Постанова 4876 № 904/1936/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1936/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач) суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В., при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О., розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 року, ухвалене суддею Мілєєвою І.В.., повний текст якої складений 18.05.2020, у справі № 904/1936/19 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилдорінвест», Дніпропетровська область, м. Дніпро про стягнення 467 799,84 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилдорінвест», Дніпропетровська область, м. Дніпро до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів про стягнення 2576473,94 грн. ВСТАНОВИВ: 05.03.2020 відповідач подав до суду скаргу на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І., в якій просить суд: - визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у винесенні постанов у виконавчому провадженні № 61091587: про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2020, про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.01.2020, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 29.01.2010 та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 19.02.2020; - скасувати неправомірні постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Майстерства юстиції (м. Київ), винесені у виконавчому провадженні № 61091587 на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 № 910/1936/19, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61091587 від 23.01.2020, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 61091587 від 20.01.2020, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 61091587 від 29.01.2010, постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 61091587 від 19.02.2020. - зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документу - наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 № 910/1936/19, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Подана скарга обґрунтована тим, що Регіональною філією «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» добровільно сплачено основну суму боргу в розмірі 467 799,84 грн. - 25.10.2019, тобто ще до відкриття виконавчого провадження, про що листом від 24.02.2020 № НЮ-447 РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомила Печерський районний відділ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), додавши оригінал відповідного платіжного доручення № 2257153 від 25.10.2019. Вищевказаний лист було отримано Печерським районним відділом ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29.02.2020, що підтверджується інформацією з офіційного сайту «Укрпошта». Однак державним виконавцем Коваль Л.І. не вчинено відповідних виконавчих дій з метою усунення порушення чинного законодавства станом на день подання цієї скарги до суду. Таким чином, дії щодо винесення постанови Печерським РВ ДВС від 29.01.2020 є грубим порушенням чинного законодавства та такими, що спрямовані на подвійне стягнення заборгованості та очевидні негативні наслідки для господарської діяльності АТ «Укрзалізниця». 20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (надалі за текстом Закон). Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону забороняється вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Зазначеним нормативно-правовим актом чітко встановлена заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржника (за винятком, вказаним в законі). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 року відмовлено у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії " Львівська залізниця " Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Відмовляючи в задоволенні скарги, господарський суд виходив з того, що при винесенні постанови ВП № 61091587 від 29.01.2020 про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було порушено приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Не погодившись з ухвалою господарського суду, АТ «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» `звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування вищезазначеної ухвали та прийняття нового рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Апеляційна скарга мотивована наступним: - судом не прийнято до уваги, що АТ «Українська залізниця» добровільно сплачено основну суму боргу в розмірі 467799,84грн. 25.10.2019, тобто ще до відкриття виконавчого провадження №61091587 від 29.01.2020 та набрання рішенням законної сили, а, отже, дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є грубим порушенням чинного законодавства та такими, що спрямовані на подвійне стягнення заборгованості; - при винесенні постанови ВП № 61091587 від 29.01.2020 про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". - в порушення вимог п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не вчинив виконавчої дії, яка полягає в поверненні наказу стягувачу. 17.08.2020р. до апеляційного суду від представника АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з захворюванням. Дане клопотання не скріплене електронним цифровим підписом, як того вимагає ч.8 ст.42 ГПК України , а тому відповідно до ч.4 ст.170 ГПК України підлягає поверненню заявнику без розгляду. ТОВ «Жилдорсервіс» та Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзиви на апеляційну скаргу не надали. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2020 відкрито апеляційне провадження у даній справі. Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2019 первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Жилдорінвест" на користь АТ „Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ „Українська залізниця» 467 799,84 грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 017,00 грн. Закрито провадження у справі за зустрічним позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 871 199,36 грн. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з АТ „Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ „Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилдорінвест" 595 099,07 грн., з яких: 467 799,84 грн. - основний борг, 88 914,01 грн. пеня, 14 995,23 грн. - 3% річних, 23 389,99 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 926,49 грн. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Жилдорінвест» задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2019 у справі № 904/1936/19 скасовано в частині первісного позову та прийнято нове. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Жилдорінвест» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» 233 899,92 грн. штрафу і витрати по сплаті судового збору у розмірі 7017,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2019 у справі № 904/1936/19 залишено без змін. 16.12.2019 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2019 було видано накази. Постановою Верховного Суду від 07.04.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 904/1936/19 залишено без змін. 29.01.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61091587 на виконання судового наказу у справі № 904/1936/19, виданого господарським судом Дніпропетровської області 16.12.2019 про стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Жилдорінвест" 595 099,07 грн., з яких: 467 799,84 грн. - основний борг, 88 914,01 грн. пеня, 14 995,23 грн. - 3% річних, 23 389,99 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 926,49 грн. 29.01.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. 29.01.2010 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. 24.02.2020р. РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» направила Печерському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції лист в якому повідомила про добровільну сплату 25.10.2019р. боргу в сумі 467 799,84 грн. До листа додано платіжне доручення №2257153 від 25.10.2019р. Даний лист отримано адресатом 29.02.2020р. 05.03.2020 відповідач подав до суду скаргу на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І., в якій просить суд визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у винесенні постанов у виконавчому провадженні № 61091587: про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2020, про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.01.2020, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 29.01.2010 та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 19.02.2020; скасувати неправомірні постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Майстерства юстиції (м. Київ), винесені у виконавчому провадженні № 61091587 на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 № 910/1936/19, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61091587 від 23.01.2020, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 61091587 від 20.01.2020, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 61091587 від 29.01.2010, постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 61091587 від 19.02.2020 та зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документу - наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 № 910/1936/19, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Приймаючи рішення, апеляційний суд керується наступними положеннями діючого законодавства. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України). Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (ч.4 ст.4). Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження"). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18). Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення; Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (п.1 ч.1,ч.5 ст.26); Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст.27). Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п.9 ч.1 ст.37). Відповідно до п.14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова. Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження). Як вбачається з Інформації про виконавче провадження, виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця на підставі заяви стягувача, яка надійшла до виконавчої служби разом з виконавчим документом 28.01.2020р. Доказів наявності обставин, зазначених у ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», які б були підставою для повернення виконавчого документа матеріали справи не містять і скаржником таких даних не надано. У зв?язку з цим, Державний виконавець, відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, обґрунтовано виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Акціонерне товариство Українська залізниця включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що вбачається з Додатку 1 Закону України від 07.07.1999 № 847-XIV (із змін. і доп.) Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Відповідно до п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. До додатку 2 «Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено акціонерне товариство «Українська залізниця». В даному випадку предметом дослідження є застосування до примусового виконання наказу № 904/1936/19 норми законодавства щодо встановленої тимчасової заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій, у тому числі, примусового списання коштів з рахунків AT «Укрзалізниця», згідно з приписами п. 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19 викладено правову позицію, згідно з якою законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Законом №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти. Враховуючи наведені норми права та правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19, апеляційний суд вважає, що оскільки наказом господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 у справі №904/1936/19 зі скаржника стягнуто саме грошові кошти, то заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не поширюється на виконання вищевказаного наказу. З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено підстав для повернення виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Посилання заявника на неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у зв?язку з добровільною сплатою основного боргу не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, така обставина не є підставою для повернення виконавчого документа, перелік яких встановлений ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» і є вичерпним, по-друге, повідомлення про сплату боргу було направлено державному виконавцю після відкриття виконавчого провадження. Таким чином підстави для скасування оскаржуваної ухвали в частині дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, скасування даної постанови та про зобов?язання державного виконавця повернути виконавчий документ відсутні. Що стосується ухвали суду в частині дій державного виконавця по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та скасування даних постанов, то в цій ухвала суду підлягає скасуванню. Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого зобру. Кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 1, 2, 4 ст. 42); За численними висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постановах від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі № 906/515/17, від 13.03.2019 у справі № 545/2246/15-ц, від 03.04.2019 у справі № 370/1034/15-ц, у справі № 370/1288/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 381/2126/18, від 05.05.2020 у справі № 589/117/17, від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з ч. 2 ст. 315 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», мають враховуватись судами при розгляді справ. Господарський суд розглядаючи по суті скаргу на дії державного виконавця в частині визнання неправомірними дій по стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не застосував наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду та не звернув уваги на те, що скарга на такі дії не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в межах оскарження сторонами рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ГПК України, в результаті чого не перевірив наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині відповідно до ст. 231 ГПК України, чим порушив норми процесуального права. Відповідно до ч.1 сит.278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає, але ухвала суду підлягає частковому скасуванню. Судові витрати в порядку статті 129 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 231, 269, 270, 271, 275, 278, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020р. у справі № 904/1936/19 скасувати в частині відмови в задоволені скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І. про визнання неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанов у виконавчому провадженні № 61091587 про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.01.2020, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 29.01.2010; про скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Майстерства юстиції (м. Київ), винесені у виконавчому провадженні № 61091587 про стягнення з боржника виконавчого збору від 20.01.2020 та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 29.01.2010. Провадження в цій частині у справі закрити. Роз?яснити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що розгляд скарг на дії державного виконавця щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відноситься до юрисдикції адміністративних судів. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст складено 27.08.2020р. Головуючий: __________________ С.Г. Антонік Судді: __________________ М.О. Дармін __________________ О.В. Березкіна