Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 338/525/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 338/525/22 пров. № А/857/12709/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Судової Хомюк Н.М., за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2022 року, прийняте суддею Решетовим В.В. о 09 годині 39 хвилині у селищі Богородчани, у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №2 (м. Кіцмань) Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Ілюка Дмитра Павловича, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася з адміністративним позовом до інспектора відділення поліції №2 (м. Кіцмань) Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Ілюка Дмитра Павловича, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (надалі ГУ Нацполіції в Чернівецькій області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №887562, винесену 24 червня 2022 року інспектором Ілюком Д. П., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 11 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. та закриття провадження. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2022 року у задоволенні вимог адміністративного позову до інспектора відділення поліції №2 (м. Кіцмань) Чернівецького районного управління поліції ГУ Нацполіції в Чернівецькій області Ілюка Д.П. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовлено. Адміністративний позов до ГУ Нацполіції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову серії БАБ № 887562 від 24 червня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн; закрито справу про адміністративне правопорушення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, збирання та оцінка доказів по справі про притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення можливе лише до винесення постанови по справі уповноваженою на те особою. Позивача визнано винуватим за порушення правил обгону на залізничному переїзді за ч. 2 ст. 122 КУпАП та винесено оскаржувану постанову лише на підставі показань свідків без особистого сприйняття факту порушення та дорожньої обстановки, місця й способу вчинення правопорушення. Таким чином мало місце сприйняття та викладення таких обставин з чужих слів, які не підтверджуються іншими допустимими доказами, що не може бути покладено в основу рішення про визнання винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення. Разом з тим, співвідповідачем зазначено інспектора відділення поліції №2 (м. Кіцмань) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області Ілюка Д. П., який є неналежним відповідачем. Таку правову позицію у подібних правовідносинах було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року у справі №724/716/16-а. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ Нацполіції в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку особистого сприйняття поліцейським адміністративного правопорушення для подальшого оформлення. Також не є забороненим способом виявлення адміністративного правопорушення за допомогою технічних пристроїв відеофіксації та за допомогою свідків, що є одним із належних видів доказів. В даному випадку адміністративне правопорушення було виявлене саме свідками (очевидцями події). Звертає увагу на те, що суд фактично переклав увесь тягар доведення обставин саме на відповідача, в той момент, як обставини, які були вказані свідками мали б бути спростовані позивачем, шляхом надання відповідних доказів. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову. У судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 24.06.2022 року інспектором відділення поліції №2 (м. Кіцмань) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області Ілюком Д. П. щодо ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 887562 та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 10). Згідно з вказаною постановою, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford explorer», р. н. НОМЕР_1 , 24 червня 2022 року в смт Лужани на вул. Центральна, 57 здійснив обгін на залізничному переїзді, чим порушив п. 14.6 «б» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. При цьому судом враховано наявність описки в оскаржуваній постанові щодо зазначення номера частини 2 статті 122 КУпАП. Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзду на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а. Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. В оскаржуваній постанові зазначено, що до постанови додаються: рапорт і пояснення свідка. Однак, не зазначено жодних відомостей про те, пояснення якого саме свідка додаються, та які саме пояснення. Крім того, не зазначено мотиви відхилення доводів позивача, враховуючи те, що він не був згідний із вчинення ним правопорушення. Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, збирання та оцінка доказів по справі про притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення можливе лише до винесення постанови по справі уповноваженою на те особою. Відповідно до ст. 283 КУпАП збирання доказів, зокрема, складання рапорту після винесення оскаржуваної постанови не підмінює собою необхідність доведення правомірності своїх дій та об`єктивності винесення оскаржуваної постанови на час її винесення. Апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 року. Як вбачається із матеріалів справи, представником відповідача до відзиву на позовну заяву додано пояснення ОСОБА_2 , в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, де зазначено, що позивач визнав свою вину (а.с.38). Однак, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до такого пояснення, враховуючи те, що в оскаржуваній постанові не зазначено, що саме пояснення ОСОБА_2 додаються до неї, а також те, що ОСОБА_1 заперечив про вчинення ним інкримінованого правопорушення. Інших доказів у матеріалах справи немає. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, працівником поліції ОСОБА_3 визнано позивача винуватим за порушення правил обгону на залізничному переїзді за ч. 2 ст. 122 КУпАП та винесено оскаржувану постанову лише на підставі показань свідків без особистого сприйняття факту порушення та дорожньої обстановки, місця й способу вчинення правопорушення. Таким чином мало місце сприйняття та викладення таких обставин з чужих слів, які не підтверджуються іншими допустимими доказами, що не може бути покладено в основу рішення про визнання винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення. З приводу покликання апелянта на те, що суд поклав весь тягар доказування на відповідача у справі, колегія суддів зазначає наступне. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.1 ст.247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП, що не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи. Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2022 року у справі №338/525/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 21.10.2022 року.