Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/6323/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6323/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В. розглянувши у режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (головуючий суддя Турова О.М.) у справі № 160/6323/19 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Дніпропетровської області третя особа Адвокатське об`єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Дніпропетровської області, за участю третьої особи Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», в якому, з урахуванням зміненої позовної заяви від 22.10.2019, просив: 1) визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області щодо прийняття рішення №6/ДПП-19 від 16.05.2019 року про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 ; 2) скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПП-19 від 16.05.2019 року про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 ; 3) визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення №9 (римське)-004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 ; 4) скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення №9 (римське)-004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 ; 5) визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення №9 (римське) -004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , щодо: - неналежних утворення, організацію, перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, розгляду дисциплінарної справи, складання, оформлення, оголошення, вручення, оприлюднення, внесення до Єдиного реєстру адвокатів України, виконання Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю; - неналежного виконання рішення суду від 16.07.2019 року, по справі №160/6323/19, що підлягає негайному виконанню, про зупинення дії Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю; 6) визнати протиправними дії Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , щодо неналежного ведення Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1 ; 7) скасувати Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю; 8) зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області, Недержавну некомерційну професійну організацію "Національна асоціація адвокатів України" негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1 слідуючі зміни: - інформацію з розділу "Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю" видалити; - доповнити розділ "Адреса робочого місця та номери засобів зв`язку" слідуючим записом: "телефони: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 "; 9) стягнути солідарно з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 : - збитки в сумі 335561 (триста тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок; - моральну шкоду в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок; всього на загальну суму = 835561 (вісімсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок. 16.06.2020 ОСОБА_1 подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій, позивач просив: зупинити дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю; зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області, Недержавну комерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України слідуючи відомості: інформацію про зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач, посилаючись на ст. 150 КАС України, зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушення прав позивача на працю, отримання доходів, також може мати наслідком заподіяння шкоди, правам та інтересам як позивача так і третім особам (клієнтам позивача, з якими укладені договори про надання правової допомоги). Оскаржуване рішення відповідача-1 позбавляє позивача права на працю, виключає можливість заробляти собі на життя та суперечить ст.ст. 42, 43 Конституції України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову. За результатами аналізу наведених позивачем підстав забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення про позбавлення позивача права на зайняття адвокатською діяльністю. Суд також встановив, що позивачем не наведено мотивів, відповідно яким відмова у зупиненні дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити чи не унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів. Крім того, забезпечення позову у встановлених позивачем межах призведе до фактичного ухвалення рішення по суті позовних вимог без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 17.06.2020, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. В апеляційній скарзі зазначає, що оскарження рішення відповідача в судовому порядку не зупиняє його дію, а отже не прийняття рішення про забезпечення позову, призводить до порушення прав позивача на працю, отримання доходів, також може мати наслідком заподіяння шкоди, правам та інтересам як позивача так і третім особам (з якими укладені договори про надання правової допомоги), тощо. Також зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржене рішення не дослідив доказів, поданих разом із заявою про забезпечення позову, не викликав свідків, зазначених у заяві. Також позивач посилається на висновки Європейського Суду з прав людини щодо реалізації права на ефективний засіб захисту і судову практику з питань забезпечення позову, наполягаючи на тому, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі. Позивач, представники відповідачів, третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином. Представником позивача в судовому засіданні оголошено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю позивача приймати безпосередню участь у судовому засіданні через перебування його на відпочинку. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури подала письмове клопотання про розгляд справи без участі її представника і письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, увалу суду першої інстанції залишити без змін, зазначаючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а задоволення такої заяви по суті призведе до фактичного вирішення спору між сторонами. З приводу клопотання позивача про відкладення розгляду справи апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення. Жодні докази на підтвердження наявності наведених представником позивача обставин суду не подані, поважні причини, за яких позивач не може з`явитись у дане судове засідання, ані позивачем, ані його представником не зазначені. Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи (ч.3 ст.313 КАС України). Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що суд не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку, що неявка позивача та інших зазначених вище осіб не перешкоджає розгляду справи у даному судовому засіданні. Стосовно питання, яке виникло у суду при розгляді заяви позивача про відвід судді 11.08.2020 щодо учасників справи, а саме: залучення відповідно до зміненої позовної заяви ОСОБА_1 в якості відповідача Третього апеляційного адміністративного суду, судом з`ясовано таке. Згідно відповіді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 на запит Третього апеляційного адміністративного суду на адресу суду першої інстанції 23.12.2019 дійсно надійшла змінена позовна заява ОСОБА_1 від 22.12.2019, в якій Третій апеляційний адміністративний суд визначений як відповідач у справі № 160/6323/19, разом з тим ані на час надання цієї відповіді, ані на дату судового засідання рішення суду, яким би було вирішено питання щодо прийняття зміненої позовної заяви ОСОБА_1 від 22.12.2019, не приймалось. За таких обставин, виходячи з приписів ст.29, ст.47, 48 КАС України, апеляційний суд вважає відсутніми перешкоди для розгляду Третім апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 17.06.2020. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 КАС України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, наведені в ч.2 ст.150 КАС України підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. При вирішенні питань стосовно забезпечення позову необхідно також враховувати правову позицію по даному питанню Пленуму Верховного Суду України, викладену в постанові №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також правову позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Апеляційним судом також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Апеляційний суд погоджується з позивачем, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, втім такий захист застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17. Визначаючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд враховує, що предметом спору у даній справі є, зокрема, визнання протиправним та скасування Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю та зобов`язання відповідачів вчинити певні дії щодо внесення до Єдиного реєстру адвокатів України відомостей, що стосуються позивача. Стосовно посилання позивача, що оскаржуваним рішенням порушуються його право на адвокатську діяльність, яка не заборонена законом, право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, апеляційний суд зазначає, що вказані державні гарантії стосуються кожного громадянина України. Право на зайняття адвокатською діяльністю регулюється профільним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, яке потребує виконання, зокрема, особами, які мають на меті займатися адвокатською діяльністю, певних дій та додержання відповідних умов. Відповідно ч.1 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що відмова від зупинення дії оскаржуваного рішення перш за все передбачає ефективний спосіб захисту, відсутність зловживань будь-якої особи у розгляді скарги. Зупинивши оскаржуване рішення без оцінки ознак протиправності цього рішення, що можливо лише при розгляді справи по суті, суд фактично вирішує позовні вимоги та відновлює право позивача на заняття адвокатською діяльністю. За наявних у матеріалах справи доказів апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення про позбавлення позивача права на зайняття адвокатською діяльністю і не встановлення підстав, які б свідчили, що невжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Судом першої інстанції з приводу доводів позивача, які він просив дослідити, зазначено, що стосовно представництва позивачем клієнтів по справам на підставі договорів про надання правової допомоги, погіршення його матеріального становища, з огляду на дію спірного рішення, та наявності грошових зобов`язань, що підтверджується, зокрема, рахунками на комунальні послуги та послуги охорони, наведені обставини не підтверджують того факту, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що доводи позивача, викладені в заяві та апеляційній скарзі з посиланням на докази - укладені угоди з фізичними особами про надання правничої допомоги, рахунки на комунальні послуги, тощо, не є свідченням, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також наведені позивачем обставини не вказують на очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом судового оскарження, а підлягають дослідженню при розгляді справи по суті. Щодо посилання позивача, що судом першої інстанції прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову без дослідження поданих доказів та без виклику свідків, зазначених в заяві, апеляційний суд зазначає, що враховуючи підстави, визначені позивачем у заяві про забезпечення позову, п.1 ч.2 ст. 150 КАС України, такі доводи є помилковими. Також слід зазначити, що жодна зі сторін у справі не висловила заперечень на доводи позивача про наявність у останнього укладених угод про надання правничої допомоги, наявністю рахунків на комунальні послуги, тощо. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що в спірному випадку при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог, невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову не призведе до ускладнення або унеможливлення його виконання, або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Крім того, судом першої інстанції вірно вказано, що у разі забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю та зобов`язання Ради адвокатів Дніпропетровської області та Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1 певні відомості до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, а вказане рішення та дії відповідачів є предметом адміністративного позову, судом фактично буде ухвалено рішення щодо вирішення спору по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Встановлення протиправності чи обґрунтованості оскаржуваного рішення та дій відповідачів, що є предметом позову, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні у справі. Наведені позивачем доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Ухвала суду першої інстанції від 17.06.2020 щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову є правомірною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 160/6323/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко