Постанова 4806 № 307/3366/19

Справа № 307/3366/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 липня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., ГОТРИ Т.Ю. при секретарі МИКУЛЯК Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 307/3366/19 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Тячівського районного суду від 17 грудня 2019 року, повний текст якого складено 17 грудня 2019 року, головуючий суддя Чопик В.В., - встановив: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») заявою від 15.10.2019, що надійшла до Тячівського районного суду 30.10.2019, звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи таким. 11.03.2011 банк, який на той час мав назву Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», за правилами договору приєднання уклав із відповідачем договір, за яким надав кредит у розмірі 4800,00 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування коштами 36% річних і з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною договору, банк управі в односторонньому порядку змінювати ліміт кредитування, відсоткову ставку за кредитом, тарифи та інші елементи кредитування, інформація про що розміщується на офіційному сайті банку в мережі Internet на сторінці http://privatbank.ua/terms/pages/70. Позичальник зобов`язаний слідкувати за відповідними змінами в умовах кредитування, отримувати виписку з рахунку щодо здійснених за ним операцій, не допускати овердрафту тощо. Пунктом 1.1.7.12. Умов і Правил передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, а якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. В силу положень ст. 1050 ч. 2 ЦПК України, п.п. 2.1.1.12.11. договору, в разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договором банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту та сплати всього належного за договором. Банк свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач свої порушив і спричинив виникнення боргу, який станом на 30.09.2019 склав 15831,22 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 3415,04 грн, за процентами - 11186,12 грн, а також 500,00 грн фіксованої частини штрафу і 730,06 грн процентної складової штрафу. Посилаючись на ці обставини, на порядок виконання договірних зобов`язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку вимагати повернення боргу, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 11.03.2011 у розмірі 15831,22 грн із вищеперерахованими її елементами та покласти на нього судові витрати. Заочним рішенням Тячівського районного суду від 17.12.2019 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 3415,04 грн, у задоволенні інших вимог позову відмовлено, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не були виконані передбачені законом правила укладення кредитного договору, у справі немає підтвердження щодо запропонованих відповідачу умов і правил надання банківських послуг, домовленості щодо відсотків, пені та штрафів, відповідні обставини достовірно не підтверджуються, доказів погодження сторонами істотних умов договору по суті в справі немає, права відповідача як споживача фінансових послуг не були дотримані, тому на користь банку можуть бути стягнуті лише фактично отримані від нього відповідачем кошти. Позивач АТ КБ «ПриватБанк» оскаржив рішення суду в частині відмови в позові як незаконне та необґрунтоване. Доводи скарги зводяться до наступного. Суд неправильно та неповно встановив обставини справи, оскільки в ній наявна довідка про умови кредитування, що була підписана позичальником, в якій визначені та погоджені сторонами істотні умови кредитування щодо процентів за кредитом і штрафів. Зокрема, проценти були визначені на рівні 3% на місяць (36% річних), за якими й була розрахована заборгованість. Суд не дав довідці про умови кредитування ніякої оцінки як доказу та не навів мотивів його відхилення, тоді як цей доказ має ключове значення в справі. Необхідність врахування погоджених у такий спосіб істотних умов кредитного договору випливає й із правових позицій, висловлених Верховним Судом у справах № 750/6058/17-ц, № 572/1169/17. Сторона просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за кредитом і штрафу за порушення позичальником своїх зобов`язань та задовольнити ці вимоги. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Дурдинець Р.Ю., яка апеляцію підтримала, розглянувши відповідно до ст. 372 ч. 2 ЦПК України справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторони, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, водночас не зв`язаний цими доводами і вимогами, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч.ч. 1, 4 ЦПК України). Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо кредитних зобов`язань в редакції, що була чинною на час їх виникнення. Беручи до уваги, що позов пред`являвся з підстав, які згідно з позицією позивача надавали йому право нарахувати та вимагати стягнення боргу за кредитом, процентами та неустойки (штрафу) за кредитним договором і обґрунтовувався відповідним чином, наявність у позивача відповідної правової підстави для нарахування відповідних платежів, стягнення коштів, правильність застосування норм матеріального права підлягають перевірці судом під час розв`язання спору безвідносно до того, чи є з цього приводу заперечення або інші доводи. У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч. 1 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ч. 1, ст. 1054 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ч. 1 ЦК України). Відповідно до положень ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610-612, 614, 622-625, 1050, 1054 ЦК України, цивільні права та обов`язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати (за відповідних умов - достроково) виконання порушеного зобов`язання, стягнення неустойки. Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України). За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч.ч. 1, 4 ЦК України), правомірність правочину презюмується, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629 ЦК України). Сплата процентів за кредитом, а також сплата неустойки є істотними умовами договору, здійснюються у строки та на умовах, визначених договором (ст.ст. 536, 546, 548, 549, 550, 626, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054 ЦК України). Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України). Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Встановлено, що 11.03.2011 ОСОБА_1 підписав у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 7, 8). У полях Анкети-заяви щодо виду платіжної картки та кредитного ліміту проставлена відмітка про бажання позичальника отримати платіжну картку «Кредитка «Універсальна»» та про бажаний кредитний ліміт у 1500,00 грн. В Анкеті-заяві зазначено, що «…ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку… становить… договір про надання банківських послуг.». Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить, зокрема, такі умови: тип кредитної лінії - відновлювальна; пільговий період (нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01% річних) - 30 днів; базова процентна ставка - 3,0% на місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році); розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів - до 25-го числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, за наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50,00 грн і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; визначені розміри комісій за зняття готівки в банкоматах та коштів з рахунку. Умовами і Правилами надання банківських послуг (Умови і Правила), затвердженими 06.03.2010, витяг із яких додано до позовної заяви (а.с. 9-32), установлено, зокрема, що: Умови і Правила надання банківських послуг є договором, яким банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримати банківські послуги (Преамбула Умов і Правил); підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта стосовно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (п. 2.1.1.2.4.); клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за користування ним …, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1.2.5.); строки і порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) за кредитними картами із встановленим мінімальним обов`язковим платежем, розмір мінімального обов`язкового платежу, який є розміром боргових зобов`язань клієнта, що підлягають сплаті протягом строку дії карти, розмір і порядок розрахунку щомісячного платежу наведені у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування (Памятке клиента/Справке об условиях кредитования), яка є невід`ємною частиною договору, і в пункті 2.1.1.12.4. (п. 2.1.1.12.4.); при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань… більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн… + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих прострочених процентів і комісій (п.п. 1.1.5.20., 2.1.1.7.6.); в разі непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафту чи його частини понад 210 днів увесь кредит (овердрафт) вважається простроченим і нарахування з дати переводу кредиту (овердрафту) в статус прострочених боргових зобов`язань провадяться згідно пп. 2.1.1.12.6.1., на залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірі, вказаному в пп. 2.1.1.12.6.1. цих Умов; при цьому, винагорода проценти за користування кредитом не нараховуються і не сплачуються (п.п. 1.1.5.21., 2.1.1.12.6.4.); згідно зі ст. 212 ЦКУ, в разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) - строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості, строк повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту) (п. 2.1.1.12.4); для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначено у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг (п. 2.1.1.2.1.); карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовому боці карти включно (п. 2.1.1.2.11); договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (п. 1.1.7.12.). Умови і Правила визначають загальні умови, на яких будь-яка особа може укласти кредитний договір за правилами договору приєднання (ст. 628 ч. 1, ст. 634 ч. 1 ЦК України), у Пам`ятці клієнта (Довідці про умови кредитування) поряд зі змістом Анкети-заяви визначаються індивідуальні умови кредитування позичальника. Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 підписав і Анкету-заяву і Пам`ятку клієнта (Довідку про умови кредитування), слід констатувати, що сторони кредитного договору узгодили як загальні, так і індивідуальні істотні умови кредитування відповідача, в тому числі, щодо правил встановлення кредитного ліміту, щодо процентів за договором, порядку сплати за кредитом, відповідальності за порушення зобов`язань. Факт узгодження умов кредитування не заперечується сторонами по суті та відповідає характеру спірних правовідносин і наявним у справі доказам. У розрахунку заборгованості за договором від 11.03.2011 позивач визначив борг відповідача станом на 30.09.2019 у розмірі 15831,22 грн, де заборгованість: за кредитом - 3415,04 грн, за процентами - 11186,12 грн, а також штраф 1230,06 грн (500,00 грн фіксованої частини штрафу і 730,06 грн процентної складової штрафу (а.с. 5-6). На час розгляду справи судом першої інстанції у ній не було даних про видачу відповідачу платіжної картки та про її реквізити. Апеляційному суду позивач надав довідки про те, що за кредитним договором: відповідачу була надана кредитна картка № НОМЕР_1 , дата відкриття 11.03.2011, термін дії 05/12 (а.с. 96); змінювався кредитний ліміт, який встановлювався: 11.03.2011 - в розмірі 300,00 грн, а потім - 4000,00 грн; 22.04.2011 - 4800,00 грн.; 08.08.2013 - 4280,00 грн; 13.11.2013 - 3420,00 грн, 07.11.2019 - 0,00 грн (а.с. 97). Розрахунок боргу містить дані про рух коштів за кредитним договором, з них убачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, здійснював відповідні операції, в тому числі, неодноразово частково виконував зобов`язання з повернення банку коштів, сплати процентів за користування кредитом, при цьому після платежу в сумі 600,00 грн, який був здійснений позичальником 30.05.2014, наступний платіж в сумі 2000,00 грн був здійснений 07.11.2016, тобто, через півтора роки, в межах періоду з 31.05.2014 по 06.11.2016 платежі в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником не вносилися. Таким чином, даті зарахування коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (07.11.2016) після цієї вказаної вище тривалої перерви в усякому разі передували 210 днів безперервного прострочення сплати заборгованості за кредитним договором починаючи з 30.05.2014. За умовами договору 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості є строком повернення простроченого кредиту у повному обсязі, при цьому, на залишок простроченої заборгованості нараховується пеня, а проценти за користування кредитом не нараховуються і не сплачуються. В силу положень ст. 1050 ч. 2 ЦК України, пунктів 1.1.5.21., 2.1.1.12.4., 2.1.1.12.6.4. та інших положень договору строк зобов`язання змінився, 211-й день з моменту виникнення простроченої заборгованості, відповідно, строк виконання зобов`язання настав 27.12.2014, зобов`язання підлягало достроковому виконанню боржником. На найближчу до 27.12.2014 дату, а саме, на 28.12.2014 зафіксована розрахунком заборгованість позичальника за сумою кредиту становила 3415,04 грн, за процентами - 2092,00 грн, інші види заборгованості на цю дату в розрахунку не зафіксовані. Після відображеної в розрахунку заборгованості сплати 07.11.2016 позичальником 2000,00 грн жодні інші платежі на виконання зобов`язань за кредитним договором не зафіксовані. При вирішенні вимог щодо стягнення процентів, неустойки має значення строк виконання відповідного зобов`язання. Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі № 305/1133/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц і в інших постановах сформулював правові позиції, за змістом яких, зокрема: стягнення процентів у розмірі, передбаченому договором, поза межами договору, в тому числі, з урахуванням зміни кредитором строку виконання основного зобов`язання, законом не передбачено; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України; неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена, не може бути стягнута; в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Тож право кредитора на пред`явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог. Позивач визначив і пред`явив до стягнення проценти, нараховані за період з 11.03.2011 по 30.09.2019, де період з 28.12.2014 - після закінчення строку дії договору. Нарахування процентів у такий спосіб безпідставне, позаяк умовами кредитного договору це не передбачено, після закінчення строку договору правових підстав для нарахування, сплати, стягнення процентів за передбаченою договором, в тому числі, за підвищеною ставкою, немає. Заборгованість за процентами слугує базою для нарахування неустойки (штрафу), тому відсутність цієї бази внаслідок безпідставності нарахування заборгованості за процентами за період після закінчення строку дії договору вже сама по собі виключає обґрунтованість нарахування відповідної неустойки. Отже, заборгованість за процентами, яка утворилася після 27.12.2014, а також неустойка, що була нарахована на таку заборгованість, пред`явлені до стягнення неправомірно. Ці елементи пред`явленої до стягнення заборгованості були розраховані на невірній базі, без урахування факту зміни строку виконання зобов`язання, по суті ці нарахування здійснені за фактичної відсутності бази для них. Враховуючи, що після закінчення строку дії договору борг за сумою кредиту та процентами існував і відповідачем не спростовувався по суті, сплачені позичальником після закінчення цього строку 2000,00 грн підлягають зарахуванню на погашення боргу перед кредитором, а саме, боргу за процентами. Із таким зарахуванням коштів непогашеним залишається борг за кредитом у сумі 3415,04 грн і борг за процентами в сумі 92,00 грн (2092,00 грн - 2000,00 грн). Стосовно штрафу слід констатувати, що власне підстава для його нарахування має місце, позаяк позичальник порушив свої зобов`язання за кредитним договором і на момент закінчення строку кредитування, який змінився і настав 27.12.2014, мав борг і не погасив його. Виходячи з умов кредитування та суми заборгованості за кредитом і процентами (із зарахування 2000,00 грн на погашення боргу за процентами) (3415,04 грн + 92,00 грн = 3507,04 грн), штраф визначається в розмірі 675,35 грн (500,00 грн + (3507,04 грн х 5%)), де 500,00 грн фіксована частина штрафу і 175,35 грн його процентна складова. Враховуючи положення ст.ст. 256, 257, ст. 264 ч. 1, ст. 267 ч.ч. 3, 4 ЦК України та правову позицію, сформульовану Верховним Судом України щодо збільшення позовної давності у кредитному договорі, укладеному за правилами договору приєднання (постанова від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15), позов пред`явлений у межах трирічної позовної давності. Про застосування спеціальної позовної давності відповідач не заявляв. Суд першої інстанції вищенаведеного повною мірою не врахував і не дав оцінки факту узгодження сторонами істотних умов кредитного договору, не навів мотивів, з яких не взяв до уваги Пам`ятку клієнта (Довідку про умови кредитування), яка є суттєвим доказом у спорі. За таких умов суд не мав достатніх підстав для обґрунтування відмови в позові в оскарженій частині рішення посиланням на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 за інших фактичних обставин, коли про узгодження сторонами індивідуальних умов кредитування не йшлося, підписана позичальником Пам`ятка клієнта (Довідка про умови кредитування) була відсутня, натомість мала місце фактична правова невизначеність щодо умов кредитування. Тож відповідні доводи апеляції позивача заслуговують на увагу. Норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, в оскарженій частині рішення суду застосовані неправильно, норми процесуального права щодо повноти, всебічності та об`єктивності з`ясування обставин справи, оцінки доказів судом першої інстанції порушені. Виходячи з наведеного, вимоги позову знайшли своє підтвердження в частині необхідності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 11.03.2011 за сумою кредиту, яка саме так кваліфікована та стягнута судом першої інстанції (3415,04 грн) і в цій частині рішення не оскаржується, за процентами (92,00 грн), а також 500,00 грн фіксованої частини штрафу і 175,35 грн його процентної складової. Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення процентів і штрафу скасувати, вимоги позову про стягнення процентів за користування кредитом і штрафу за порушення зобов`язань задовольнити частково, стягнути на користь банку з відповідача борг за процентами в сумі 92,00 грн, а також 500,00 грн фіксованої частини штрафу та 175,35 грн його процентної складової, в задоволенні решти вимог про стягнення процентів і штрафу відмовити, в частині розподілу судових витрат рішення змінити з урахуванням задоволення позову в межах 26,42% ціни позову, визначивши належну до стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію судового збору в сумі 507,53 грн, а в іншій частині залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення. Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 4, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково, рішення Тячівського районного суду від 17 грудня 2019 року: в частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення процентів і штрафу скасувати, вимоги позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу щодо стягнення процентів за користування кредитом і штрафу за порушення зобов`язань задовольнити частково, стягнути на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , борг за процентами за кредитним договором від 11.03.2011 без номера в сумі 92,00 грн (дев`яносто дві гривні 00 коп.), а також 500,00 грн (п`ятсот гривень 00 коп.) фіксованої частини штрафу та 175,35 грн (сто сімдесят п`ять гривень 35 коп.) процентної складової штрафу, в задоволенні решти вимог про стягнення процентів і штрафу відмовити; в частині розподілу судових витрат змінити, визначивши належну до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» компенсацію судового збору в сумі 507,53 грн. В іншій частині апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 761,29 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору з апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 17 серпня 2020 року. Судді