Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 157/1381/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 157/1381/21 пров. № А/857/6918/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І. за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року, прийняте суддею Цибень О.В. о 16 годині 10 хвилині у смт. Любешів, повний текст складено 05.04.2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліцейської діяльності №1 (смт. Любешів) Камінь - Каширського РВ ГУНП у Волинській області Швайка Івана Івановича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №776116 від 02.10.2021 року та закриття справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року відмовлено в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив, що із дослідженого відеозапису, долученого до відзиву на позовну заяву вбачається, що поліцейський попередив позивача про те, що згідно з ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» ведеться відеофіксація на бодікамеру. Будь яких зауважень з приводу того, що фіксація проводиться за допомогою іншого ніж вказаний поліцейським пристрою (як то наприклад телефон) позивачем при цьому не зауважувалось. Крім того, із витребуваної судом інформації відповідно до листа ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області №625/53/2/01-2022 від 24.03.2022 року з доданими до нього документами, судом встановлено, що обставини вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 зафіксовано за допомогою службового персонального нагрудного відеореєстратора моделі ЕН 15 під №12, який згідно з журналом видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, видавався поліцейському ОСОБА_2 02.10.2021 року. Відтак, даний доказ визнається судом допустимим та одержаним в порядку, встановленому законом. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що твердження представника апелянта про те, що факт фіксування подій на невідомий пристрій не відображено у складеній постанові судом не було взято до уваги. Окрім того, відповідач у справі не довів того факту, що фіксування події здійснювалось на спеціальний технічний пристрій, що є власністю правоохоронного органу. З долученого відеозапису неможливо встановити дати та часу фіксування події. Також, зазначене фіксування розпочалося лише з моменту, коли апелянт почав наводити свої міркування з приводу інкримінованих йому правопорушень. Варто зазначити, що значний час працівники поліції спілкувались з апелянтом без відеофіксації. Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом МВС України №4 026 від 18.12.2018 року вбачається (р. II п. 5 та р. III п. 2), що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що згідно з постановою серії БАА №776116 від 02.10.2021 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 121 та ч.2 ст.122 КУпАП. Зокрема, останній керував транспортним засобом з неосвітленим в темну пору доби номерним знаком, що не дає змоги визначити символи номерного знаку з 20 метрів, та не увімкнув аварійну світлову сигналізацію при зупинці працівниками поліції. Відповідно до ч.6 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а. Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відтак приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 року. Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до наявного у матеріалах справи відеозапису, долученого до відзиву на позовну заяву, з огляду на те, що такі не зазначені в додатку до постанови (п. 7 постанови не містить, зазначення які матеріали додаються до постанови), отже в постанові серії БАА №776116 від 02.10.2021 року не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що жодним чином також не підтверджено те, що позивач керував транспортним засобом з неосвітленим в темну пору доби номерним знаком, що не дає змоги визначити символи номерного знаку з 20 метрів. Із матеріалів справи не вбачається, що відповідачем здійснювалися будь які вимірювання відстані, що також свідчить лише про недоведеність інкримінованого правопорушення. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року в справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення. Натомість, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1135 грн 00 коп. Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Любешівського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року у справі №157/1381/21 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №776116 від 02.10.2021 року і закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (ЄДРПОУ 40108604) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 1135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 27.05.2022 року.