 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні в частині збільшення розміру моральної шкоди. В іншій частині рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши його з 60 000 грн. до 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 768 гривень 40 копійок до 800 (вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року. Головуючий: Судді