Постанова 4852 № 160/6323/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/6323/19 головуючий суддя І інстанції Юрков Е.О. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Семененка Я.В., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року в адміністративній справі № 160/6323/19 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", Кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Адвокатське об`єднання "Всеукраїнська спілка адвокатів", Громадська спілка "Асоціація захисту прав людини в Україні» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", Кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Адвокатське об`єднання "Всеукраїнська спілка адвокатів", Громадська спілка "Асоціація захисту прав людини в Україні», в якому просив: - визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області щодо прийняття рішення № 6/ДПП-19 від 16.05.2019 року про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 ; - скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПП-19 від 16.05.2019 року про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 ; - визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення № 9 (римське)-004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_2 ; - скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення № 9 (римське)-004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_2 ; - визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення № 9 (римське)-004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо: - неналежних утворення, організацію, перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, розгляду дисциплінарної справи, складання, оформлення, оголошення, вручення, оприлюднення, внесення до Єдиного реєстру адвокатів України, виконання Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю; - неналежного виконання рішення суду від 16.07.2019 року, по справі № 160/6323/19, що підлягає негайному виконанню, про зупинення дії Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю; - визнати протиправними дії Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації Національна асоціація адвокатів України у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо неналежного ведення Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_2 ; - скасувати Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю; - зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області, Недержавну некомерційну професійну організацію Національна асоціація адвокатів України негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_2 слідуючі зміни: - інформацію з розділу Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю видалити; - доповнити розділ Адреса робочого місця та номери засобів зв`язку слідуючим записом: телефони: НОМЕР_2 , +380505600358; - стягнути солідарно з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації Національна асоціація адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 : - збитки в сумі 335561 (триста тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок; - моральну шкоду в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок; всього на загальну суму = 835561 (вісімсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок. Також, ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив: - зупинити дію рішення Кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 13.06.2019 року № 6/ДПР-19 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю; - зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області та Недержавну некомерційну професійну організацію Національна асоціація адвокатів України негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_2 слідуючі відомості: інформацію про зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю та надати звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року скасувати та прийняти судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що спірне рішення Кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області в ід 13.06.2019 року № 6/ДПР-19 є таким, що тимчасово обмежує позивача у можливості здійснення незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання винагороди за дану діяльність. Зауважено, що на момент подання заяви про забезпечення позову існувала небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль. Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Також, ОСОБА_1 вдруге було подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за його участі та виклик свідків в судове засідання. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріорітетним є швидке вирішення справи. Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Таким чином, з огляду на те, що дана справа має незначну складність, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та для якої встановлено скорочені строки розгляду, обґрунтованим є розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), а тому в задоволенні заявленого ОСОБА_1 клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за його участі слід відмовити, як і в задоволенні клопотання про виклик в судове засідання та допит свідків, тому як факти, які на думку позивача можуть підтвердити останні, перебувають поза межами обставин, визначених ст. 150 КАС України, що підлягають встановленню в межах розгляду даної справи. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вона є необґрунтованою, а тому остання задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову повинні існувати певні обставини, підстави та обґрунтування останніх належними доказами. В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов. Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: - розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Як вбачається з поданої позивачем заяви про забезпечення позову та доводів апеляційної скарги, останній обґрунтовує необхідність її задоволення посиланням на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також, позивач посилається на порушення його права на працю та отримання відповідних доходів від здійснення ним адвокатської діяльності. Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню та доводам позивача, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в даному випадку, як вбачається з матеріалів справи і, правильно було встановлено судом першої інстанції, позивачем не було доведено та документально підтверджено обставини, які передбачені ст. 150 КАС України. Також, доводи позивача стосовно представництва ним клієнтів по 38 справам на підставі договору про надання правової допомоги, погіршення його матеріального становища, з огляду на дію спірного рішення та наявності грошових зобов`язань, що на переконання останнього підтверджується, зокрема рахунками на комунальні послуги, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені обставини також не підтверджують того факту, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Останнє також не вказує на очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом судового оскарження, а судження позивача щодо цього мають оціночний, тобто суб`єктивний характер. На переконання колегії суддів, наведеним обставинам може бути надана правова оцінка при розгляді справи по суті. Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує прийняту Третім апеляційним адміністративним судом постанову від 19.02.2020 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Щодо інших доводів позивача, стосовно необхідності задоволення його заяви про забезпечення позову, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає на підставі ч. 2 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Шлай