Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 166/832/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 166/832/21 пров. № А/857/14970/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 09 серпня 2021 року, прийняте суддею Лозицьким С.О. у смт. Ратне у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Баглика Романа Петровича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови,- встановив: ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Баглика Романа Петровича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №848972 від 16 липня 2021 року. Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 09 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що наданий поліцейським диск з відеозаписом з місця вчинення правопорушення підтверджує, що позивач керував мотоциклом без мотошолома та на вимогу поліцейського не пред`явив страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ухвалою суду відповідачам було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву і протягом цього строку відповідачі мали право долучити наявні у них докази із надісланням їх копій іншим учасникам справи. Однак, таким правом не скористалися. Відповідно до ч.8 ст. 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються. Відтак, сторона відповідача, окрім необхідності подання усіх наявних доказів разом із відзивом, була зобов`язана надати копію доказу, який вона вважала за доцільне долучити, іншим учасникам та підтвердити це перед судом, чого зроблено не було. Відповідачами не засвідчено електронним цифровим підписом долучені електронні докази відеозаписи, тим самим їм не надано відповідного доказового значення та поставлено під сумнів їх достовірність. Із відеозапису є очевидним, що працівник поліції демонстрував позивачу в якості доказу скоєння адміністративного правопорушення власний мобільний телефон, на незаконність чого вказував позивач. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що згідно із постановою поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області Баглика Р.П. від 16.07.2021 серії БАБ №848972 ОСОБА_1 16 липня 2021 року о 14 год 58 хв в с. Броди по вул. Зелена керував мотоциклом ІЖ д.н.з. НОМЕР_1 , не був в застебнутому мотошоломі, не пред`явив для перевірки полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП. За вчинення вказаних правопорушень до позивача з урахуванням ст.36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Частина 5 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування мотошоломами. За керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 року. Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до наявного у матеріалах справи відеозапису, з огляду на те, що такий в додатку до постанови не зазначено відеофайлів, які додаються та не зазначено, на який саме прилад здійснювався такий відеозапис, отже в оскарженій постанові відсутні докази, які підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення. Натомість, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Додаткового суд звертає увагу на те, що у постанові серії БАБ №848972 від 16.07.2021 року невірно зазначено дату народження позивача, місце вчинення правопорушення та місце розгляду справи. Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є правомірною та не підлягає скасуванню. Згідно із приписами частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_1 . Щодо заявлених вимог позивача про розподіл судових витрат апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій позивачем подано: договір №144 про надання правової допомоги від 21.07.2021 року; акт №1 про надання правової допомоги від 26.07.2021 року на суму 2000 грн. квитанцію до прибуткового касового ордеру № 46 від 26 липня 2021 року; прибутковий касовий ордер № 46 від 26 липня 2021 року; прибутковий касовий ордер № 50 від 18 серпня 2021 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 50 від 18 серпня 2021 року; акт №2 про надання правової допомоги від 18.08.2021 року на суму 1500 грн. Разом із тим, з урахуванням складності цієї адміністративної справи та її об`єму, необхідного часу для виконання адвокатом зобов`язань за договором №144 про надання правової допомоги від 21.07.2021 року, виконання яких зафіксовано у акті про надання правової допомоги, апеляційний суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Окрім того, на підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції і на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у сумі 1135 грн. Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 09 серпня 2021 року у справі №166/832/21 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №848972 від 16 липня 2021 року і закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп сплачених витрат на професійну правничу допомогу та сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн, а всього - 2635 (дві тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 23.09.2021 року.