Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/2581/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 161/2581/20 пров. № А/857/6042/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Гуляка В.В., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., за участю представника відповідача Чіпака Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2020 року, прийняте суддею Пахолюк А.М. у місті Луцьку, повний текст складений 22.04.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- встановив: ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення LC-016151 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інспектором, який виніс оскаржувану постанову достовірно встановлено, що транспортний засіб «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку із порушенням вимог п. 15.9 «г» ПДР України. Наявний у матеріалах справи фотодоказ, здійснений за допомогою спецзасобу марки Samsung SM1561 та світловіддалеміром Bosh GLM-50 підтверджують вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Посилання на прилад, яким здійснено фіксацію такого правопорушення містяться в оскаржуваній постанові. Жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, позивач суду не надав. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що в оскаржуваній постанові вказано світловіддалемір Bosh GLM-50, щодо якого надано копію свідоцтва про повірку, а насправді відстань вимірювалася іншим приладом. Крім того, з фото, доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву не вбачається, що це відстань вимірювалася саме тим приладом, який зазначено у постанові, оскільки марку останнього закрито рукою. Відтак, в оскаржуваній постанові вказано відомості, які не відповідають дійсності та не підтверджують порушення п.15.9. «г» ПДР України. Також звертає увагу на те, що судом першої інстанції порушеного його право на участь в судовому засіданні, передбачене ст.194 КАС України. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що старшим інспектором Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Папежуком С.В. у відповідності до ст.ст. 258, 279-1 КУпАП винесено повідомлення LC-016151 про те, що 07.02.2020 року у м. Луцьку, по вул. Братковського, 19 Б, під час керування автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , порушено Правила дорожнього руху, а саме: здійснено зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено п.15.9 «г» ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП. За змістом зазначеного повідомлення особу, яка вчинила порушення повідомлено, що розгляд справи про порушення відбудеться 08.02.2020 року. Із змісту постанови про накладення адміністративного стягнення LC-016151 (далі - постанова) вбачається, що позивач, 07.02.2020 року у м. Луцьку, по вул. Братковського, 19 Б, під час керування автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила зупинки, з а саме: здійснено зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено п.15.9 «г» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 56). Пунктом 15.9 «г» ПДР України визначено, що зупинка на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі - забороняється. Відповідно до ч.3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а. Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відтак приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності містить інформацію про фіксацію правопорушення, зокрема, зазначено, що вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром Bosh GLM 50, фотозйомка проводиться спецзасобом марки Samsung SM-Т561. В ході розгляду справи, колегією суддів було досліджено фотографії місця події, доданих до матеріалів справи, з яких вбачається, що належний позивачу автомобіль «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 припаркований біля тротуару перед пішохідним переходом на відстані 5,845 метри у м. Луцьку, по вул. Братковського, 19 Б. Як згадувалось вище, в оскаржуваної постанові зокрема зазначено, що фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки Samsung SM -Т561, а вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром Bosh GLM-50. Покликання апелянта на те, що відстань вимірювалася іншим приладом, ніж той, який зазначений в оскаржуваній постанові суд вважає надуманим, не підтверджене жодними доказами, тому не бере до уваги. Відтак можна дійти висновку, що правопорушення було зафіксоване належним чином, а прилади фіксації у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП були відображенні в оскаржуваній постанові. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Щодо розгляду справи без позивача то як вбачається з матеріалів справи, останній повторно не з`явився в судове засідання, хоча подав заяву про долучення доказів та мало місце належне повідомлення про дату та час розгляду справи (а.с. 23, 58). Жодних підтверджень про не допуск позивача до розгляду справи в матеріалах справи немає, подібного він не надав як доказ до апеляційної скарги (звернення до суду, акти тощо). Разом з тим, суд першої інстанції мотивував в оспореному судовому рішення розгляд справи у відсутності сторін з покликанням на ч.3 ст.268, п.10 ч.1 ст.4, ч. 9 ст.205, ч. 4 ст.229 КАС України, що не суперечить діючому законодавству. Судом враховується, що згідно п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи. Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2020 року у справі № 161/2581/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді В. В. Гуляк Т. В. Онишкевич Повний текст судового рішення складено 28.08.2020 року.